Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5821/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 р. Справа № 520/5821/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ольга Ніколаєва) від 22.10.2025 по справі № 520/5821/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області від 10.10.2023 № 0375315-2412-2004-UA63020010000079018. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до пункту є підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України він звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкти нерухомості, власником яких він є, відносяться до групи Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (код 1251.7) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовуються позивачем у господарській (підприємницькій) діяльності. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 520/5821/24 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області від 10.10.2023 № 0375315-2412-2004-UA63020010000079018. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що податкова пільга, передбачена п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, застосовується за одночасної наявності декількох умов: 1) віднесення об`єкту нерухомості до будівлі групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000; 2) використання такої будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання протягом звітного (податкового) періоду; 3) основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях B F КВЕД ДК 009:2010; 4) відсутність інформації про здачу таких будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку. Щодо першої умови - віднесення об`єкту нерухомості до будівлі групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000, ГУ ДПС зазначає, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Щодо другої умови - використання такої будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання протягом звітного (податкового) періоду, ГУ ДПС зазначає, що законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки зі статусом будівлі (тобто придатністю до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності), а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Вказує, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Щодо третьої умови основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях B F КВЕД ДК 009:2010, ГУ ДПС зазначає таке. Відповідно до структури Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009:2010 (чинний з 01.01.2012) секції B F становлять: В добувна промисловість і розроблення кар`єрів; С переробна промисловість D постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; Е водопостачання; каналізація, поводження з відходами; F будівництво. Хоча серед зареєстрованих ОСОБА_1 видів діяльності є КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, яке відноситься до секції С переробна промисловість КВЕД ДК 009:2010, але цей вид діяльності не обраний позивачем як основний. Основним видом діяльності суб`єкта господарювання є 02.20 лісозаготівлі, який не є класифікованим у секціях B F КВЕД ДК 009:2010. Отже, з огляду на викладене, у Позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 - 02.20 Лісозаготівлі. За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у позивача обліковується на праві власності об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5153009, загальною площею: 1351,5 кв.м. Адреса: АДРЕСА_1 . З огляду на наявну в державних реєстрах інформацію, Головним управлінням ДПС у Харківській області 10.10.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0375315-2412-2004-UA63020010000079018, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2022 рік на площу 1351,50 кв.м у розмірі 43923,75 грн. Не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган при визначенні позивачу спірного податкового зобов`язання діяв усупереч законодавству України, з огляду на відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік щодо належного позивачу об`єкту нерухомості. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України). Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до положень пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким стаття 266 ПК України викладена в новій редакції, а об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об`єктами нежитлової нерухомості. Положеннями пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000 (далі ДКБС 018-2000, діяв до 31.12.2023). Такий класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Відповідно до ДКБС 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. В свою чергу, аналіз пп."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Застосування пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Наведені висновки стосовно застосування положень пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі № 160/11472/19, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 25.03.2020 у справі № 280/5332/18, від 20.02.2020 у справі № 819/1537/17, від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17. Отже, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач є власником нежитлового нерухомого майна, за адресою: Харківська область Богодухівській район с. Первухинка, вул. Центральна, 28, посвідченого приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу реєстр №

613. Технічним паспортом на нежитлові приміщення, підтверджено, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою Харківська область Богодухівській район с. Первухинка, вул. Центральна, 28, є майстернею на 50 місць інв. № 101, у якому позивач відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює підприємницьку діяльність: код КВЕД 02.20 лісозаготівля (основний), оптова торгівля деревиною, лісопильне та стругальне виробництво та інше, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, купівля-продажу, квитанціями про сплату за зазначеними договорами, накладними на придбаний фізичними особами та юридичними особами круглих лісоматеріалів, історії по картковому рахунку за 2022 рік, з якої вбачається, що позивач отримував грошові надходження за поставлену продукцію. Згідно податкової декларації платника єдиного за 2022 рік вбачається, що позивачем здійснювалась діяльність протягом вказаного періоду, отримувався дохід з господарської діяльності в розмірі 923226,78 грн. Крім того, згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) вбачається що позивач здійснює діяльність за адресою розташування нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 . Позивачем до матеріалів справи також долучено фото майстерні, в тому числі на яких видно обладнання для розпилу лісоматеріалів на дошки та брус. Також на фото є самі круглі лісоматеріали та вже готова продукція. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний об`єкт нерухомого майна використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва та за своїми ознаками відповідає класу будівель промисловості Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, відноситься до класу 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної целюлозно-паперової промисловості. Тобто за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля належить до об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у п.п. є 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Також суд зазначає, що основним видом економічної діяльності позивача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є лісозаготівельна діяльність (02.20). Разом з цим, колегія суддів зазначає, що лісозаготівля не може здійснюватися позивачем в приміщенні, виходячи з самого поняття такого виду діяльності, оскільки заготівля лісу передбачає звалювання або без звалювання (стосується завислих або вже приземлених) дерев з подальшою розробкою деревини на колоди (сортименти) чи хлисти, тобто відрізки певної довжини без сучків. Заготівля лісу здійснюється на заздалегідь виділеної площі, яку називають лісосіка, ділянка, відвід, дроворуба або готовище. В свою чергу, як зазначалось в позовній заяві, фактично позивачем закуповуються круглі лісоматеріали та в приміщенні здійснюється їх розпил на брус, дошки (пиломатеріали), тобто ФОП ОСОБА_1 здійснює переробку круглих лісоматеріалів, з яких робить дошку та брус, а отже здебільшого видом діяльності ОСОБА_1 є лісопильне та стругальне виробництво - КВЕД 16.10, який відноситься до секції С "Переробна промисловість". Серед зареєстрованих ОСОБА_1 видів діяльності є КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, яке відноситься до секції С переробна промисловість КВЕД ДК 009:2010. Отже, з огляду на викладене, у позивача наявна сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Що стосується питання своєчасного надання до контролюючого органу форма 20-ОПП, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 63.3 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Порядок подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП, встановлений розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011 за № 1588. Відповідно до п. 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 повідомлення за ф. № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за ф. № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, тягне за собою накладення штрафу відповідно до п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 ПК України. Також суд зазначає, що доказів того, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 здавались власником ОСОБА_1 , в оренду, лізинг, позичку, відповідачем до матеріалів справи не надано, в ході розгляду судом не встановлено. На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючий орган при визначенні позивачу спірного податкового зобов`язання діяв усупереч законодавству України, з огляду на відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік щодо належного позивачу об`єкту нерухомості. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 520/5821/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов