Постанова Одеський апеляційний суд № 521/26224/23

Номер провадження: 22-ц/813/4184/26 Справа № 521/26224/23 Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року за позовом Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної державному бюджету внаслідок протиправних дій та/або бездіяльності державного службовця установив: Короткий зміст обставин справи 30.11.2023 Держава в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просили суд стягнути з державного виконавця Калашнікова Р.В. завдану ним матеріальну шкоду бюджету, внаслідок його протиправних дій, бездіяльності, в порядку регресу на користь держави в розмірі 11 869,76 грн. Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що ОСОБА_1 є державним виконавцем. Під час здійснення вим виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59766931 про стягнення з ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу 34 792,35 грн., моральної шкоди 4 000 грн., він допустив бездіяльність яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №523/14396/19 визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС Калашнікова Р.В.. Це призвело до завдання матеріальних збитків Державному бюджету України, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2021 було стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ПАТ «Видавничий дім «Одеса»» 11 869,76 грн. для відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Калашнікова Р.В. у виконавчому провадженню ВП № 59766931. Оскільки шкода відшкодована за рахунок держави, спричинена неправомірними діями державного виконавця, шкода підлягає стягненню в порядку пред`явлення зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування на підставі норм Закону України «Про державну службу». Також через це відносно ОСОБА_1 було ініційовано дисциплінарне провадження, проте до дисциплінарної відповідальності його не притягнуто, у зв`язку із закінченням на час притягнення строків накладення дисциплінарного стягнення. Добровільно шкоду він не відшкодував. Відповідач проти позову заперечував. Позивачем порушено порядок відшкодування шкоди державними службовцями в частині надсилання пропозиції добровільного відшкодування шкоди. Також із стягнутих державним виконавцем 11 869,76 грн., лише 7 720,65 грн. це борг стягнутий на користь ОСОБА_2 , а решта 269,88 грн. та 3 879,23 грн. це витрати виконавчого провадження та виконавчий збір, які були перераховані до державного бюджету і залишились в бюджеті. Отже, не є збитками, які спричинені державному бюджету. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року в задоволенні позову Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено. В обґрунтування рішення суд зазначав, що шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Отже, для притягнення державного службовця до матеріальної відповідальності необхідно встановити: - неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків; - факт заподіяння шкоди; - причинний зв`язок між неналежним виконанням посадових обов`язків і заподіяною шкодою; - вину державного службовця. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у цій справі визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калашнікова Р.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 59766931. Сам ОСОБА_1 висловлює заперечення, так як його не залучали до участі у справі, де боржник звертається до господарського суду із заявою про стягнення коштів з бюджету. Отже, держава має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування шкоди, завданої посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності, окрім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди. Оскільки пред`явлено зворотну вимогу про стягнення з державного виконавця виплаченого Державною казначейською службою України відшкодування виплат, пов`язаних саме із трудовими відносинами, такі збитки не підлягають стягненню. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначали, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права. Вважали, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що держава не має права зворотньої (регресної) вимоги до державного службовця у зв`язку з відшкодуванням збитків понесених за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки ці виплати нібито пов`язані з трудовими правовідносинами. Зазначали, що судом першої інстанції помилково застосовано ст.1191 ЦК України, так як спірна сума стягнута не працівником, а юридичною особою, яке не перебуває у трудових відносинах з державним органом чи з державним службовцем, чия діяльність стала підставою для збитків. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 11 869,76 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судовою колегією встановлено наступне. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018 у справі № 523/11422/17 (1) визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади начальника охорони ПАТ «Видавничий дім «Одеса», (2) поновлено ОСОБА_2 на посаді, (3) зобов`язано ПАТ «Видавничий дім «Одеса» внести запис в трудову книжку ОСОБА_2 про поновлення на посаді, (4) стягнуто з ПАТ «Видавничий дім «Одеса» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу 34 792,35 грн. та моральну шкоду 4 000 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2019 змінено рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018 лише в частині мотивів та підстав часткового задоволення позову, в решті залишено без змін. 09.08.2019 ОСОБА_2 звернувся до Другого Приморського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою державного виконавця від 13.08.2019 відкрито виконавче провадження №59766931 на підставі виконавчого листа №523/11422/17 від 10.07.2019. Боржник ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» повідомив державного виконавця про добровільну сплату стягувачу ОСОБА_2 середнього заробітку та моральної шкоди, за вирахування податків та поновив на посаді. Просив закрити виконавче провадження. Перерахування 31 227,84 грн. боржником на користь стягувача підтвердив платіжним дорученням №350 від 12.07.2019. Також сплату з цієї суми 6 982,62 грн. податку та 581,99 грн. військового збору підтвердив платіжним дорученням №349 та №348 від 12.07.2019. 07.10.2019 стягувач подав державному виконавцю Калашнікову Р.В. заяву про закриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі, у зв`язку з виконанням рішення суду. Заявою від 15.10.2019 просив стягнути з ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» залишок невиплаченого середньомісячного заробітку та моральної шкоди. Постановою державного виконавця Калашнікова Р.В. від 18.10.2019 стягнуто з ПАТ «Видавничий дім «Одеса» виконавчий збір 3 879,23 грн. та витрати на проведення виконавчих дій 425,14 грн. Постановою державного виконавця Калашнікова Р.В. від 12.11.2019 накладено арешт на кошти боржника. 13.09.2019 боржник - ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Калашнікова Р.В. (справа №523/14396/19). Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у цій справі визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калашнікова Р.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 59766931. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Проте у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2018 у справі № 523/11422/17 не зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів. ПрАТ «Видавничий дім «Одеса» при виконанні рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди діяло відповідно до вимог податкового та трудового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми у розмірі 38 792,35 грн. податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6 982,62 грн (18 %) та військовий збір у розмірі 581,89 грн (1,5 %). Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2021 у справі №916/582/21, де ПАТ «Видавничий дім «Одеса» звертався до Другого Приморського ВДВС та Державної казначейської служби України, стягнуто на користь ПАТ «Видавничий дім «Одеса» 11 869,76 грн. з державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб і службових осіб. Рішення залишено без змін постановою апеляційного господарського суду від 08.07.2021. 26.07.2021 господарський суд Одеської області видав наказ про примусове виконання рішення, на підставі якого Державною казначейською службою України 19.06.2023 здійснено списання коштів на користь ПАТ «Видавничий дім «Одеса» у розмірі 11 869,76 грн. 29.08.2023 Південне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса) направило на домашню адресу ОСОБА_1 пропозицію про добровільне відшкодування шкоди від 29.08.2023. Конверт повернувся 10.09.2023 за закінченням терміну зберігання. Зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 є інша адреса. Приморський ВДВС довідкою від 05.11.2024 підтвердив, що під час здійсненні ВП № 59766931 було стягнуто 11 869,76 грн., з яких: 269,88 грн. - витрати виконавчого провадження; 3 879,23 грн. - виконавчий збір; 7 720,65 грн. - борг на користь стягувача. Письмових доказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності сторони не подали, але обоє визнають, що це мало місце, про те дисциплінарне провадження було закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державні виконавці органів державної виконавчої служби є державними службовцями. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно ч. 4 ст. 1191 ЦК України держава, АРК, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: 1) державного службовця, який заподіяв шкоду; 2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи (ч. 2 ст. 80 Закону України «Про державну службу»). Згідно ч. 3 ст. 80 3акону України «Про державну службу» у разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Отже, для притягнення державного службовця до матеріальної відповідальності необхідно встановити: - неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків; - факт заподіяння шкоди; - причинний зв`язок між неналежним виконанням посадових обов`язків і заподіяною шкодою; - вину державного службовця. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у цій справі визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калашнікова Р.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 59766931. Сам ОСОБА_1 свою вину заперечує. Його також не залучали до участі у справі, де боржник звертається до господарського суду із заявою про стягнення коштів з бюджету. Підпунктом 10 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України за результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Відповідно до ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом. Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб. За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Отже, держава має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування шкоди, завданої посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності, окрім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди. Оскільки пред`явлено зворотну вимогу про стягнення з державного виконавця виплаченого Державною казначейською службою України відшкодування виплат, пов`язаних саме із трудовими відносинами, такі збитки не підлягають стягненню. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції оцінено належним чином позиції сторін, надано вірної правої оцінки запереченням сторони відповідача та зроблено вірні висновки про наявність підстав для відмови в задоволення позовних вимог. Вірних висновків суду стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростовано з огляду на наступне. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційний суд вважає не слушними, так як такі доводи є суперечливими та не обґрунтовуються законними підставами, що є підставою для їх задоволення. Щодо доводів, що судом першої інстанції зроблено хибни висновок про те, що держава не має права зворотньої (регресної) вимоги до державного службовця у зв`язку з відшкодуванням збитків понесених за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки ці виплати нібито пов`язані з трудовими правовідносинами, апеляційний суд вважає суперечливими, які не відповідають нормам чинного законодавства які вірно застосовано судом першої інстанції у даній справі, а тому судова колегія вважає неналежним способом захисту звернення із такими вимогами. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково застосовано ст.1191 ЦК України, так як спірна сума стягнута не працівником, а юридичною особою, яке не перебуває у трудових відносинах з державним органом чи з державним службовцем, чия діяльність стала підставою для збитків, судова колегія вважає не слушними з огляду на наступне. Для притягнення державного службовця до матеріальної відповідальності необхідно встановити: - неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків; - факт заподіяння шкоди; - причинний зв`язок між неналежним виконанням посадових обов`язків і заподіяною шкодою; - вину державного службовця. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у цій справі визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калашнікова Р.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 59766931. Сам ОСОБА_1 свою вину заперечував. Його також не залучали до участі у справі, де боржник звертається до господарського суду із заявою про стягнення коштів з бюджету, доказів проведення службового розслідування внасідок ухвалення такого рішення до матеріалів справи не долучено. Підпунктом 10 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України за результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Відповідно до ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом. Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб. За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірні висновки, що держава має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування шкоди, завданої посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності, окрім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди. Оскільки пред`явлено зворотну вимогу про стягнення з державного виконавця виплаченого Державною казначейською службою України відшкодування виплат, пов`язаних саме із трудовими відносинами, такі збитки не підлягають стягненню. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення . Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова