Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7289/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7289/25 пров. № А/857/45989/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шевчук С. М. суддів Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 140/7289/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон розмінування регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про скасування витягу з наказу, місце ухвалення судового рішення м.Луцьк Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження суддя у І інстанції Димарчук Т.М. дата складання повного тексту рішення не зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (відповідач) про скасування витягу з наказу Голови Адміністрації спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 30.05.2025 №150 в частині призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 заступником командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені Князя Лева Регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 140/7289/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон розмінування регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), про скасування витягу з наказу від 30.05.2025 №150 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно з пунктом 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення. Таке переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім випадку потреби у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Пунктом 113 Положення переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Однак його переміщення на посаду заступника командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені Князя Лева Регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулося не за його ініціативою чи рапортом. Згоди на переміщення він не давав. Таке переміщення здійснене відповідачем без з`ясування усіх фактичних обставин справи, зокрема не було враховано, що на утриманні позивача знаходиться матір, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду. Відповідач та третя особа подали відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та третя особа повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідне відстеження вручених рекомендованих поштових відправлень. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про те, що відсутні інші члени сім`ї, які здатні здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Крім того, з огляду на особливості проходження військової служби, позивач не довів, що саме він здійснює (чи буде здійснювати) постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон розмінування регіонального управління " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") . Від військової частини НОМЕР_6 на адресу Адміністрації Держспецтрансслужби надійшов план переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад Голови Адміністрації Держспецтрансслужби, у якому запропоновано перемістити заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 окремого батальйону розмінування регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_1 на рівнозначну посаду заступника командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені князя Лева регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " для більш доцільного використання (а.с. 39). Відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, пункту 11 Положення про державну спеціальну службу транспорту, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту видав наказ (по особовому складу) від 30.05.2025 № 150, згідно з яким заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 окремого батальйону розмінування регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_1 переміщено на посаду заступника командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені князя Лева регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с.10). Позивач ОСОБА_1 , з посиланням на те, що на його утриманні знаходиться матір ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду (згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.05.2025 №23/25/1423/Р), вважає переміщення по посаді протиправним, оскільки таке здійснене без його попередньої згоди. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Положеннями частин 1, 2 статті17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Згідно статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби. Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Згідно з абзацу 2 частини 4 статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно з частин 5, 7 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад. Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена. Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Згідно абзацам 1 та 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Згідно із підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України. Абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Приписами пункту 116 Положення № 1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: 1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців; 2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини; 3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду; 4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень; 5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів; 6) повернення військовослужбовців, які були направлені за кордон для проходження військової служби або навчання, - у разі неможливості призначення на посаду; 7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу; 8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби; 9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу; 10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби; 11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади; 11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади; 11-2) припинення повноважень Міністра оборони України, на посаду патронатної служби якого був призначений військовослужбовець, - у разі неможливості призначення на посаду; 11-3) перебування з близькими особами у прямому підпорядкуванні, якщо протягом місяця з моменту виникнення таких обставин неможливо призначити на посаду, що виключає пряме підпорядкування; 12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання; 12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України; 13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання; 14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі; 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення; 16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками) - до закінчення відпустки по догляду за дитиною. Згідно абзаців 20-21 пункту 116 Положення № 1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Відповідно до абзацу 1 пункту 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення. Згідно з пунктом 118 Положення № 1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання. У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони: призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь); зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення; звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п`ятим пункту 112 цього Положення). Функції та повноваження Дежспецтрансслужби визначено Положенням про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженим Указом Президента України від 06.08.2004 №873/2004 Питання Державної спеціальної служби транспорту" (далі - Положення про ДССТ). Відповідно до пункту 1 Положення про ДССТ Державна спеціальна служба транспорту (Держспецтрансслужба) є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави, в мирний час та в особливий період. Згідно пункту 2 Положення про ДССТ Держспецтрансслужба у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, спільними наказами Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України, наказами і директивами Міністра оборони України, а також наказами та директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ, а також цим Положенням. Відповідно до пункту 8 Положення про ДССТ Адміністрація Держспецтрансслужби є органом управління, який здійснює безпосереднє керівництво Держспецтрансслужбою в мирний час та в особливий період. Відповідно до підпунктів 1, 3, 5, 6 пункту 11 Положення про ДССТ - Голова Адміністрації Держспецтрансслужби: здійснює керівництво Держспецтрансслужбою, спрямовує і координує фінансово-господарську, виробничу, наукову та науково- технічну діяльність її структурних підрозділів, несе персональну відповідальність перед Міністром оборони України за виконання Держспецтрансслужбою функцій і покладених на неї завдань; здійснює в межах своєї компетенції укладення контрактів, призначення на посади, звільнення з посад та звільнення з військової служби особового складу Держспецтрансслужби. видає в межах своїх повноважень накази, розпорядження і директиви з питань здійснення організаційних заходів, організовує та контролює їх виконання. Порядок проходження громадянами України військової служби та питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення). Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в редакції Указу Президента України від 28.12.2021 № 682/2021) дію Положення поширено на військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту. Пунктами 12, 13 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Матеріалами справи підтверджується, що від військової частини НОМЕР_6 на адресу Адміністрації Держспецтрансслужби надійшов план переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад Голови Адміністрації Держспецтрансслужби (а.с.39). Зокрема, у плані переміщення запропоновано перемістити заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 окремого батальйону розмінування регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_1 на посаду заступника командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені князя Лева регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_1 " для більш доцільного використання. Зважаючи на вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про наявність у голови Адміністрації Держспецтрансслужби повноважень на ухвалення рішень щодо переміщення військовослужбовців на відповідні посади. Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо протиправності такого переміщення позивача з огляду на застереження, відображені у пункті 112 Положення (у зв`язку з тим, що у позивача на утриманні знаходиться одинока хвора матір, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно пунктом 112 Положення, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім випадку потреби у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. До матеріалів цієї справи позивачем долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.05.2025 № 23/25/1423/Р ОСОБА_2 (матері позивача), яким останній встановлено ІІ групу інвалідності та визначено потребу у постійному сторонньому догляді (а.с.6-9). Окрім того, ОСОБА_2 (матір позивача) підтвердила, що окрім її сина (який є позивачем у цій справі) інших осіб, які за законом зобов`язані здійснювати за нею догляд вона не має. Стосовно доводів відповідача з приводу недоведеності позивачем обставин з приводу того, що у матері позивача війсутні інші особи, які за законом зобовязані здійснювати за нею догляд, то колегія суддів зазначає, що з урахуванням Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (додаток 8 до цієї Постанови), Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ (наказ Міноборони №170), акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складає спеціальна комісія, яка призначається керівником районного (міського) ТЦК та СП, за запитом командира військової частини. Перевірка здійснюється за місцем проживання родичів, а акт підписується членами комісії та, за наявності, представниками місцевого самоврядування. Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідачем не направлявся до районного (міського) ТЦК та СП запит щодо перевірки сімейного стану позивача, як військовослужбовця на предмет установлення обставин, з приводу наявності інших осіб, які за законом зобов`язані здійснювати догляд за матірю позивача - ОСОБА_2 , як людини з особливими потребами, якій встановлено 2 групу інвалідності, яка потребує постійного стороннього догляду. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про переміщення позивача є передчасним, позаяк здійснений відповідачем без попереднього фактичного та офіційного з`ясування усіх обставин з приводу наявності чи відсутності у позивача підстав, передбачених пунктом 112 Положення, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 за яких переміщення без згоди військовослужбовця не дозволяється, що вказує на неналежну обгрунтованість вказаного наказу як такого, що ухвалений без урахування усіх обставин справи та з порушенням основ добросовісності, безсторонності та розсудливості, пропорційності. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Голови Адміністрації спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 30.05.2025 №150 у частині призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 в порядку переміщення заступником командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені Князя Лева Регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як такий, що не відповідає положенням ч.3, ч.4,5,6,7,8 ст. 2 КАС України. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 140/7289/25 скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Адміністрації спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 30.05.2025 №150 в частині призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 заступником командира мостової роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 окремого мостового батальйону НОМЕР_5 окремої шляхо-відновлювальної бригади імені Князя Лева Регіонального управління «Захід». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос