Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5876/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 р. Справа № 480/5876/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шаповал М.М.) від 13.10.2025 по справі № 480/5876/25 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ: Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив: стягнути з ОКАП "СУМИОБЛАГРОЛІС" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 276644,98 грн; стягнути з ОКАП "СУМИОБЛАГРОЛІС" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 7054,32 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 480/5876/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним. Адміністративно-господарські санкції за невиконання такого нормативу у встановлений строк самостійно не сплатив. При цьому протягом 2024 року заходи по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ним не вживалися: зокрема, до відповідного центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для осіб з інвалідністю не подавалися (відповідь Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості від 24.10.2025 на запити від 14.10.2025 та 04.11.2025. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа. Як зазначає позивач, в 2024 році відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено працевлаштування однієї особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями. Сумським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з яким відповідачу нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2024 рік виходячи з наступних даних: - середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 18 осіб, - середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0, - норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа, - фонд оплати праці штатних працівників - 4979609,55 грн, - середня річна заробітна плата штатного працівника - 276644,98 грн, - кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю - 0 осіб, - сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 276644,98 грн. Із розрахунку стягнення суми заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю слідує, що сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік становить 276644,98 грн, а сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 7054,32 грн. Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, позивач необґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875-XII) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу. 18.10.2022 прийнято Закон України № 2682-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю, який набрав чинності 06.11.2022, яким частину 3 статті 18 та статтю 19 Закону 875-ХІІ викладено в нових редакціях. Так, відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до частини 6 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: - про працевлаштованих осіб з інвалідністю; - про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Згідно з частиною 8 цієї статті, отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані (частина 8 статті 19 Закону № 875-XII). Відповідно до частини 11 статті 19 Закону № 875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування. Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Згідно зі ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Згідно з частинами 2 та 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на виконання вимог статей 19, 20 Закону № 875-XII постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок). На момент прийняття вказаної Постанови, зазначений Порядок визначав механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок роботодавців, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ. Предметом проведення таких перевірок були: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 було внесено зміни до постанови від 31 січня 2007 року № 70, якими Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, викладено в новій редакції. В силу вказаних змін, перевірки суб`єктів господарювання, що використовують найману на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ проводять Держпраці та її територіальні органи. Тобто, факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 зазначеного Порядку). Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев`ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 дійшов наступних висновків: …з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні. Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70…. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.06.2025 у справі № 400/3796/24 та від 16.06.2025 у справі № 160/11423/23. За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, висновки суду першої інстанції щодо передчасності звернення позивача до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки територіальним органом Держпраці не проводилася перевірка товариства відповідача, а тому до відповідача не може бути застосована відповідальність щодо невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю не можна визнати обґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України №

70. Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції. Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; далі - Закон № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Закон № 2464-VI встановлює обов`язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI), в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI). Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що: - реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I Загальні положення); - відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них). Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 307, що застосовується з 10 березня 2023 року, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Пункт 2 Порядку обміну інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 вересня 2021 року № 26-1, у редакції, від 11 грудня 2023 року, визначає щомісячне (не пізніше ніж до 28 числа місяця, наступного за звітним) надання Пенсійним фондом України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю страхувальниками, в яких кількість працюючих перевищує 8 осіб, Міністерству соціальної політики України для внесення до Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Пунктами 4 та 6 Розділу V Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб Положення № 10-1 визначається, що інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку; містить індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення. Крім того, Законом № 2682 скасовано подання роботодавцем з 01 березня 2023 року звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ. Таким чином, з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII. Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю. Пункт 3 Розділу IV Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901) затверджено порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі форма № 3-ПН). Згідно з пункту 1.4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 (далі Порядок), форма звітності № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Відповідно до пункту 1.5 вказаного Порядку форма звітності № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи-підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). За приписами пункту 1.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади). Згідно з пунктом 1.7 цього Порядку актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. Пунктом 1.8 згаданого Порядку передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості. Отже, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Тобто, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. З матеріалів справи судом встановлено, що у 2024 році на підприємстві відповідача повинно було бути створене 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю враховуючи 18 штатних працівників з основним робочим місцем, але за твердженням позивача, було створено 0 таких робочих місць, що є порушенням Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». У розрахунку за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15.04.2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 276644,98 грн. Ця сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (розрахунок доданий до позовної заяви), відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №

17. Розмір пені у сумі 7054,32 грн. розраховано згідно вимог частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: станом на 05.06.2025 ставка НБУ складає - 15,5%, у 2025 році кількість днів - 365, отже розмір пені за 51 дн. складає 15,5 x 120/100/365= 0,05%. Кількість днів прострочення з 16.04.2025 по 05.06.2025 (включно) 51 дн., а тому сума пені, яку необхідно сплатити (276644,98 грн. х 0,05%) x 51 дн. = 7054,32 грн. Оскільки вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не сплачено у добровільному порядку, у нього утворилася заборгованість у розмірі: 283699,30 грн. Крім того, згідно листа Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості, Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємств «Сумиагроліс» (40030, Сумська область, м. Суми, вул. Шишкарівська, код 31066784) протягом 2024 року не зверталось до Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості з офіційними заявками (Форма № 3-П «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії)) про направлення на підприємство для працевлаштування осіб з інвалідністю. Разом з тим, 06.12.2025 від відповідача у справі до суду надійшли додаткові письмові пояснення (доповнення до відзиву на апеляційну скаргу), в яких заявник вказує про те, що протягом 2024 року на підприємстві було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, та на нього працевлаштовано особу з інвалідністю. Вказує, що протягом всього 2024 року у відповідача працював провідний інженер з охорони та захисту лісу відділу лісового господарства Яценко Сергій Володимирович (наказ додається), який має другу групу інвалідності, що підтверджується Висновком медико-соціальних експертиз комісій про умови і характер праці інвалідів від 14.09.2023 (додається) та пенсійним посвідченням від 23.10.2023 № 2755109110 (додається). Стосовно питання чому дані документи не надані раніше повідомив, що працівник з інвалідністю ОСОБА_1 листом від 05.12.2025 (додається) надав підтверджуючі документи до матеріалів справи. До цього часу, з міркувань конфіденційності ОСОБА_1 дані підтверджуючі документи відповідачу не надавалися. На підставі цього вважає, що відповідачем не допускалося порушення вимог законодавства і в нього весь 2024 рік працювала особа з інвалідністю. Колегія суддів зазначає, що межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України. За змістом частин першої, третьої та четвертої цієї статті, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, дійсно, зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. У постановах від 24 червня 2020 року (справа № 520/3948/19), від 19 листопада 2019 року (справа № 826/12675/15) Верховний Суд висновував, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні. Враховуючи посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 лише листом від 05.12.2025 надав роботодавцю підтверджуючі документи щодо встановлення йому інвалідності, суд апеляційної інстанції вважає за можливе надати оцінку цим доказам, які не подавалися до суду першої інстанції. У зв`язку з цим, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026: витребувано у Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - інформацію про те, чи подавався Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) звіт форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у 2023 році; - засвідчену належним чином копію звіту форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), що подавалися Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) у 2023 році (якщо такий подавався); - інформацію про те, чи подавався Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю. Запропоновано Сумському обласному комунальну агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс" надати до суду - інформацію про те, чи подавався Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) звіт форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у 2023 році; - засвідчену належним чином копію звіту форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), що подавалися Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) у 2023 році (якщо такий подавався). - інформацію про те, чи подавався Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю. 29.01.2026 від позивача до суду надійшла заява про надання витребуваних доказів, в які він вказує про те, що позивач не має доступу до реєстрів звітності Сумського обласного центру зайнятості, а тому звернувся із письмовим запитом віт 26.01.2026 № 04-55/109 до Сумської філії Сумського обласного Центру зайнятості та отримав відповідь від 28.01.2026 № 14.4/121/32-26 в якій зазначено, що СУМСЬКЕ ОБЛАСНЕ КОМУНАЛЬНЕ АГРОЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СУМИОБЛАГРОЛІС" протягом 2023 року не зверталося до Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості. (докази додаються). Також зазначив, що відповідно даних «Об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ» за результатами поданих звітів підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю подаються звіти до Пенсійного Фонду де ними самостійно розраховується кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та самостійно зазначають наявність/ відсутність робочого місця для особи з інвалідністю. Невиконання встановленого нормативу є підставою Сумському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю для накладання адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання вимог частини 1 стаття 19 Закону. Зазначив, що він не має доступу до реєстрів звітності Пенсійного Фонду України в Сумський області, але інформацію про підприємства-боржників Сумське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю отримує через Централізований банк даних з проблем інвалідності (ЦБІ). У період 2022, 2023 роки Сумське обласне комунальне агролісогосподарство підприємством "Сумиоблагроліс" (ЄДРПОУ 31066784) не перебувало в переліку підприємств-боржників які не виконали норматив по створенню робочого місця для особи з інвалідністю і тільки у 2024 році зазначене підприємство увійшло до списку боржників з причин відсутності працевлаштованої особи з інвалідністю, що підтверджують скан-копії Централізованого банку даних (докази додаються). Також просив звернути увагу на те, що за даними ЄСВ та ПДФО у 2023 році відповідач зазначав наявність особи з інвалідністю з січня по листопад 2023 року, але з грудня 2023 року особа з інвалідністю зникає зі звітності Сумського обласного комунального агролісогосподарство підприємство "Сумиоблагроліс" і вже на протязі 2024 звітного року не з`являється, на підтвердження чого ним надано відповідні докази. 29.01.2026 від відповідача у справі надійшли додаткові пояснення, в яких він посилається на те, що вимогою законодавства є саме працевлаштування особи з інвалідністю за основним місцем роботи, що відповідачем і було зроблено. Вказує, що до додаткових пояснень у справі від 06.12.2025 відповідач додав копію наказу від 16.01.2013 № 3 К, яким працевлаштовано на роботу ОСОБА_1 , якому з 14.09.2023 встановлена інвалідність, що підтверджується наданими Висновком медико-соціальних експертиз комісій про умови і характер праці інвалідів від 14.09.2023 та пенсійним посвідченням від 23.10.2023 № НОМЕР_1 . Отже, з 14.09.2023 на підприємстві працевлаштована одна особа з інвалідністю, чим виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Щодо необхідності подання до центру зайнятості звітності форми № 3-ПН вказав, що вона подається за наявності у роботодавця вакансії для особи з інвалідністю, однак така вакансія була заповнена ОСОБА_1 , тому і не подавалася, адже другу особу з інвалідністю працевлаштовувати не було куди. Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів зазначає, що ч. ч. 13 та 14 ст. 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; далі - Закон № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Закон № 2464-VI встановлює обов`язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подання звітності (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI), в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI). Як зазначалося судом вище, Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що: - Реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I «Загальні положення»); - відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них»). Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 307, що застосовується з 10 березня 2023 року, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Пункт 2 Порядку обміну інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 вересня 2021 року № 26-1, визначає щомісячне (не пізніше ніж до 28 числа місяця, наступного за звітним) надання Пенсійним фондом України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю страхувальниками, в яких кількість працюючих перевищує 8 осіб, Міністерству соціальної політики України для внесення до Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Пунктами 4 та 6 Розділу V. «Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб» Положення № 10-1 визначається, що інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку; містить індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення. Крім того, Законом № 2682-IX скасовано необхідність подання роботодавцем з 01 березня 2023 року звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ. Таким чином, починаючи з 06 листопада 2022 року, Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII. Згідно зі ст. 6 Закону № 2464-VI, роботодавець (платник єдиного внеску) зобов`язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю. Пункт 3 Розділу IV. «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. В межах спірних правовідносин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, у тому числі і додатково наданих сторонами, судом встановлено, що згідно відомостей з Централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ) щодо підприємства відповідача за 2024 рік відсутні відомості щодо працевлаштування особи з інвалідністю. За даними ЄСВ та ПДФО у 2023 році відповідач зазначав наявність особи з інвалідністю з січня по листопад 2023 року, але з грудня 2023 року така інформація відсутня. При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів подання звітності до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю за 2024 рік. Крім того, враховуючи зміст наданих відповідачем пояснень, працівник з інвалідністю ОСОБА_1 лише листом від 05.12.2025 надав підтверджуючі документи щодо наявності у нього інвалідності, тобто у роботодавця до цієї дати фактично і не було відомостей про наявність інвалідності у цієї особи. Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII. З набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним. Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності. Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Таким чином, обов`язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказане судове рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. На підставі наведених вище обставин колегія суддів зазначає, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році, а саме не створив у 2024 році робоче місце для особи з інвалідністю, своєчасно та достовірно не проінформувало центр зайнятості про наявність вакантної посади та не подавав відповідну звітність до Пенсійного фонду України, про що свідчать відомості з Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом та на момент розгляду цієї справи судом відповідачем адміністративно-господарські санкції та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 р. у розмірі 276644,98 грн не були сплачені. Згідно з частинами 2 та 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій у розмірі 7054,32 грн. Враховуючи, що відповідачем адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 р. та пеня у загальному розмірі 283699,30 грн. не були сплачені та приймаючи до уваги правові висновки Верховного суду у постановах від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23, від 16.06.2025р. у справі № 160/11423/23 та від 27.06.2025 у справі № 400/3796/24, відповідно яких відсутня необхідність проведення позапланових перевірок Держпраці для застосування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а також покладений обов`язок роботодавця відповідати за достовірність поданої звітності щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 480/5876/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити. Стягнути з Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" (код ЄДРПОУ 31066784) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 14004771) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 276644,98 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 7054,32 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов