Постанова 4820 № 678/1313/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 року м. Хмельницький Справа № 678/1313/25 Провадження № 22-ц/820/568/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Летичівського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут», Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про визнання недійсною угоди про розірвання договору, визнання дій протиправними, визнання недійсним договору, визнання неправомірним нарахування плати за спожиту електричну енергію та зобов`язання здійснити перерахунок суми сплати за електричну енергію за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Летичівського району електричних мереж Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі Летичівський РЕМ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (далі ТОВ «Хмельницькенергозбут»), Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі АТ «Хмельницькобленерго») про визнання недійсною угоди про розірвання договору, визнання дій протиправними, визнання недійсним договору, визнання неправомірним нарахування плати за спожиту електричну енергію та зобов`язання здійснити перерахунок суми сплати за електричну енергію. ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , Летичівської об`єднаної територіальної громади. На підставі договору №12400000020861 Летичівський РЕМ надавав їй як побутовому споживачу послуги з розподілу електричної енергії до вказаного будинку. Надалі цей договір був розірваний за угодою сторін, а позивачкою були укладені договори про постачання електричної енергії непобутовому (комерційному) споживачу шляхом подання заяв про приєднання. Такі договори (заяви) вона не підписувала та не надавала повноважень іншим особам на їх підписання. Внаслідок неправомірних дій Летичівського РЕМ у період з 4 грудня 2024 року до 14 лютого 2025 року позивачці нарахована плата за користування електричною енергією по непобутовому (комерційному) тарифу, тобто у завищеному розмірі, хоча за адресою постачання електричної енергії вона не здійснювала підприємницьку діяльність. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсною угоду про розірвання договору №12400000020861 від 3 грудня 2024 року між АТ «Хмельницькобленерго» в особі директора Летичівського РЕМ Липка В.А. та нею; визнати протиправними дії Летичівського РЕМ АТ «Хмельницькобленерго» про підключення її до вузла обліку електричної енергії як непобутового споживача та застосування до неї як споживача непобутового тарифу; визнати недійсним договір №22400704 від 4 грудня 2024 року між АТ «Хмельницькобленерго» в особі директора Летичівського РЕМ Липка В.А. та нею про надання послуг з розподілу електричної енергії; визнати недійсним договір №22400704 від 30 грудня 2024 року між ТОВ «Хмельницькенергозбут» та нею про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; визнати неправомірним нарахування ТОВ «Хмельницькенергозбут» плати за спожиту електричну енергію з 4 грудня 2024 року по 14 лютого 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , -в сумі 227 252 грн по непобутовому тарифу; зобов`язати ТОВ «Хмельницькенергозбут» здійснити перерахунок суми сплати за електричну енергію з 4 грудня 2024 року по 14 лютого 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , -згідно нарахованої спожитої електричної енергії у розмірі 21899 кВт/год по побутовому тарифу, що становить 2,64 грн/кВт за перші 2000 кВт та по 4,32 грн/кВт за решту 19899 кВт/год. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року справу передано за підсудністю до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Суд першої інстанції керувався тим, що справа не належить до його територіальної юрисдикції, оскільки в силу процесуального закону спір має розглядатися судом за місцезнаходженням відповідачів юридичних осіб: ТОВ «Хмельницькенергозбут» (29019, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Степана Бандери, 1/1) та АТ «Хмельницькобленерго» (29018, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Храновського, 11-А). Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Летичівського районного суду Хмельницької області посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 пред`явила позов до кількох відповідачів, у тому числі до Летичівського РЕМ, місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 31500, селище Летичів, вулиця Івана Зубкова, 36-А, - а позивач має право вибору між кількома судами, яким підсудна справа. ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу електричної енергії та оспорює договори з надання цих послуг, у зв`язку з чим її позов міг бути пред`явлений за місцем виконання оскаржуваних договорів АДРЕСА_1 . В результаті нарахування плати за неспожиту електроенергію ОСОБА_1 завдано шкоди в розмірі 227 252 грн, а позови про відшкодування шкоди можуть пред`являтися також за місцем її заподіяння АДРЕСА_1 . Позов ОСОБА_1 виник із діяльності відокремленого підрозділу АТ «Хмельницькобленерго» Летичівського РЕМ, у зв`язки чим цей позов може пред`являтися за його місцезнаходженням АДРЕСА_2 . Відтак за правилами альтернативної підсудності справа підсудна Летичівському районному суду Хмельницької області. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ «Хмельницькенергозбут» та АТ «Хмельницькобленерго» просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на її законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не дотримався норм статті 30 ЦПК України, внаслідок чого оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу електричної енергії до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_1 , з одного боку, та АТ «Хмельницькобленерго» в особі Летичівського РЕМ і ТОВ «Хмельницькенергозбут», з іншого боку, виник спір з приводу оплати послуг з розподілу електричної енергії. Для вирішення цього спору ОСОБА_1 пред`явила позов до Летичівського районного суду Хмельницької області. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. За змістом статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. В силу частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Процесуальний закон визначає територіальну юрисдикцію цивільної справи виходячи із зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи та зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи (відповідачів), якщо інше не передбачено правилами альтернативної чи виключної підсудності. Правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном. Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність ?...? є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. В иключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна ?...?. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зазначила, що за правилами чинного процесуального закону виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а позови щодо зобов`язань, які випливають із послуг з утримання нерухомого майна, мають пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності. Предметом спору у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, є правильність нарахування виконавцями комунальних послуг плати за послуги з розподілу електричної енергії, які надаються ОСОБА_1 до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Такий спір пов`язаний з нерухомим майном, а тому на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 30 ЦПК України. Отже ОСОБА_1 правомірно пред`явила позов за місцезнаходженням нерухомого майна до Летичівського районного суду Хмельницької області. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для передачі справи за позовом ОСОБА_1 на розгляд іншого суду. При цьому суд помилково керувався приписами частини другої статті 27, частини сьомої статті 30 ЦПК України щодо розгляду справи судом за місцезнаходженням відповідача. Також не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги про застосування до позову ОСОБА_1 правил альтернативної підсудності. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому в силу частини першої статті 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до статті 141 ЦПК України питання щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору (пункт 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Цибульський Д.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 24