Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/20764/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/20764/25 пров. № А/857/46632/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., при секретарі судового засідання: Плесак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року у справі № 569/20764/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,- головуючий суддя першої інстанції Першко О.О., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 28.10.2025 В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката Казбулатову О.М., звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 4/1737 від 17 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і закрити провадженні у справі. В обґрунтування позову посилається на те, що 04 липня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне № 4/2308 від 04 липня 2025 року щодо порушення ним абзацу 1 п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме через відсутність військово-облікових документів, чим вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду. Однак, ним не було порушено абзацу 1 п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виготовити військово-обліковий документ він не міг. Так, з першої декади 2019 року він перебував у ДП «Рівненський слідчий ізолятор», а пізніше відбував покарання у Державній установі «Полицька виправна колонія» (№76). 12 квітня 2022 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області його визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 305 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року в справі № 556/1358/24 засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м`яким на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів. На підставі ст. 59-1 КК України судом встановлено засудженому ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у виді пробаційного нагляду, рахувати з дня постановки на облік органом з питань пробації. На момент подачі позовної заяви він відбуває покарання за вчинений злочин, але у більш м`який спосіб. Після винесення вироку він не перебував на військовому обліку, бо вчинив особливо тяжкий злочин, і такі особи виключалися з військового обліку відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на момент винесення вироку. Відповідно до додатку «РЕЗЕРВ+», який сформований 23 травня 2025 року, він на військовому обліку не перебував, але після оновлення додатку «РЕЗЕРВ+» 03 липня 2025 року та вручення протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, як такого, що порушує військовий облік, він рахується військовозобов`язаним і підлягає мобілізації, зі слів працівника місцевого ТЦК та СП, що не відповідає дійсності. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року позов задоволено. Постанову № 4/1737 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 липня 2025 року, винесену відносно ОСОБА_1 , скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на нормах Законодавства, а відтак підлягає скасуванню. Зауважує, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального та матеріального права, не враховано всіх обставин викладених у відзиві на позовну заяву поданого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Апелянт зазначає, що Позивач був взятий на облік військовозобов`язаних автоматично у відповідності до змін внесених до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 (зі змінами ПКМУ №556 від 11.04.2025), в порядку визначеному пунктом 17-1 даної постанови. Відповідно до п. 17-1 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932, стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Порядок доповнено пунктом 17-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №556 від 11.04.2025. За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово- обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції. З моменту взяття на військовий облік, Позивачу надано статус військовозобов`язаного. Згідно п. 9, 10, ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства на день звільнення з установи відбування покарань ОСОБА_1 вже діяла норма Закону, що передбачає взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки громадяни України: - які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Апелянт зауважує, що з урахуванням наведених у апеляційній скарзі змін до чинного законодавства та після звільнення з місць позбавлення волі у зв`язку з закінченням терміну відбування покарання у вигляді позбавлення волі Позивач мав обов`язок особисто прибути до ТЦК та СП для виключення з військового обліку. Однак у встановлений законодавством строк Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виключення з військового обліку не прибув та своїм правом на виключення, не скористався. Водночас автоматичного виключення з військового обліку осіб звільнених з місць позбавлення волі, яких було засуджено до позбавлення волі за тяжкий чи особливо тяжкий злочин Законом не передбачено. Отже, вважає, що Позивач порушив вимоги абзац 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово- облікових документів. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, тому оскаржувана постанова є законною та скасуванню підлягає. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року у справі № 569/14611/19, який набрав законної сили 25 липня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 311 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 305 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим призначено кінцеве покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 липня 2024 року у справі № 556/1358/24, яка набрала законної сили 07 серпня 2024 року, засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м`яким - на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів. На підставі ст. 59-1 КК України судом встановлено засудженому ОСОБА_2 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у виді пробаційного нагляду, рахувати з дня постановки на облік органом з питань пробації. Як слідує з довідки Рівненського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області № 1282340/14/1-24 від 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 з 27 серпня 2024 року перебуває на обліку як засуджений 12 квітня 2022 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 305, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, 26 липня 2024 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 10 місяців 08 днів. Відповідні відомості відображені у витязі з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості». Згідно наданого позивачем витягу Резерв+, який сформовано 23 травня 2025 року, ОСОБА_2 не перебуває на обліку. Разом з тим, як слідує з витягу Резерв+, який оновлено 03 липня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку. 20 червня 2025 року ОСОБА_1 виписано повістку на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 04 липня 2025 року для проходження медичного огляду. 04 липня 2025 року офіцер мобілізаційного відділення молодший лейтенант ОСОБА_3 склав протокол № 4/2308 про адміністративне правопорушення. 17 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виніс постанову № 4/1737 від 17 липня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. У постанові вказано, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , порушив абзац 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово-облікових документів. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки позивач був виключений з військового обліку згідно норм чинного законодавства, то і обов`язку мати при собі військово-обліковий документ у нього не виникало, а відтак він не порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період і відповідно, не вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом частини 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 279-8 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 оголошено часткову мобілізацію та у п. З Указу зазначено, що призов військовозобов`язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву. Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до п. 4 вказаних Указів, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Згідно п. 5 вказаних Указів, Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Згідно п. 8 вказаних Указів, Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу. їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України. Таким чином, вищезазначеними Указами Президента передбачено призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу та виклик громадян, які підлягають призову. Згідно ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до ч. 3 ст.210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу. Згідно з абз.13 ч.1ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У відповідності до положеньст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 3 ст.17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Отже, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Як уже зазначалось вище, позивача було викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 04.07.2025 о 10:00 годині для проходження медичного огляжу. Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Також підпунктом 2 пункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років підлягають громадяни: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік резервістів підлягають громадяни, які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Згідно ч. 4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286- 1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як встановлено судом та зазначалось уже вище, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року у справі № 569/14611/19 ОСОБА_1 було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину і його було знято з військового обліку, що визнається сторонами. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області справі № 556/1358/24 засудженому ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м`яким - на пробаційний нагляд строком на 1 рік 10 місяців 08 днів, в зв`язку з чим позивач перебуває на обліку в Рівненському районному відділі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області. 04 липня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції, а 17 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 порушив абзац 1 пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не мав при собі військово-облікових документів. Апеляційний суд повторно зауважує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як слідує з матеріалів справи, відповідно до додатку «РЕЗЕРВ+», який сформований 23 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 на військовому обліку не перебував. Водночас, після оновлення додатку «РЕЗЕРВ+» 03 липня 2025 року та вручення протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, як такого, що порушує військовий облік, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Апеляційний суд не заперечує доводи апелянта про те, що з часу набрання чинності змін до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», положення закону поширюються на всіх військовозобов`язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті чи виключені з військового обліку, однак притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Ураховуючи наведені вище обставини справи та норми чинного законодавства України, апеляційний суд висновує, що відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не доведено вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, зокрема про належне повідомлення про виклик ОСОБА_1 до ТЦК та СП для проходження медичного огляду, роз`яснень щодо необхідності постановки на облік чи автоматичну постанову на облік, що відповідно не викликало обов`язку у позивача мати при собі військово обліковий документ. Крім цього, колегія суддів ураховує, що позивач перебуває на обліку в Рівненському районному відділі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області, оскільки ним невідбута частина покарання за тяжкий злочин. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови № 4/1737 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 липня 2025 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. За таких обставин, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року у справі № 569/20764/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2026 р.