Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5112/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5112/25 Категорія: 111030000Головуючий у суді І інстанції: Величко А. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСеменюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.», Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в с т а н о в и В: У травні 2025 року адвокат Радченко Р. М., діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» (далі ТОВ «ЛІГ.»), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2025 року № 168614290902. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 06 лютого 2025 року № 168614290902. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «ЛІГ.» судові витрати в розмірі 2422,40 грн. 01 серпня 2025 року від адвоката Радченка Р. М., який діє в інтересах ТОВ «ЛІГ.», надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн, а саме: стягнути указану суму коштів за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «ЛІГ.» Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року заяву адвоката Радченка Р. М., який діє в інтересах ТОВ «ЛІГ.», про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Суд прийняв додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «ЛІГ.» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. В іншій частині заяви суд відмовив. Не погодившись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, адвокат Радченко Р. М., який діє в інтересах ТОВ «ЛІГ.», подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що адвокатом доведено розмір понесених його довірителем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн, а зменшення суми витрат до 4000 грн є необґрунтованим та безпідставним. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, ГУ ДПС у Миколаївській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник, в особі ГУ ДПС у Миколаївській області вважає, що визначена судом першої інстанції сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з суб`єкта владних повноважень становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частин 1 та 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За правилами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положення статті 59 Конституції України закріплюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VІ встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Частини 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлюють, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21, зауважила на тому, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідаючи на доводи скаржників, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Так, як свідчать матеріали справи, 03.12.2018 між ТОВ «ЛІГ.» (Клієнт) та Адвокатським бюро «РОМАНА РАДЧЕНКА» укладено договір про надання правової допомоги. Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №37 від 30.07.2025, адвокатом надані послуги із консультування Клієнта з питань податкового законодавства України, консультування Клієнта з питань процесуального законодавства України, аналізу та вивчення матеріалів фактичної перевірки ТОВ «ЛІГ.» - акт фактичної перевірки від 30.12.2024 №20096/14-29-09-02-07/40913556 з додатками до нього, аналізу законодавчих актів та судової практики, підготовки процесуальних документів, подання позову. Указані послуги становлять 25000,00 грн. Оцінюючи доводи апеляційних скарг, що розмір витрат на правничу допомогу визначений судом у сумі 4000 грн є необґрунтованим, не відповідає критеріям співмірності, колегія суддів дійшла таких висновків. Справа, яка є предметом даного розгляду відноситься до справ незначної складності, розглядалася судом у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних в неї доказів. Також колегія суддів бере до уваги, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та правових актів. Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, зміст, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінюючи складність справи, з урахуванням ціни позову, дійшов правильного висновку, що співмірним є розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 4000 грн. На переконання колегії суддів, скаржники не довели того, що визначена судом сума витрат на правничу допомогу адвоката є завищеною або заниженою. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в сумі 4000 грн. ЄСПЛ у справі «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99 дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат. Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у правомірності висновку суду першої інстанції, скаржники в апеляційній скарзі не навели. Будь-яких інших обставин, які б підтверджували безпідставність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат ТОВ «ЛІГ.» на правничу допомогу, суд апеляційної інстанцій не встановив. Керуючись статтями 243, 250, 252, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.», Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький