Ухвала КАС ВС № 320/1193/25

УХВАЛА 03 лютого 2026 року м. Київ справа №320/1193/25 адміністративне провадження № К/990/2413/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У січня 2025 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило: - визнати протиправними дії відповідача, оформлені листом №126446/150797-33-24/20.1 від 12.09.2021 щодо неоформлення на рахунок позивача №IBAN НОМЕР_1 , відкритого в головному управлінні ПАТ «Ощадбанк», безпідставно стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2; - зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення на рахунок позивача №IBAN НОМЕР_1 , відкритого в головному управлінні ПАТ «Ощадбанк», безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 5 083 793,40 грн та витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 у розмірі 401,85 грн, зокрема, але не виключно, звернутися з поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення позивачу стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її за допомогою підсистеми «Електронний суд» 15 квітня 2026 року. Предметом спору у цій справі є правомірність неповернення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. В касаційній скарзі заявник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується тлумачення та узгодженого застосування частини сьомої статті 27 у взаємозв`язку зі статтями 39 та 40 Закону № 1404-VІІІ. На думку скаржника, зазначені норми, зокрема частина 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані у кожному виконавчому провадженні незалежно від суб`єктного складу боржника, а відсутність єдиного підходу до їх застосування призводить до правової невизначеності, неоднакового правозастосування та створює умови для зловживання владними повноваженнями при поверненні стягнутого виконавчого збору. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, позаяк у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Отже, Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у такій категорії адміністративних справ, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. За таких обставин, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 248, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.Р. Радишевська