Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 619/6088/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 р. Справа № 619/6088/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2025 (суддя Болибок Є.А., вул. Європейська, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303) по справі № 619/6088/25 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Коровіна Віктора Володимировича , Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Коровіна Віктора Володимировича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5750470 від 18.09.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінки поясненням позивача та не дотримано принципу офіційного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою серії ЕНА № 5750470 від 18.09.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Коровіним В.В., Тільнова Анатолія Олександровича притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно постанови, 18.09.2025 о 14:54 год за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 65Г, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN TOUAREG» р/н НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.ґ. ПДР Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови з огляду на підтвердження у судовому порядку факту проїзду позивача на заборонений жовтий сигнал світлофора. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Положеннями статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Як передбачено ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відтак, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху (надалі -ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Як передбачено пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих правил. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктом 1статті 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Нормами статті 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за проїзд на заборонений сигнал світлофора. Відповідно доп. 8.7.3 «ґ» ПДР України, жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається зафіксований безпосередньо момент проїзду позивачем перехрестя на заборонений жовтий світловий сигнал світлофору. А відтак, відповідачем представлені належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 2ст. 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, містить фіксацію вказаного порушення, а відтак повинен вважатися належним доказом. При цьому, оцінивши дорожню ситуацію, яка зафіксована на вказаному відеозаписі, враховуючи відсутність жодного автомобіля, який би рухався позаду нього на незначній відстані, суд першої інстанції дійшов переконання, що позивач мав реальну можливість зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, однак продовжив рух, чим здійснив порушення п.п. 8.7.3. ґ ПДР. Як вірно вказав суд першої інстанції, ОСОБА_1 мав право повернути направо при ввімкненому червоному сигналі світлофора відповідно до абз. 3 п. 8.7.3е ПДР, проте з відеофайлу «Відеозапис 70 mai.mp4», наданого відповідачем, вбачається, що поворот здійснено при вимкненому червоному сигналу світлофора. Також слід зазначити, що позивач зобов`язаний був на мигаючому зеленому сигналі світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнений сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на жовтий сигнал світлофору та здійснити поворот направо при ввімкненому червоному сигналі світлофора за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух. Однак, ОСОБА_1 , як вже зазначалося вище, здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора. При цьому, жодних вагомих причин, які б унеможливлювали зупинку керованого позивачем транспортного засобу на перехресті перед світлофором на його забороняючий сигнал, позивачем та його представником не наведено. Отже, посиланням позивача на те, що він проїхав на миготливий зелений сигнал світлофора, який потім змінився на жовтий, щоб уникнути екстреного гальмування і не створити загрози для водіїв автомобілів, які рухалися за ним, продовжив рух через пішохідний перехід, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом події за його участю, а тому, суд такі твердження розцінює виключно як спробу уникнути адміністративної відповідальності. Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2ст. 122 КУпАП, відтак, відсутні підстави для скасування постанови серії ЕНА № 5750470 від 18.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2025 по справі № 619/6088/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий