Постанова 4851 № 520/12225/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 р.Справа № 520/12225/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В.) по справі № 520/12225/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 03.11.2023 № ФХ 118118, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 03.11.2023 № ФХ 118118 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, яке набрало законної сили 17.10.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у не здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.11.2023 №ФХ118118 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.11.2023 №ФХ118118 про розмір його грошового забезпечення з 01.04.2019. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. У листопаді 2025 р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/12225/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 235 191,75 грн. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання судового рішення пенсійний орган провів перерахунок пенсії з 01.04.2019 та нарахував суму на доплату до пенсії за попередній період (з 01.04.2019 по листопад 2024 р.) у розмірі 235 191,75 грн. Разом з тим, заборгованість з пенсії у розмірі 235 191,75 грн до теперішнього часу залишається невиплаченою, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу його виконання. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 заяву залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції застосував ст. 378 КАС України в редакції, що втратила чинність станом на момент подання заяви. Натомість, Законом № 4094-ІХ від 21.11.2024 частину 3 ст. 378 КАС України доповнено абзацом 2, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Вважає, що зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 235 191,75 грн є чітко визначеною та нарахованою відповідачем. Враховуючи, що відповідачем судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії не виконується більше двох місяців, вважає, що наявні підстави для зміни способу його виконання. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано судове рішення. Натомість, заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично зміни суті резолютивної частини рішення суду. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст. Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб. Частинами 1, 3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Колегія суддів вказує, що норма ст. 378 КАС України лише встановлює критерії для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами. З аналізу викладених правових норм вбачається, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/12225/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 03.11.2023 №ФХ118118 про розмір його грошового забезпечення з 01.04.2019. На виконання судового рішення, ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки від 03.11.2023 №ФХ118118, що визнається позивачем. Колегія суддів враховує, що з 01.04.2019 пенсійним органом нараховано позивачу доплату до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.11.2024 у розмірі 235 191,75 грн, що підтверджується розрахунком на доплату пенсії, проте не проведено її виплату з підстав відсутності коштів. На думку апелянта, не проведення відповідачем виплати перерахованої пенсії є підставою для зміни способу виконання судового рішення від 16.09.2024 по справі № 520/12225/24. Водночас, колегія суддів зауважує, що судовим рішенням не покладено на відповідача зобов`язань щодо проведення виплати перерахованої пенсії з 01.04.2019 (за минулий період). В свою чергу, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість з недоплаченої пенсії є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються ним при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про виплату перерахованої пенсії, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття рішення. При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений процесуального права звернутись до суду із заявою про встановлення судового контролю, в порядку ст. 382 КАС України, якщо вважає, що відповідачем не виконується судове рішення. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, оскільки встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача. Доводи апелянта не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 по справі № 520/12225/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 02.02.2026 року