Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/9524/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 308/9524/17 пров. № А/857/43665/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбудпостач" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року у справі № 308/9524/17 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун, товариства з обмеженою відповідальністю ФЦА Україна, товариства з додатковою відповідальністю Патент, товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатбудпостач, товариства з додатковою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації, відкритого акціонерного товариства Закарпатська автобаза до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство "Закарпатінвестбуд", Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" про визнання дії та бездіяльності протиправними, місце ухвалення судового рішення м.Ужгород Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження суддя у І інстанціїХамник М.М. дата складання повного тексту рішення18.09.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Позивачі ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», ТОВ «ФЦА Україна», ТОВ «Патент», ТДВ «Ужгородський механічний завод», ТОВ «Закарпатбудпостач», ТДВ «Управління виробничо-технологічної комплектації», ВАТ «Закарпатська автобаза» звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Ужгородської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1398 від 14 липня 2014 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради». Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року у справі № 308/9524/17 у задоволенні вказаного позову - відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатбудпостач" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що: - стверджуючи про дотримання Ужгородською міською радою процедури прийняття регуляторного акту, місцевий адміністративний суд обмежився перевіркою дотримання строків оприлюднення проекту регуляторного акту з відповідним аналізом регуляторного впливу у друкованому засобі масової інформації та на офіційній сторінці міської ради. Натомість судом було повністю проігноровано, що міською радою не було оприлюднено саму технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода; - відповідно до п.5. ст. 16 та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради. Вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тому укладений між виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір є неналежною підставою для розроблення технічної документації; - пунктом в ч. 3 ст. 27 Закону України «Про землеустрій» зобов`язано замовників документації із землеустрою проводити на конкурсній основі відбір розробників документації із землеустрою, що розробляється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Проте, визначення ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» як розробника технічно документації відбулось без проведення конкурсу; - судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2018 року у справі № 826/1320/18, позаяк учасники у справі № 826/1320/18 повністю відрізняється від осіб, які беруть участь у даній справі № 308/9524/17, а предметом оскарження у справі № 826/1320/18 був висновок державної експертизи технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, а не рішення міської ради про її затвердження; - до прийняття Ужгородською міською радою рішення від 14.07.2014 року № 1398 середня (базова) вартість земель населеного пункту м. Ужгорода за 1 кв.м. складала 54,02 грн., а після його прийняття 318,69 грн. Тобто в результаті прийняття спірного рішення розмір плати за землю зріс у 5,9 разів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатбудпостач» на підставі укладеного з Управлінням майнової політки Ужгородської міської ради 29.03.2006 року Договору оренди землі є землекористувачем земельних ділянок комунальної форми власності. Відтак майже 6-кратне збільшення рішенням від 14.07.2014 року № 1398 розміру плати за землю беззаперечно впливає на права та інтереси позивачів; - оцінки наданим позивачами доказам, зокрема висновку експерта Київського НДІСЕ за результатами проведення експертного дослідження з питань землеустрою та землекористування від 20.04.2017 №8947/16- 41, за яким технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, яка затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 року № 1398, не відповідає вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів станом на дату її затвердження; - висновку спеціаліста від 09.01.2019 року, яким встановлено, що вартість витрат на освоєння території міста Ужгорода станом на 21.06.2000 року; - клопотанням експертів Київського НДІСЕ про надання додаткових матеріалів (відомостей, на підставі яких розроблялась технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода та відомостей про витрати на освоєння та облаштування земель міста) від 26.05.2021 року, від 26.07.2021 року, а також повідомленню від 26.10.2021 року про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у справі № 807/125/18 у зв`язку з невиконанням клопотань експертів про надання додаткових матеріалів; - відповідям КП «Комунальне шляхово експлуатаційне підприємство» Ужгородської міської ради від 05.04.2018 року; ПАТ «Укрзалізниця» від 03.04.2018 року; ПрАТ «Закарпатавтотранс» від 30.03.2018 року; ДП «Закарпатський облавтодор» від 29.03.2018 року; ПАТ «Укртелеком» від 29.03.2018 року; КП «Ужгородський комбінат комунальних підприємств» від 27.03.2018 року; ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 27.03.2018 року; КП «Водоканал м. Ужгорода» від 26.03.2018 року та від 06.04.2018 року; ПАТ «Закарпатгаз» від 07.02.2018 року; ГУ ДГК у Закарпатській області від 29.12.2017 року та від 05.02.2018 року, якими доводиться неправдивість використаних у технічній документації вихідних даних. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбудпостач" Сочка В.І. та представник Товариства з додатковою відповідальністю Патент Кіт У.В. надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Ленько А.Ю. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі №826/1320/18 (яке набрало законної сили) відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення №698-14 від 05.06.2014 року. Крім того суд урахував, що відповідачем надано докази оприлюднення у визначені законодавством строки проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу у друкованому засобі масової інформації та шляхом розміщення на офіційній сторінці Ужгородської міської ради в мережі Інтернет відповідно до статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Також відповідачем дотримано строк, визначений пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, щодо офіційного оприлюднення рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок. З огляду на викладене, судом під час розгляду справи не встановлено порушення процедури прийняття регуляторного акта- рішення Ужгородсьокої міської ради ХХІІІ сесії VI скликання «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради» № 1398 від 14.07.2014. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державним агентством земельних ресурсів України, правонаступником якого є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено експертизу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород Закарпатської області, за результатами якої прийнято рішення, оформлене висновком державної експертизи землевпорядної документації від 05 червня 2014 року №698-14. Вказаним висновком було затверджено результати проведеної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород Закарпатської області. Даним висновком визначено середню (базову) вартість земель міста у розмірі 318,69грн. / м2. 14.07.2014 на пленарному засіданні XXIII сесії VI скликання Ужгородською міською радою прийнято рішення за № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради», яким затверджено Технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради. Позивачі в позовній заяві посилаються на те, що рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а затверджена ним Технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради розроблена з порушеннями встановлених вимог, правил та стандартів і одночасно цим рішенням порушено їх право на справедливу плату за землю, що є підставою для звернення до суду з даним позовом. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2018 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/1320/18 за позовом приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення №698-14 від 05.06.2014 року, зобов`язання вчинити дії, що перебуває у провадженні окружного адміністративного суду міста Києва. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018, залишеному без змін Шостим апеляційним адміністративним судом від від 06.11.2018, в задоволенні позову приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення №698-14 від 05.06.2014 року, відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16.03.2023, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 залишено без змін. У своїй постанові Верховний Суд вказав, що розрахунок нормативної грошової оцінки земель м.Ужгород було виконано з визначенням середньої базової вартості одного квадратного метру земель населеного пункту (розділ 3.1. Технічної документації), в якому витрати на освоєння та облаштування земель міста Ужгород станом на 01 січня 2014 року (таблиця 1) визначені як сума витрат за відновною вартістю кожного з показників. Додатком В до технічної документації, Ужгородською міською радою було визначено відновну вартість переліку обладнання міста Ужгород. (а. с. 39). При цьому, значення натурального показника певних складових (довжина магістралей, кількість обладнання, тощо) не враховується в математичному значенні показника «всього по місту», оскільки показники відновної вартості наведені в грошовому еквіваленті, без будь - якої залежності від натурального показника. В технічній документації обраховані витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, а базову вартість обраховано з застосуванням відповідних, нормативно встановлених коефіцієнтів у відповідності до приписів п. 3.3 Порядку № 18/15/21/11. Дослідженими судами доказами доведена правомірність середньої (базової) вартості земель міста Ужгород у визначеному розмірі. Крім того, рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року №1398 про визначення певних показників і правомірність затвердження технічної документації позивач не оскаржував, отже нормативно-грошова оцінка земельних ділянок та середня (базова) вартість земель міста Ужгород затверджена у розмірі 318,69 грн/кв.м. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Статтею 264 КА України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Урахувавши правові позиції щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини) колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 28.09.2021 у справі № 813/4167/17, 09 лютого 2022 року у справі № 540/1378/20. З урахуванням обумовленого протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі та призначення справи до розгляду у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. На виконання обумовленої ухвали відповідачем опубліковано оголошення 02.01.2026 року на офіційному вебсайті Ужгородської міської ради (https://rada-uzhgorod.gov.ua/) повідомлення про щодо подання та призначення до розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні справи № 308/9524/17 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун, товариства з обмеженою відповідальністю ФЦА Україна, товариства з додатковою відповідальністю Патент, товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатбудпостач, товариства з додатковою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації, відкритого акціонерного товариства Закарпатська автобаза до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство "Закарпатінвестбуд", Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородсьокої міської ради ХХІІІ сесії VI скликання «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради» № 1398 від 14.07.2014. Окрім того, матеріали справи містять докази розміщення відповідачем у встановленому законом порядку оголошення про відкриття провадження у цій адміністративній справі та призначення справи до розгляду судом першої інстанції. Що ж стосується суті спору, то судом апеляційної інстанції ураховано, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Згідно зі частиною першою статті 206 Земельного кодексу України (далі також ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Частиною першою статті 13 Закону № 1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За змістом статті 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Статтею 18 Закону № 1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років. Відповідно до статті 15 цього ж Закону підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом статті 23 Закону № 1378-IV технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Системний зміст наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Водночас технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14, від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/11716/17, від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18, від 9 лютого 2022 року у справі № № 808/1284/16 та від 1 червня 2022 року у справі № 640/13150/19. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Пунктами 34-35 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (надалі по тексту постанови іменовано -Закон № 1160-IV). Згідно із статтею 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/15456/17, від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а, від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16 та від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22. Питання стосовно правової природи рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки землі, неодноразово вирішувалися Верховним Судом. У постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акта, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб (платників орендної плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання. Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, від 6 березня 2019 року у справі № 803/417/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 1940/1662/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 615/1182/15-a, від 29 квітня 2020 року у справі № 161/6580/16-а, від 10 червня 2021 року у справі № 823/902/17, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 826/8114/17, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, від 1 червня 2022 року у справі № 280/5928/19, від 2 лютого 2023 року у справі № 807/125/18, від 4 лютого 2023 року у справі № 695/2607/17, від 10 листопада 2023 року у справі № 140/304/23, від 04 липня 2024 року у справі № 520/16250/23 та від 14 листопада 2024 року у справі № 420/11571/21. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вищезазначеної сталої практики, сформованої Верховним Судом. Отож оскаржуване рішення відповідача за № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради», яким затверджено Технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради є нормативно-правовим регуляторним актом та, відповідно, на процедуру його розробки, оприлюднення та прийняття поширюються вимоги Закону № 1160-IV. Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю (ст.5 Закону № 1160-IV). Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій (ст.8 Закону № 1160-IV). Статтею 9 Закону № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Отож проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого медіа та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта. Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет. Згідно ст.1 Закону № 1160-IV розробник проекту регуляторного акта це регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта. Особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування визначає стаття 36 вищезгаданого Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями. Дослідивши зібрані у справі докази, колегією суддів установлено, що на офіційному вебсайті Ужгородської міської ради (https://rada-uzhgorod.gov.ua/) розміщено 10.06.2014 повідомлення про оприлюднення регуляторного акта від 10.06.2014 (активне посилання: https://radauzhgorod. gov.ua/post/oprylyudennya-regulyatornogo-aktu) такого змісту: «В розділі проекти рішень сесії оприлюднений Аналіз впливу регуляторного акту проекту рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради». Пропозиції та зауваження до регуляторного акта приймаються до 10.07.2014 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за адресою: м. Ужгород, пл. Поштова, 3,. Телефон для довідок: 61-41-42». За результатом дослідження судом відомостей розділу проектів рішень сесії офіційного вебсайту Ужгородської міської ради (https://rada-uzhgorod.gov.ua/) установлено, що (активне посилання https://old.rada-uzhgorod.gov.ua/sesija/3/182/2217/) 10.06.2014 року розміщено лише проект самого рішення «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради. При цьому технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради, яку відповідач мав намір затвердити, як невід`ємна його частина відповідачем не опублікована. Також судом не встановлено, а відповідачем відповідно не доведено належними доказами (незважаючи на численні протокольні ухвали суду апеляційної інстанції щодо надання у встановленому порядку електронних доказів із зазначенням активного посилання офіційної сторінки вебсайту відповідних публікацій) розміщення на вказаному сайті відповідача аналізу впливу такого регуляторного акту впродовж строків установлених Закону № 1160-IV, а зокрема -червня 2014 року. Окрім зазначеного колегією суддів установлено, що листом редакції газети Ужгород №12 від 23.05.2019 року надіслано копію газети «Ужгород» за №23 (766) від 14.05.2014 року на сторінці 11 якої як зазначено у названому листі міститься повідомлення про оприлюднення аналізу впливу регуляторного акту проекту рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради». При цьому вказаним листом поінформовано що у зазначенні дати випуску обумовленої газети допущено описку, а зокрема допущена технічна описка верстатника замість « 14 червня» випадково було надруковано « 14 травня» (а.с. 34 т.3). Натомість дослідивши зміст вказаної публікації в газеті Ужгород №23 (766) судом апеляційної інстанції установлено, що за її змістом повідомлено, що на сайті Ужгородської міської ради оприлюднений проект рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради». Пропозиції та зауваження до даного регуляторного акту виконавчий комітет Ужгородської міської ради приймає до 10.07.2014 року за вказаною у повідомленні адресою та зазначеним для довідок телефоном. При цьому технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради, яку він мав намір затвердити, як невід`ємна його частина відповідачем у вказаному друкованому виданні не опублікована. Урахувавши приведені норми законодавства, фактичні обставини справи за яких проект оскаржуваного рішення не розкривав показників нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради, відображених у технічній документації (яку мав затвердити відповідач), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оприлюдненню підлягав не лише текст самого рішення ("Затвердити..."), а й сама документація або детальний аналіз її показників, щоб зацікавлені особи могли надати зауваження до застосованих показників та нових ставок або коефіцієнтів. Долучена до матеріалів справи публікація газети «Ужгород» №23 (766) також не містить доказів оприлюднення аналізу впливу регуляторного акту проекту рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради». (а.с. 41-42 т.3). Отож Ужгородська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення допустила порушення статті 5 Закону № 1160-IV щодо оприлюднення проекту оскаржуваного рішення не у повному обсязі та ст. 9 Закону № 1160-IV щодо не оприлюднення аналізу впливу обумовленого проекту регуляторного акту не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Вказане призвело до порушення прав громадян, суб`єктів господарювання, їх об`єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики, визначених ст. 6 Закону № 1160-IV, а зокрема позбавило вказаних осіб права на відкрите обговорення питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю, а зокрема аналізу застосованих технічною документацією показників, які планувалися до затвердження, оскаржуваним рішенням, щоб зацікавлені особи могли надати зауваження щодо застосованих показників та нових ставок або коефіцієнтів. Як наслідок порушення такої процедури оприлюднення та обговорення є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та нечинним. Стосовно ж інших доводів апеляційної скарги, то на переконання колегії суддів встановлені судом апеляційної інстанції є достатніми для задоволення вимог апеляційної скарги. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатбудпостач" задовольнити. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року у справі № 308/9524/17 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позовом Приватного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун, Товариства з обмеженою відповідальністю ФЦА Україна, Товариства з додатковою відповідальністю Патент, Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод, Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатбудпостач, Товариства з додатковою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації, Відкритого акціонерного товариства Закарпатська автобаза до Ужгородської міської ради задовольнити. Визнати протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради». Зобов`язати Ужгородську міську раду невідкладно здійснити публікацію резолютивної частини судового рішення у цій справі про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м.Ужгорода Ужгородської міської ради» у виданні, у якому таке рішення було офіційно оприлюднено. Стягнути з Ужгородської міської ради (КОД ЄДРПОУ 33868924, адреса: пл. Поштова,3 м. Ужгород) на користь: Приватного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун (КОД ЄДРПОУ 04676533, адреса: вул. О.Блистіва,1 м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю ФЦА Україна (КОД ЄДРПОУ 30624037 адреса: вул. М.Польлвого,6 м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн; Товариства з додатковою відповідальністю Патент (КОД ЄДРПОУ 05810583 адреса: вул.Карпатської України,101 м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн; Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородський механічний завод (КОД ЄДРПОУ 14308374 адреса: вул.Гагаріна,30 м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн; Товариства з додатковою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації (КОД ЄДРПОУ 22099453 адреса: вул. Лавріщева,53 А м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн; Відкритого акціонерного товариства Закарпатська автобаза (КОД ЄДРПОУ 01268822 адреса: Огарьова,4 вул. м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви 1600 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатбудпостач (КОД ЄДРПОУ 31225268 адреса: Лавріщева, 31 вул. м. Ужгород) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600 грн та у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року