Постанова Сумський апеляційний суд № 591/5916/25

Справа № 591/5916/25 Номер провадження 22-ц/816/1608/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі: (колегія суддів) головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Петен Я.Л. секретаря судового засідання Чуприни В.І. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брайко Ю.В. на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2025 року ухваленого у складі судді Титаренко В.В у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, УСТАНОВИВ:

1. Описова частина Короткий зміст вимог позову У червня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» Шаповал С.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 126410 грн 91 коп.; 3% річних в сумі 2703 грн 41 коп., інфляційне збільшення боргу в сумі 10840 грн 79 коп. та пені в сумі 12835 грн 15 коп., а також понесені судові витрати. Позовна заява вмотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №161 від 31.03.2021 та розпорядженням Сумської міської військової адміністрації №407-ВКВА від 25.10.2024 ТОВ «Сумитеплоенерго» визначено виробником та виконавцем послуг на території Сумської міської територіальної громади з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в межах території обслуговування. Рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради №277 від 29.06.2022, №476 від 27.10.2022, №441 від 31.08.2023, №140 від 24.04.2024, №375 від 04.10.2024 встановлено тарифи на постачання теплової енергії та постачання гарячої води. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що надаються ТОВ «Сумитеплоенерго». Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання було опубліковано на офіційному сайті ТОВ «Сумитеплоенерго» 01.10.2021, і набрав чинності з 01.11.2021. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. Відповідач за період з червня 2023 по квітень 2025 року не виконує своїх обов`язків по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 126410,91 грн. ТОВ «Сумитеплоенерго» намагався добровільно врегулювати питання погашення заборгованості в зв`язку з чим на адресу відповідача було направлено поштовим відправленням з описом вкладення вимоги №618 від 30.01.2025 та №1863 від 12.05.2025 про сплату вищевказаної заборгованості в 7-денний строк з моменту отримання вимоги. Вимоги отримані відповідачем, однак залишились без реагування з боку відповідача. Заборгованість станом на дату подання даної позовної заяви не сплачена. Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦКУ, позивачем за несвоєчасну сплату комунальних послуг нараховано 3% річних в сумі 2703,41 грн, інфляційне збільшення боргу в сумі 10840,79 грн та пеня в сумі 12835,15 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2025 року у складі судді Титаренко В.В. позовну заяву ТОВ «Сумитеплоенерго» було задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 3% річних в сумі 2703 грн 41 коп., інфляційне збільшення боргу в сумі 10840 грн 79 коп. та пені в сумі 12835 грн 15 коп та судовий збір в розмірі 522 грн 79 коп. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач на момент винесення рішення, сплатив суму заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії в сумі 126410,91 грн. Проте з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання виконав несвоєчасно прийшов до висновку про обґрунтованість нарахування позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних, інфляційного збільшення боргу та пені і безпідставність застосування Постанови КМУ від 05.03.2022 року № 206, оскільки відповідач є отримувачем послуг за постачання теплової енергії у нежитловому приміщенні і за тарифом для потреб інших споживачів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального права просив рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обрубування своїх доводів посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції, неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Так, при застосуванні норм ст. 625 ЦК України, та стягненні 3% річних, інфляційних збитків та пені суд не взяв до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206, якою врегульовано деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану в України, зокрема, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Посилаючись на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач не є споживачем теплопостачання категорії «населення». А тому дія постанови №206, на відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, не розповсюджується. Крім того, зазначила, що суд першої інстанції в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 126 410, 91 не закрив провадження, хоча на момент розгляду справи в суді спір був відсутній, у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем ОСОБА_1 заборгованості в повному обсязі. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 19 січня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Короткий зміст відзиву. Представник ТОВ «Сумитеплоенерго» 02.02.2026 року подав відзив, в якому посилається не безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. У судовому засіданні представник відповідача адвокат Брайко Ю.В. вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування викладені в апеляційній скарзі. Представник ТОВ «Сумитеплоенерго» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника відповідача адвоката Брайко Ю.В. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України. Фактичні обставини справи Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,5 м2, що підтверджується договором дарування від 14.04.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 17-18). Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №161 від 31.03.2021 та розпорядженням Сумської міської військової адміністрації №407-ВКВА від 25.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» визначено виробником та виконавцем послуг на території Сумської міської територіальної громади з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в межах території обслуговування (а.с. 11-16). Тарифи на постачання теплової енергії та постачання гарячої води встановлені рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради №277 від 29.06.2022, №476 від 27.10.2022, №441 від 31.08.2023, №140 від 24.04.2024, №375 від 04.10.2024 01.10.2021 на офіційному веб-сайті ТОВ «Сумитеплоенерго» було опубліковано типовий індивідуального договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є загальнодоступною інформацією та підтверджується наявним в матеріалах справи викопіюванням з офіційної сторінки. Цей договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб сайті виконавця, тобто з 01.11.2021 (а.с. 6-10). Згідно п. 5 Договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відповідно до п. 30 Договору Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. Відповідно до відомостей розрахунків за період з 01.06.2024 по 30.04.2025 за договором № 1798 від 01.11.2021 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 126410 грн 91 коп. (а.с. 19). Відповідно до розрахунків інфляційного збільшення та 3 % річних ТОВ «Сумитеплоенерго» розрахував ОСОБА_1 за договором № 1798 від 01.11.2021 за період з 01.08.2023 по 28.05.2025: інфляційне збільшення становить 10840 грн 79 коп., 3 % річних 2703 грн 41 коп., пеня 12835 грн 15 коп. (а.с. 20-30). Відповідно до листів № 618 від 30.01.2025, № 1863 від 12.05.2025 ТОВ «Сумитеплоенерго» направило на адресу місця проживання ОСОБА_1 вимоги про зобов`язання про сплату заборгованості в 7-денний строк з моменту отримання вимоги, роз`яснені наслідки невиконання (а.с. 31-37). Як вбачається копій рахунків на оплату послуг ТОВ «Сумитеплоенерго» та актів прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії до договору № 1798-ТЕ від 01.11.2021, за період з червня 2023 року по квітень 2025 року, за тарифами для споживачів нежитлових приміщень як для категорії споживачів «інші» (а.с. 38-67). Відповідно до довідок про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії за період з жовтня 2023-квітень 2024 року, з жовтня 2024-грудня 2024 року по особовому рахунку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 вбачається розрахунок теплової енергії для споживача ОСОБА_1 за кожен місяць спірного періоду по обслуговуванню нежитлового приміщення за тарифами для споживачів нежитлових приміщень як для категорії споживачів «інші», зокрема плата за споживання теплоенергії нараховувалась за тарифами в 2023 році 4101,43 Гкал (без ПДВ), з січня 2024-4101,43 Гкал (без ПДВ), з жовтня 20244050,35 Гкал (без ПДВ) (а.с. 68-87). Згідно відомостей зняття показників комерційного лічильника теплової енергії від 31.10.2023, 28.11.2023, 26.12.2023, 25.01.2024, 27.02.2024, 27.03.2024, 04.04.2024 представником ТОВ «Сумитеплоенерго» щомісяця проводилося зняття показників лічильнику за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 88-91). Відповідно до копії платіжної інструкції №ВМD15 від 09.06.2025 ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Сумитеплоенерго» оплату за послуги з постачання теплової енергії зг дог № 1798 від 01.11.2021 у розмірі 126410 грн 91 коп. (а.с. 118). 12.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Сумитеплоенерго» з заявою про розірвання договору про надання послуг з постачання теплової енергії (а.с. 188) 19.09.2024 № 3794 ТОВ «Сумитеплоенерго» повідомило ОСОБА_1 про можливість розірвання договору про надання послуг з постачання теплової енергії у разі направлення до ТОВ «Сумитеплоенерго» рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку щодо зміни моделі договірних відносин ( а.с. 188 зв) Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який введений в дію з 01 травня 2019 року. Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач(співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором (ч.4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. За положенням ч.7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила). Відповідно до п.13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. За п.14 Правил відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається. Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №

315. В п.24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційне опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п.24 Правил). Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин (п.27 Правил). Відповідно до п.38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика розподілу). Методика розподілу встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Відповідно до п.3 Методики розподілу, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. За рішенням власників (співвласників) базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії може бути фактичний опалюваний об`єм приміщень у метрах кубічних. У такому разі у всіх формулах замість значення площі (суми площ) використовується значення об`єму (суми об`ємів). Опалюваний об`єм визначається як добуток опалюваної площі приміщення на висоту стелі згідно з технічним паспортом приміщення. Відповідач є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а отже, відповідно до п.5 ч.1 ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є співвласником багатоквартирного будинку. Як співвласник багатоквартирного будинку, відповідач зобов`язаний пропорційно до його частки забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором про надання комунальної послуги визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08 вересня 2021 року внесені зміни до постанови КМУ від 21 серпня 2018 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», зокрема передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами ТОВ «Сумитеплоенерго» та ОСОБА_1 існують договірні відносини на підставі типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії. За умовами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно до п.5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення. Пунктом 11 укладеного між сторонами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №

315. Таким чином, нарахування ОСОБА_1 як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , плати за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем відповідно до умов укладеного між сторонами шляхом приєднання споживача до публічного договору типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії з врахуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору. Разом з тим, закріплена в ЦК України свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ст.627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, однак договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Тобто, при укладенні договору про надання житлово-комунальних послуг свобода договору обмежується чинним законодавством, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії передбачає застосування Методики розподілу при визначенні обсягу спожитої у будинку послуги. Крім того, укладений між сторонами договір № 618 також передбачає здійснення обліку споживання теплової енергії та визначення обсягу спожитої теплової енергії з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання, а тому застосування чинної Методики розподілу не суперечить умовам договору. Крім того, пунктом 33 Правил передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок). Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання. Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж. В ході судового розгляду в суді першої інстанції позивачем доведено, що ТОВ «Сумитеплоенерго» надавались послуги з теплопостачання, що і не заперечує сам відповідач, який сплатив заборгованість в сумі 126410,91 грн. (платіжна інструкція №ВМD15 від 09.06.2025 ФОП ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Сумитеплоенерго» оплату за послуги з постачання теплової енергії зг дог № 1798 від 01.11.2021) Належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та відповідно мають загальну систему опалення з житловим будинком. Нежитлові приміщення знаходяться в тепловому контурі жилого будинку, тобто опалюються за рахунок теплопередачі від суміжних приміщень. З набуттям у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц (провадження №61-19820св18). Отже, відповідач був споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавав позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами. Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ним не споживались, відповідачем не надано. Позивачем неодноразово направлялись акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на оплату послуг з теплопостачання, однак відповідач з цього приводу будь-яких заяв до ТОВ «Сумитеплоенерго» не подавав. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. З наданих позивачем розрахунків за період з 01.08.2023 по 28.05.2025 відповідачу нараховано: інфляційне збільшення становить 10840 грн 79 коп., 3 % річних 2703 грн 41 коп., пеня 12835 грн 15 коп. Пунктами 1, 2 Постанови КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні було заборонено, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу. Проте, під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем приміщення використовується не для постійного проживання, а також з урахуванням того, що статус нерухомого майна визначено як нежитлове приміщення, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суд дійшов вірного висновку, що ТОВ «Сумитеплоенерго» нараховувало ОСОБА_1 відповідні суми, передбачені ст. 625 ЦК України, за прострочення оплати послуг з теплопостачання вірно як споживачу, віднесеного до категорії «Інші споживачі», а не «Населення», бо таке приміщення не призначене для проживання, а використовується у інший спосіб. На переконання колегії суддів в даному випадку не підлягають застосуванню положення постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», на що посилається представник відповідача, щодо заборони та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, оскільки вона стосується споживачів, віднесених до категорії «населення», а не до категорії «Інші споживачі». При цьому в суді першої інстанції було встановлено, і це не заперечується самим відповідачем, що не житлове приміщення він не використовував для житла. Щодо нарахування пені. Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. На підставі пп. 4 п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року включно. Тобто, заборона нарахування та стягнення, зокрема, пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги стосувалось періоду з 12.03.2020 до 30.07.2023 включно. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги обрахована споживачу ОСОБА_1 у розмірі 12835,15 грн. починаючи з 01.08.2023 по 28.05.2025, тобто поза межами строку заборони, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Щодо відсутності спору в частині стягнення заборгованості за надані послуги Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Дані висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (справа № 638/3792/20). Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з червня 2023 року по квітень2025 року, в сумі 126 410,91 грн не прийняв рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання стосовно певної позовної заяви, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брайко Юлія Валеріївна залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 04.02.2026 року. Головуючий О.М. Черних Cудді: А.О. Замченко Я.Л. Петен