Ухвала КАС ВС № 600/399/24-а

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 03 лютого 2026 року м. Київ справа №600/399/24-а адміністративне провадження №К/990/3241/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 600/399/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 24.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачу. зобов`язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області вчинити дії щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) з 01.02.2023. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 25.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025, у задоволенні позову відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Верховний Суд ухвалами від 03.12.2025 та 26.12.2025 вже повертав касаційну скаргу позивачу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 600/399/24-а згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 20.01.2026 скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 600/399/24-а з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалах Верховного Суду від 03.12.2025 та 26.12.2025 про повернення касаційних скарг, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. З матеріалів справи вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена, складена, та набрала законної сили 16.09.2025, забезпечено надання загального доступу 19.09.2025. Своєю чергою, касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку 20.01.2026. Отже, з моменту отримання оскаржуваної постанови до моменту звернення скаржника з касаційною скаргою до суду пройшло майже 4 місяці. Наведене свідчить про порушення позивачем строку подання до суду касаційної скарги. Скаржник у касаційній скарзі, не порушує питання поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Суд звертає увагу скаржника, що приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена, насамперед, тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою. Водночас, скаржником не надано до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частини першої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частини четвертої статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. У касаційній скарзі позивач в якості підстави для касаційного оскарження посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, однак не визначає, які саме норми матеріального права неправильно застосували суди або щодо якої норми права не враховані висновки Верховного Суду. Верховний Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов`язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. До того ж, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку, на думку скаржника, суди застосували неправильно, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Також варто зазначити, що вказана справа розглядалася у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: - надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом; - конкретизувати підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням; Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 600/399/24-а залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб