Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/6627/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 461/6627/25 пров. № А/857/41871/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., при секретарі судового засідання: Плесак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року у справі № 461/6627/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови,, головуючий суддя першої інстанції Павлюк О.В., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 29.09.2025 В С Т А Н О В И В : ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ткачук Т.А, звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.25р. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ст. 188-6 КУпАП на ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а також поновити їй строк на оскарження вказаної постанови. В обґрунтування позову покликається на те, що 10.07.2025 посадові особи Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці провели у позивача позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет виконання нею припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025. На думку Відповідача, вказані вимоги припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025 виконані не були, а саме: Порушено ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і відповідно пункт 5, а саме не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівниками, роботи та обліку витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режимом роботи, встановленим правилами внутрішнього трудового розпорядку та інформацією, наданою працівниками під час перевірки. Так, згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку робочий графік для працівників 10-20:00 понеділок - п`ятниця 10 - 19:00 субота 10 - 19:00 неділя 10 19:00 на відпочинок і харчування з 13.00 год. до 14.00 год. При цьому, при огляді табелів обліку використання робочого часу за червень-липень 2025 року проставлено відмітки « 8» год з понеділка по п`ятницю; субота-неділя проставлено відмітки «вв» - вихідні дні. Також протягом вихідних днів червня-липня 2025 адміністратору ОСОБА_2 в табелях обліку використання робочого часу проставлено «вв» вихідні дні. За наслідком перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 та постанова № ЗХ/ ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025. Насамперед, зазначає, що як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 вказане інспекційне відвідування відбувалося для встановлення, чи виконується припис №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025. На підставі зазначеного припису складений протокол від 22.05.2025 №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П/ПТ та протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2025 №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П/1ПТ. Вказані протоколи були направлені до Франківського районного суду м. Львова, де відповідним справам були присвоєні номери 465/4722/25 та 465/4724/25. 30.07.2025 Франківський районний суд м.Львова виніс постанови в обох справах, де суд закрив провадження з відсутністю у діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Особливо наголошує на постанові Франківського районного суду м. Львова від 30.07.2025 №465/4724/25 де суд дослідив, що у правилах внутрішнього трудового розпорядку (Розділ 2) зазначено, що робочий графік для працівників 10-20:00 понеділок - п`ятниця 10 - 19:00 субота 10 - 19:00 неділя 10-19:00 на відпочинок і харчування з 13.00 год. до 14.00 год. та згідно з графіком змінності. Час початку роботи, перерви і закінчення може бути змінено відповідно до діючого режиму роботи. Згідно зі ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу для всіх працівників Підприємства не може перевищувати 40 годин на тиждень. Можливий особливий графік роботи деяких підрозділів та окремих працівників у межах вказаного обмеження, що встановлюється керівником ФОП ОСОБА_3 за погодженням з працівниками. У той же час відповідно до табелів використання робочого часу усі працівники працюють з понеділка по п`ятницю впродовж восьми годин. Таким чином, доказів, що працівники працюють у вихідні працівники суд не встановив. З пояснень представника за потреби у вихідні дні необхідну роботу виконує сама ФОП ОСОБА_3 . Таким чином твердження про те, що Позивачка не виконала умови припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025, а саме не забезпечила достовірний облік виконуваної працівниками роботи та облік витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режимом роботи, встановленим правилами внутрішнього трудового розпорядку та інформацією, наданою працівниками під час перевірки, не відповідає дійсності. Що стосується твердження про те, що протягом вихідних днів червня-липня 2025 адміністратору Недбайло О.І в табелях обліку використання робочого часу проставлено «вв» - вихідні дні, а насправді вона перебувала на робочому місці, то такі твердження аналогічно не відповідають дійсності. Щодо строку оскарження, зазначає, що 01.08.2025 Відповідач виніс оскаржувану постанову. Вказана постанова листом зі штрих-кодом №7900800391772 04.08.2025 була направлена Позивачці та 09.08.2025 така була отримана Позивачкою. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року поновлено фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025. Позов задоволено частково. Скасовано постанову головного державного інспектору відділу з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Мицака О.О. у справі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025, якою фізичну особу підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, а провадження у справі закрито. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі суб`єкта владних повноважень - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. Суть доводів апелянта зводиться до того, що положеннями статті 188-6 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУпАП, виражається у невиконанні законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створенні перешкод для діяльності цих органів (формальний склад). Із доказів, долучених представником Відповідача до матеріалів справи, зокрема Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_1 , затверджених ФОП ОСОБА_4 від 07 грудня 2024 року, трудового договору між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року, вимоги про надання документів №ЗХ/ ЛВ/22071/023623/НД, Акту від 10 липня 2025 року №ЗХ/ЛВ/13708/023620-ЗХ/ ЛВ/22071/П023623, змісту протоколу, у якому вказано про відсутність у ФОП ОСОБА_1 графіків роботи (змінності), матеріалів відеозапису розмови між інспектором Міжрегіонального управління Климчук Н.А. та адміністратором Недбайло О.І., вбачається, що Позивач допустила невиконання законних вимог посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю, вказаних у приписі №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, тому в її діях обґрунтовано встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУпАП. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач правом подання відзиву не скористався. Представник відповідача в судовому за сіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що 30 квітня 2025 року інспектор праці Пащук Тетяна Романівна винесла припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, яким зобов`язала фізичну особу підприємця ОСОБА_1 усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме вимог частини першої статті 21 КЗпП України, частини четвертої статті 24 КЗпП України, пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 5 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 7 Закону України № 2136-IX від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-IX) та абзацу 4 частини першої статті 12 Закону № 2136-IX у строк до 20 червня 2025 року (а. с. 74-78). За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_1 уповноважені особи Міжрегіонального управління склали Акт від 10 липня 2025 року №ЗХ/ЛВ/13708/023620-ЗХ/ЛВ/22071/П023623, яким зафіксували невиконання вимог пункту 1 припису №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року (порушення частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України), а також пункту 5 припису №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року (порушення частини першої статті 7 Закону №2136) (а. с. 84-106). У ході проведення позапланового заходу державного контролю у формі перевірки інспектором праці Міжрегіонального управління встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 має місце невиконання вимог пункту першого припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, що полягає у порушенні вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX у частині незабезпечення ФОП ОСОБА_1 ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та, відповідно, достовірного обліку витрат на оплату праці. 01 серпня 2025 року о 10 год. 30 хв. посадова особа Міжрегіонального управління склала протокол про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ (а. с. 8-10), на підставі якого та доданих до нього матеріалів справи про адміністративне правопорушення того ж дня, 01 серпня 2025 року, винесено постанову №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн (а. с. 6-7). Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 вбачається, що під час проведення позапланового заходу у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , з метою контролю виконання вимог припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року встановлено невиконання законних вимог інспектора праці, а саме припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, відповідальність за що передбачена у ст. 188-6 КУпАП, а саме: порушення частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 пункт 5 припису від 30.04.2025№ЗХ/ЛВ/13708/023620/П не виконано не забезпечено дотримання вимог частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як ФОП ОСОБА_1 не забезпечила ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та, відповідно, достовірного обліку витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режиму роботи для працівників, який визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, та інформацією, наданою працівниками у ході перевірки. Так, згідно з пунктом 2.2. Розділу 2 «Режим роботи та відпочинку» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_1 , затверджених ФОП ОСОБА_1 від 07 грудня 2024 року, визначено робочий графік для працівників, а саме: 10-20:00 понеділок п`ятниця, 10-19:00 субота, 10-19:00 неділя. При цьому, у табелях обліку робочого часу за червень-липень 2025 року проставлено відмітки « 8» год. та відмітки «вв» - вихідні дні, що суперечить режиму роботи, визначеному правилами внутрішнього розпорядку. Іншої тривалості робочого дня в табелях обліку робочого часу не відображено. Графіки змінності (чергування) у ФОП ОСОБА_1 відсутні. Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначено для працівників: Перерва на відпочинок і харчування з 13.00 по 14.00 згідно графіка змінності, що фактично стосовно працівників ФОП ОСОБА_1 не застосовується. У табелях обліку робочого часу за червень-липень 2025 року адміністратору ОСОБА_2 проставлено відмітки «вв», тобто вихідні дні: 1, 2, 7, 8, 12, 17, 18, 22, 27 червня та 1, 2, 7, 8 липня. В інші дні проставлено відмітки « 8» год. Інші адміністратори в цей час не були працевлаштовані. Хто виконував обов`язки адміністратора у вищеперелічені дні у табелях обліку робочого часу не відображено. При цьому, у ході перевірки адміністратор ОСОБА_2 повідомила, що її робочий час триває з 10:00 по 20:00 щодня, так як зараз шукають на посаду іншого адміністратора. Наведене свідчить, що ФОП ОСОБА_1 проставлено недостовірні дані в табелях обліку робочого часу працівників у частині тривалості щоденної роботи працівника та відсутності/присутності працівника на роботі (проставлення вихідних днів). Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у діях фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, оскільки Відповідач не довів той факт, що остання порушила вимоги частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року. Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом частини 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 279-8 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 188-6 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професіно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Згідно з частиною 1 статті 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом. У підпункті 1.4. наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, що додаються, зокрема № П-5 "Табель обліку використання робочого часу". Табель обліку робочого часу це поіменний список усіх працівників підприємства (або загальний по всьому підприємству, або декілька окремих по відділах, структурних підрозділах) з відмітками про використання робочого часу. Він містить дані про відпрацьований час кожним працівником, а також інші дані щодо відхилення від нормальних умов роботи. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, визначає КЗпП України (преамбула до цього Кодексу). Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України ( ч. 1 ст. 259 КЗпП України). Згідно з пунктом 1 Положення № 96 Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.02.2015, державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Серед основних завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 1 пункту 3 Положення №96). У пункті 4 Положення № 96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 6, 54 цього пункту). Також, за приписами підпункту 5 пункту 6, пункту 7 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Положення статті 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за змістом частини першої якої орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, з-поміж іншого, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом. Частиною другою статті 8 Закону №877-V встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом. Отже, за визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до пункту 11статті 4 Закону № 877-V,плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи. Згідно з частиною шостою статті 7 Закону № 877-V,за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Комплексний аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що Держпраці, як орган державного нагляду (контролю), зобов`язаний повно, об`єктивно та неупереджено проводити перевірки, для чого має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, які виникають під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю). Водночас, в акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) в обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення. Виходячи з того, що одним зі завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, то самі лише факти про ймовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці. Важливість відображення (фіксації) в акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу Судом встановлено, що на підтвердження факту незабезпечення ведення у позивача достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та витрат на оплату праці, представник Відповідача надав відеозапис здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки від 09.07.2025, який був досліджений у судовому засіданні, з якого вбачається, що адміністратор Недбайло О.І. повідомила, що її робочий час триває з 10:00 по 20:00 щодня. Тобто, висновки відповідача про наявність порушень позивачкою законодавства про працю засновані виключно на усних поясненнях, наданих працівницею Позивачки адміністратором Недбайло О.І. Саме цей доказ був взятий до уваги при розгляді справи про накладення штрафу на Позивачку. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що усна заява працівниці не може буди єдиним доказом того, що облік робочого часу працівників здійснювався неналежним чином, без належної прив`язки до встановленого режиму роботи та фактичної присутності працівників на робочому місці. Колегія суддів апеляційного суду також зауважує, що аналіз положень КУпАП свідчить про те, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП. Відповідач, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), повинен був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, а також підтвердити їх доказами, а не лише обмежитись відібранням пояснень у працівників Позивачки. Крім цього, в судовому засіданні представник апелянта пояснив, що позивачем не усунуто лише одне порушення, а інші усунуто, що відповідно свідчить про те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 вживала та вживає належних заходів щодо забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, однак таким обставинам щодо часткового виконання припису відповідачем оцінка не надана Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Суд першої інстанції вірно виснував, що відповідачем наведених вище вимог КУпАП не дотримано, оскільки не наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясування інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.25р. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ст. 188-6 КУпАП через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. За таких обставин, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року у справі № 461/6627/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений та підписаний 02.02.2026