Постанова Київський апеляційний суд № 370/1168/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 370/1168/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3694/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів: Євграфової Є.П., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Білоцької Л.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Протченко Богдани Орестівни у межах справи № 370/1168/23, - в с т а н о в и в : У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. звернувся до суду із скаргою на приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., в якій просив: - визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., що полягає у невнесенні всіх відомостей та заяв ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 до Автоматизованої системи виконавчого провадження; - визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., що полягає у незакінченні виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 у строки, визначені частиною другою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. вжити заходів щодо: закінчення виконавчого провадження згідно п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зняти арешти з грошових коштів та майна ОСОБА_1 , зняти автомобіль HONDA (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з розшуку, а також виключити запис з Єдиного реєстру боржників, надання інформаційної довідки про розмір фактично стягнутих з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_3, повернення ОСОБА_1 стягнуті у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 кошти, які акумульовані на рахунку приватного виконавця Протченко Б.О. - стягнути з Протченко Б.О. витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн (а.с. 1-4). В обґрунтування скарги на приватного виконавця представник вказав, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 370/1168/23 було задоволено позов АТ «Приватбанк» та вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 липня 2019 року у сумі 57 961, 65 грн, з яких: 45 110, 21 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 851, 44 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути 2 684, 00 грн судових витрат зі сплати судового збору. На підставі цього рішення було видано виконавчий лист та направлено стягувачем (АТ «ПриватБанк») до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., яка постановою від 18 грудня 2023 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_1 57 961, 65 грн заборгованості за кредитним договором (ідентифікатор доступу АВ7а2793в93д). Рішення суду було оскаржено та ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 370/1168/23 було відкрите апеляційне провадження та дію рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року зупинено на час апеляційного оскарження. У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у справі № 370/1168/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 31 липня 2025 року. Листом від 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 повідомив приватного виконавця Протченко Б.О. про скасування рішення суду, на підставі якого були відкриті виконавчі провадження, і просив вжити заходів щодо зняття всіх обтяжень та надати довідку про фактично стягнуті суми у межах цих виконавчих проваджень на користь стягувача (ПАТ КБ «ПриватБанк»). Цю заяву разом з рішенням суду у різних форматах (і скановане, і з електронним підписами суддів) було направлено Протченко Б.О. на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 08 серпня 2025 року. Вказав, що заява залишена без реагування. ОСОБА_1 вимушений був направити аналогічну заяву на поштову адресу приватного виконавця. Ця заява з рішенням суду була отримана ще 21 серпня 2025 року (штрих-код поштового відправлення 0316400045620). Однак, станом на 16 вересня 2025 року виконавче провадження не закінчено, обтяження не знято, стягнені з заробітної плати кошти, що акумульовані на рахунку приватного виконавця, не повернуто, довідки про фактично стягнуті з боржника суми не надано, як того просив стягувач. До цього часу інформація про скаржника знаходиться в Єдиному реєстрі боржників, хоча рішення суду про стягнення з нього коштів скасовано. Скаржник не може користуватись власним автомобілем (HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), оскільки постановою від 20 грудня 2023 року його оголошено в розшук, який не скасовано навіть до цього часу. Представник у скарзі зазначив, що єдине на що спромоглась приватний виконавець - це зателефонувати заявнику та повідомити, що закінчувати виконавчі провадження вона поки не буде, оскільки не розуміє яким чином сплатити/відшкодувати 69 грн плати за надання доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Однак, пунктом 5 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не ставить в залежність необхідність закінчення виконавчого провадження за скасованим рішенням суду від кваліфікації приватного виконавця, яка не розуміє як списати 69 грн за її доступ до системи. В подальшому на телефонні дзвінки вона перестала відповідати. Таким чином, дані дії приватним виконавцем не вчинені, що свідчить про його бездіяльність. Крім того, згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, основною інформаційною базою про здійснення виконавчого провадження є автоматизована система виконавчого провадження. Всі документи формуються виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження з накладанням кваліфікованого електронного підпису. Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, виконавцем до АСВП обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Автоматизованої системи виконавчих проваджень в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії (п. 2 розділ ІV). Тому представник ОСОБА_1 - Ковальов В.М. вказав, що всі документи (заяви) та вся інформація про вчинені приватним виконавцем у межах ВП НОМЕР_3 обов`язково вносяться до Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Але до цього часу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень не внесено дві заяви про закінчення виконавчого провадження та скасування обтяжень. Відсутність відповідних заяв з копією постанови суду в Автоматизованої системи виконавчих проваджень додатково свідчить про бездіяльність приватного виконавця (а.с. 1-4). Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Протченко Б.О. у межах справи № 370/1168/23 - задоволено частково. Визнано незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., що полягає у невнесенні всіх відомостей та заяв ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Визнано незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., що полягає у незакінченні виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 у строки, визначені частиною другою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. вжити заходів щодо: закінчення виконавчого провадження згідно пунктом 5 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арештів з грошових коштів та майна ОСОБА_1 , а також виключити запис з Єдиного реєстру боржників; надати інформаційну довідку про розмір фактично стягнутих з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_3. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Стягнуто з Протченко Б.О. на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн (а.с. 40-43). Не погодившись з ухвалою районного суду, 22 жовтня 2025 року представник приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. - адвокат Цьвок Б.І. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу і відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Протченко Б.О. у межах справи № 370/1168/23 у повному обсязі (а.с. 49-52). На обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що 08 серпня 2025 року з невідомої електронної пошти, що зареєстрована як «VMK», надійшов електронний лист із змістом вкладень. Перевіривши надіслані документи встановлено, що файл під назвою «Заява про закінчення ВП.PDF» не містить електронно-цифрового підпису. Натомість, ЕЦП підпис накладено на файл під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », про що свідчить вкладення в додатках. Отже, враховуючи, що файл під назвою «Заява про закінчення ВП.PDF» не містить електронно-цифрового підпису, тобто є неналежним чином підписаним, в силу Закону України «Про звернення громадян» (ст. 8), таке звернення не підлягає розгляду. Крім того, 08 серпня 2025 року з невідомої електронної пошти, що зареєстрована як «VMK», надійшов електронний лист із сканованою копією Постанови Київського апеляційного суду у справі № 370/1168/23 від 31 липня 2025 року із супровідним текстом в листі «Додатково до заяви про закінчення виконавчих проваджень направляю постанову суду від 31 липня 2025 року в іншому форматі», тема електронного листа відсутня, так як і підпис відправника в електронному листі. Отримавши такого листа, як вказано в апеляційній скарзі, Протченко Б.О. , як виконавцю, достатньо складно було скорелювати, про що саме мав на увазі невстановлений відправник листа. Однак, спало на думку, що, ймовірно, боржником поштовим відправленням направлена заява про закінчення виконавчого провадження, але долучена до заяви постанова суду належним чином не оформлена, саме тому відправник направляє скановану копію після отримання такої в суді. Враховуючи, що на дату відправлення даного електронного повідомлення заяви від боржника на адресу виконавця не надходило, а провадження знаходилось в стані «Зупинено», внесення інформації про надходження такої постанови до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачало б поновлення виконавчого провадження та подальше вчинення виконавчих дій до завершення проваджень. Разом з тим, за час апеляційного розгляду справи, в силу відрахувань із доходів боржника, на депозитному рахунку акумулювались стягнуті кошти. Відомостей щодо рахунку, яким користується боржник, у приватного виконавця також не було (заява про зняття арешту чи заява про визначення поточного рахунку боржника у банку для здійснення видаткових операцій не надходила), а тому було прийнято рішення дочекатись заяви боржника про закінчення виконавчого провадження, враховуючи інформацію із електронного повідомлення. Інформацію прийнято до відома, так як інших документів лист не містив. Згідно інформації із скарги, боржником було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження, яку, начебто, приватним виконавцем було отримано 21 серпня 2025 року (штрих-код поштового відправлення 0316400045620). Відстеживши трекінг поштового відправлення встановлено, що дане відправлення вручене у відділенні населеного пункту Петропавлівська Борщагівка, натомість, офіс приватного виконавця зареєстрований у населеному пункті Софіївська Борщагівка. Вказала, що хто отримав заяву, на яку посилається скаржник, їй невідомо. Під час звірки розрахункового рахунку із рахунком депозитних сум, готуючись до закриття депозитної книги, встановлене чергове надходження коштів за зведеним виконавчим провадженням. Враховуючи тривалість зупинення провадження у зв`язку із апеляційним розглядом, приватним виконавцем здійснено перевірку ЄДРСР щодо прийняття апеляційною інстанцією рішення по справі. Згідно з даними ЄДРСР, рішення було прийняте та набрало законної сили. Таким чином, встановлено і скорельовано всю інформацію щодо проваджень. Переглянувши матеріали виконавчого провадження встановлено, що в ході здійснення виконавчого провадження, боржником подавалась заява про зупинення виконавчого провадження, в якій містився контактний номер телефону НОМЕР_2 . Представник вказав, що саме цей номер телефону також у скарзі зазначено як контактний. А тому, приватним виконавцем невідкладно встановлювався телефонний зв`язок із боржником. Додзвонившись, було роз`яснено щодо необхідності надання інформації щодо актуального рахунку, на який можна повернути стягнуті кошти. Розмова відбулась 27 серпня 2025 року та тривала 5 хв. 36 с. Однак, заява із реквізитами так і не надійшла. Зауважував також, що приватний виконавець неодноразово намагалась турбувати боржника з приводу надання інформації щодо актуального рахунку, про що свідчить історія вихідних телефонних дзвінків на контактний номер телефону (067) 410 - 38 - 36 (в додатках скрін історії дзвінків, розшифрування дзвінків за даний період за номером телефону, який зазначений в реєстрі приватних виконавців як контактний із приватним виконавцем Протченко Б.О.), а саме: приватним виконавцем здійснено 45 вихідних дзвінків, понад 40 з яких залишились проігнорованими, без відповіді на них та без зворотного дзвінка. Лише 30 вересня вдалось додзвонитись на кілька хв. та нагадати про те, що заявою чи хоча б повідомленням в месенджері надати інформацію про рахунок, однак інформація так і не надійшла. Також представник вказав, що саме цей номер телефону зазначено у скарзі як контактний. Прінт-скріни екрана телефону приватного виконавця Протченко Б.О. містяться у вкладеннях. Із ситуації, що склалась у цьому виконавчому провадженні, а саме в частині ненадання скаржником реквізитів для перерахунку стягнутих коштів вбачається свідоме рішення боржника щодо подальшого написання цієї скарги. Приватним виконавцем вживались неодноразові заходи для завершення виконавчих проваджень. Разом з тим, боржником на дату написання цієї апеляційної скарги не було надано за неодноразовим зверненням виконавця заяви з реквізитами для повернення стягнутих коштів в ході виконання. Крім того, враховуючи обставини, виконавцем на власний розсуд, керуючись розумною обачністю, було прийнято рішення щодо перерахунку коштів на наявний у відомостях виконавчого провадження рахунок боржника та подальшого прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. Так, виконавче провадження № НОМЕР_3 було закінчене 09 жовтня 2025 року, а кошти повернені боржнику. З приводу внесення відомостей в систему виконавчих проваджень, то представник апелянта вказав, що, враховуючи численні повітряні тривоги, ракетні обстріли та часте відключення електроенергії, має місце періодична відсутність технічної можливості внесення тих чи інших даних у АСВП вчасно. Разом з тим, в даному випадку, для реєстрації в АСВП були відсутні документи, які б підлягали такій в силу їх неналежного оформлення. Щодо несвоєчасного вручення ухвали Макарівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року у справі № 370/1168/23 (провадження № 4-с/370/6/25) та невручення копії скарги та доданих до неї документів: Відслідкувавши на сайті Укрпошти номер рекомендованого поштового відправлення Макарівського районного суду Київської області, вбачається, що Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року у справі № 370/1168/23 (провадження № 4-с/370/6/25) та повістку про виклик до суду на 02 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. було отримано лише 07 жовтня 2025 року, тобто вже після постановлення Макарівським районним судом Київської області оскаржуваної ухвали. Крім того, звертав увагу, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. не було отримано копії скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця в межах справи № 370/1168/23 з додатками. Представник вказував, що суд першої інстанції порушив положення частини четвертої статті 10, статті 213, частини першої статті 214 ЦПК, що призвело до неправильного вирішення справи. Макарівський районний суд Київської області при постановленні ухвали від 02 жовтня 2025 року у справі № 370/1168/23 (провадження № 4-с/370/6/25) неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду 1-ї інстанції та ухвалення нового рішення згідно із вимогами ст. 376 ЦПК України. Крім того, звертав увагу суду, що згідно з п. 10? Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану». Також представник скаржника вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи орієнтовно будуть становити 8 000, 00 грн (а.с. 49-52). 27 листопада 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова В.М., в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін, судові витрати покласти на апелянта (а.с. 114-119). Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Протченко Б.О., його представник - адвокат Цьвок Б.І. про розгляд справи апеляційним судом 29 січня 2026 року були сповіщені 01 грудня 2025 року, кожен окремо, повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. подав заяву з прохання розглянути справу за відсутності боржника та його представника (а.с. 136-139, 147-149). 29 січня 2026 року від представника апелянта приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. - адвоката Цьвок Б.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на віддаленість місця знаходження офісу адвоката та ускладеними погодними умовами, проте об`єктивних доказів неможливості явки до суду не надано і судом не встановлено. При цьому, колегія суддів врахувала що апелянт та його представник адвокат Цьвок Б.І. мали можливість заявити, проте не заявили клопотання про участь у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції (а.с. 164-165). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. З огляду на положення частини першої ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 370/1168/23 задоволено позов АТ «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 липня 2019 року у сумі 57 961, 65 грн, з яких: 45 110, 21 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 851, 44 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути 2 684, 00 грн судових витрат зі сплати судового збору. На підставі цього рішення Макарівським районним судом Київської області 09 листопада 2023 року видано виконавчий лист та направлено стягувачем до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. (а.с. 13-16). Постановою від 18 грудня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 961, 65 грн (ідентифікатор доступу АВ7а2793в93д) (а.с. 13-16). Не погоджуючись із рішенням районного суду у справі № 370/1168/23, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційній інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року дію рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року зупинено на час апеляційного розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 370/1168/23 скасовано й ухвалено нове, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 08 липня 2019 року у сумі 19 920, 16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 719, 77 грн (а.с. 8-12). 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 на електронну поштову скриньку приватного виконавця Протченко Б.О. ІНФОРМАЦІЯ_1 електронним листом надіслав заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 файлом у форматі *.pdf та файлом у форматі *.p7s (а.с. 7). Отже, з врахуванням викладеного слід дійти висновку, що електронний лист містив заяву, що була підписана кваліфікованим електронним підписом, оскільки файл у форматі *.p7s зберігає дані та підпис (КЕП) в CMS файлі. Також, 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 на електронну поштову скриньку приватного виконавця Протченко Б.О. ІНФОРМАЦІЯ_1 електронним листом надіслав постанову суду від 31 липня 2025 року у форматі pdf (а.с. 7 зворот). 13 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 повторно направив заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3, що підтверджується фіскальним чеком, згідно з яким за відправленням з штрих-кодом № 0316400045620 Протченко Богдані направлено лист на відділення: 08131 Софіївська Борщагівка (а.с. 18 зворот). Відповідно до перевірки статусу відстеження станом на 16 вересня 2025 року відправлення за штрих-кодом № 0316400045620 було вручено за довіреністю 21 серпня 2025 року у відділенні 08130 с. Петропавлівська Борщагівка (а.с. 6). Станом на 16 вересня 2025 року у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватний виконавець Протченко Б.О. винесла постанови від 18 грудня 2023 року про накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на майно боржника, постановою від 20 грудня 2023 року оголошення розшуку майна боржника, постановою від 01 лютого 2024 року про передання виконавчого документу на виконання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та постановою від 11 березня 2024 року зупинено виконавче провадження до розгляду справи Київським апеляційним судом, оскільки здійснивши перевірку викладених у зверненні фактів, виконавець встановила, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 13 лютого 2024 року Київським апеляційним судом поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року (а.с. 14-16). Станом на 01 жовтня 2025 року у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватний виконавець Протченко Б.О. без поновлення виконання провадження винесла постанову від 31 травня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій (а.с. 33-37). За витягом з Реєстру, станом 01 жовтня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_3 було зупинено постановою виконавця від 11.03.2024 року на підставі ч. 1 ст. 38 закону (поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення) (а.с. 33-37). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно із частиною першою ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 910/13238/18, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Аналогічного висновку дотримувався Верховний Суд України, висловивши її постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15. Правові підстави закінчення виконавчого провадження визначаються статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом п`ятої частини першої якої встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 370/1168/23 скасовано й ухвалено нове, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 08 липня 2019 року у сумі 19 920, 16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 719, 77 грн (а.с. 8-12). Таким чином, виконавче провадження № НОМЕР_3, відкрите для примусового виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 370/1168/23 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості 57 961, 65 грн та 2 684, 00 грн судових витрат зі сплати судового збору, за виконавчим листом від 09 листопада 2023 року, підлягало закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною другою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За пунктом 3 частини другої статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Так, суд встановив, що ОСОБА_1 , маючи статус боржника, 08 серпня 2025 року через електронну поштову скриньку з КЕП та 13 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку звернувся до приватного виконавця Протченко Б.О. із заявою про закінчення виконавчих проваджень №№ НОМЕР_4 та НОМЕР_3 та надіслав копію постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року (а.с. 6, 7, 7 зворот, 18 зворот). Також суд встановив, що відправлення за штрих-кодом № 0316400045620 було вручено за довіреністю 21 серпня 2025 року у відділенні 08130 с. Петропавлівська Борщагівка (а.с. 6). Отже заява про закінчення виконавчого провадження, надіслана засобами поштового зв`язку, все ж була вручена належному адресатові через його уповноваженого представника за довіреністю, незважаючи на те, що лист був надісланий на інше відділення АТ «Укрпошта». Ураховуючи наведене та беручи до уваги принцип розумної обачності, який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, апеляційний суд вважає, що на порушення основних засад здійснення виконавчого провадження та на порушення своїх імперативних обов`язків, передбачених пунктом 3 частини другої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито боржником у виконавчому провадженні, зобов`язаний був пересвідчитися в тому, що такі заяви подав саме ОСОБА_1 , котрий є стороною виконавчого провадження. Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, приватний виконавець Протченко Б.О. мала можливість перевірити зміст судового рішення, надісланого електронним листом, на відповідність постанові Київського апеляційного суду у справі № 370/1168/23, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно з частиною третьою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець зобов`язаний надіслати виконавчий документ разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду. За приписами статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Оскільки такі дії приватним виконавцем Протченко Б.О. не були вчинені, доводи заявника про бездіяльність виконавця знайшли підтвердження в судовому засіданні. Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Також, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне вказати, що згідно з частиною сьомою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Основною інформаційною базою про здійснення виконавчого провадження є автоматизована система виконавчого провадження (АСВП), всі документи формуються виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження з накладанням кваліфікованого електронного підпису, що передбачено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5. Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, виконавцем до АСВП обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До АСВП в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії (п. 2 розділ ІV). Станом на 16 вересня 2025 року (дата звернення до суду із скаргою) та 01 жовтня 2025 року відсутні відомості про внесення приватним виконавцем до АСВП заяв скаржника про закінчення виконавчого провадження та скасування обтяжень (а.с. 13, 33-37). Доводи апелянта щодо численних повітряних тривог, ракетних обстрілів та часті відключення електроенергії, що призводить до періодичної відсутності технічної можливості внесення тих чи інших даних у АСВП вчасно, суд оцінює критично, оскільки період бездіяльності тривав щонайменше з 08 серпня 2025 року по 02 жовтня 2025 року, що становить майже два місяці. До апеляційної скарги додано скріншоти з екрану мобільного телефону з історією вихідних викликів та виписку за розрахунковий період з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року, зміст яких не може, з точки зору суду, засвідчувати ті обставини, які зазначила апелянт, оскільки містять інформацію про вихідні/вхідні виклики та повідомлення невідомого суду абоненту без можливості належної ідентифікації номерів телефонів, на котрі вони здійснювалися, та з яких надходили (а.с. 55 зворот-57, 64-86). Відповідно до частини першої ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга ст. 367 ЦПК України). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя ст. 367 ЦПК України). Також додано до апеляційної скарги скріншоти з екрану мобільного телефону з листуванням з абонементом, підписаним як « ОСОБА_1 », датованим від 30 вересня 2025 року, 02 жовтня 2025 року, 03 жовтня 2025 року та 09 жовтня 2025 року (а.с. 57 зворот-58 зворот). Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що докази, які були створені вже після постановлення оскаржуваної ухвали Макарівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року (02 жовтня 2025 року, 03 жовтня 2025 року та 09 жовтня 2025 року), не приймаються апеляційним судом з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, оскільки є новими доказами, які не були і не могли бути надані до суду першої інстанції. За приписами положень частини першої, другої ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Так, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що вимоги за скаргою у частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. вжити заходи щодо повернення ОСОБА_1 стягнутих у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 коштів, які акумульовані на рахунку приватного виконавця Протченко Б.О., є передчасними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо розміру стягнених коштів, а тому задоволенню не підлягають. В іншій частині вимоги за скаргою підлягають задоволенню. Представник апелянта у скарзі зазначив, що приватний виконавець Протченко Б.О. не отримувала копії скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця у межах справи № 370/1168/23 з додатками та не була належним чином повідомлена про судове засідання 02 жовтня 2025 року. Відслідкувавши на сайті Укрпошти номер рекомендованого поштового відправлення Макарівського районного суду Київської області, вбачається, що ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року у справі № 370/1168/23 (провадження № 4-с/370/6/25) та повістку про виклик до суду на 02 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Б.О. було отримано лише 07 жовтня 2025 року, тобто вже після постановлення Макарівським районним судом Київської області оскаржуваної ухвали. За приписами частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання. За відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та своєчасного повідомлення учасника справи про судові засідання він має вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі відкласти за необхідності розгляд справи. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17. Завчасне надсилання учаснику справи копій усіх процесуальних документів і повідомлень про призначені судові засідання як вперше, так і тих, що переносилися та відкладалися, свідчить про дотримання судом норм процесуального права. Дата винесення рішення судом не є безумовним фактом наявності судового засідання при розгляді справи, оскільки відповідне рішення може ухвалюватися в межах письмового провадження (постанова Верховного суду від 14 січня 2021 року у справі №820/6564/17). Колегією суддів встановлено, що доказів належного повідомлення приватного виконавця Протченко Б.О. про судове засідання 02 жовтня 2025 року, а також отримання нею копії скарги з додатками матеріали справи не містять. Таким чином, апеляційний суд не може погодитися з висновком районного суду, що приватний виконавець Протченко Б.О. про розгляд скарги повідомлена належним чином, що свідчить про процесуальне порушення судом першої інстанції внаслідок неповідомлення Протченко Б.О. належним чином про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 3 частини третьої ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на вищевказане апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються судом як необґрунтовані. При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 367-368, 374, ст. 376, 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни - задовольнити частково. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця у межах справи № 370/1168/23 - задовольнити частково. Визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни, що полягає у невнесенні всіх відомостей та заяв ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни, що полягає у не закінченні виконавчого провадження НОМЕР_3 у строки, визначені частиною другою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдану Орестівну вжити заходів щодо: закінчення виконавчого провадження згідно пунктом 5 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арештів з грошових коштів та майна ОСОБА_1 , а також виключити запис з Єдиного реєстру боржників; надати інформаційну довідку про розмір фактично стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» грошових коштів у межах виконавчого провадження НОМЕР_3. В задоволенні іншої частини вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 30 січня 2026 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов