Постанова 4856 № 686/32931/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/32931/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заворотна О.Л. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 04 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №4801 від 16.04.2025 і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем дотримано вимоги чинного законодавства та вчасно оновлено військово-облікові дані, а долучений витяг з застосунку Резерв + станом на 03.11.2025 лише свідчить про оновлення дати формування електронного військово-облікового документа. Позивач зауважує, що нам вчасно оновлено дані в застосунку Резерв +, також він має бронювання від призову на військову службу, а отже у нього був наявний військово-обліковий документ у застосунку Резерв+, який він пред`являв представникам поліції та працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку апелянта, доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_1 військово-облікового документу в період дії воєнного стану є помилковими, оскільки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було проігноровано наявність витягу із додатку Резерв +, який вважається військово-обліковим документом Крім того, позивач вказує, що не здійснював підпису у протоколі про адміністративне правопорушення, йому не роз`яснювалось жодних прав та обов`язків, а також не було надано копію протоколу про адміністративне правопорушення згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП. Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2025 начальником групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за те, що 03.04.2025 о 15:15 в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги абзацу 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-1 КУпАП під час дії особливого періоду. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 16.04.2025 № 4801, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2025 №4801, звернувся з адміністративним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб. Суд встановив, що станом на 03.04.2025 позивач мав статус військовозобов`язаного та зобов`язаний був мати військово-обліковий документ і пред`явити його за вимогою у передбачених законом випадках. Також, згідно змісту протоколу від 03.04.2025, ОСОБА_1 був присутній при його складанні, отримав другий його примірник, права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, йому було роз`яснено, він надав свої пояснення, які зафіксовано у протоколі, зазначив що військово-обліковий документ загубив. Окрім того з даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Щодо доводів позивача про наявність у нього військово-облікового документа сформованого в «Резерв+», суд першої інстанції вказав, що зі змісту наданої позивачем копії військово-обліковий документ в засторонку «Резерв+» сформований 03.11.2025. Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що 03.04.2025 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, що триває на теперішній час. Отже, на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки та поліцейського. Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У свою чергу, законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ. Також відповідно до п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Як встановлено судом, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 16.04.2025 № 4801 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17000 грн., з огляду на те, що 03.04.2025 в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №

559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Згідно із п.9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Пунктом 10 Порядку №559 визначено, що відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Як встановлено судом, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи долучено військово-обліковий документ, сформований 03.11.2025 з застосунку Резерв +. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вищевказаний військово-обліковий документ був у нього станом на дату перевірки документів, при цьому під час кожного оновлення або зміни даних, застосунок Резерв + оновлює дату формування електронного військово-облікового документу. В свою чергу, колегія суддів зауважує, що у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред`явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 вбачається, що позивач надав пояснення щодо встановленого порушення та зазначив, що військово-обліковий документ ним втрачено (загубив), тобто фактично підтвердив відсутність такого документа та неможливість його пред`явлення під час перевірки. Зазначений протокол містить особистий підпис позивача, достовірність якого ним не спростована. Також із надано позивачем витягу «Резерв+» вбачається, що військово-облікові дані позивач уточнив 19.06.2025, тобто після складання протоколу та прийняття оскаржуваної постанови. Водночас, сам по собі факт формування або оновлення електронного військово-облікового документа не підтверджує наявності такого документа при собі та його пред`явлення на вимогу працівників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови у позивача був відсутній військово-обліковий документ, який він був зобов`язаний мати при собі та пред`явити за вимогою. Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про наявність у нього та надання представникам відповідача під час перевірки військово-облікового документу, оскільки доказів, які б підтверджували факт пред`явлення позивачем військово-облікового документа в паперовому або електронному вигляді, судом не здобуто, а позивачем таких до матеріалів справи не надано. Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, підтверджується належними доказами, як це обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Щодо доводів апелянта про те, що він не підписував протокол про адміністративне правопорушення, йому не було роз`яснено права та обов`язки, а також не вручено копію протоколу відповідно до частини другої статті 254 КУпАП, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Зі змісту копії протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 вбачається, що позивач був присутній під час його складання, про що свідчить наявність у протоколі зазначення його прізвища, імені та по батькові, а також власноручного підпису. У протоколі міститься відмітка про роз`яснення позивачу прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, що також засвідчено підписом ОСОБА_1 . Крім того, позивач надав письмові пояснення, які зафіксовані у протоколі, що свідчить про реалізацію ним процесуальних прав та спростовує твердження про їх нероз`яснення. Також у протоколі міститься відмітка про отримання позивачем другого примірника протоколу, що підтверджується його підписом. Водночас апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які могли б поставити під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що наведені апелянтом доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими та не спростовують встановлених судом обставин справи. Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відсутність у зв`язку з цим підстав для задоволення його позовних вимог. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.