Постанова 4851 № 520/14746/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 р. Справа № 520/14746/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.08.25 по справі № 520/14746/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в незвільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до поданого ним рапорту; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби на підставі поданого ним рапорту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.05.2025 він звернувся до відповідача з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , якій встановлено I групу інвалідності та яка згідно висновків ЛКК за формою 080/4о та висновку ЛКК №33/230 потребує постійного стороннього догляду. Однак, 02.06.2025 позивач отримав відмову в реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану відсутністю підтвердження щодо інших членів сім`ї, а саме наявна онука в матері позивача - ОСОБА_3 . Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 залишено без задоволення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі №520/14746/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач подав докази необхідності здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка згідно довідки до акта огляду МСЕК має I групу інвалідності та за висновками лікарсько-консультативних комісій потребує постійного стороннього догляду та документально довів про відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, відтак відмова у звільненні є незаконною. Звертає увагу , що онука, не може здійснювати постійний догляд за своєю бабою ще й в силу того, що в неї на вихованні знаходяться двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 2017 року народження та ОСОБА_5 2015 року народження, а чоловік онуки мобілізований до лав ЗСУ. Відтак, онука ОСОБА_3 не має фізичної можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабою (оскільки, вона та баба не проживають разом). Здійснення постійного стороннього догляду за визначенням вимагає спільного проживання. І здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо. Оскільки позивач є єдиним членом сім`ї своєї матері першого ступеня споріднення, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду, позивач має право на звільнення з військової служби, в контексті наведеного висновку суду першої інстанції є необґрунтованими. Вказує, що абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю І групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини повинні встановлюватися і враховуватися в кожному конкретному випадку). Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що оскільки у матері позивача наявний інший член сім`ї другого ступеня споріднення (онука), яка сама не потребує постійного догляду, відповідачем прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Просить суд апеляційної інстанції відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі №520/14746/25 залишити без змін. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходить військову службу за мобілізацією та закріплений за Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Позивач звернувся з рапортом до командира 4 роти охорони 7 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. (а.с. 14-16) Відповідач листом від 02.06.2025 № 5/28/1497 повідомив позивача, що до рапорту про звільнення з військової служби від 20.05.2025 Вх. №5/18/5562 позивачем додано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 . У п. 11 вказаного акту зазначено про наявність іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду: онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки онука матері позивача - ОСОБА_3 як член сім`ї другого споріднення, сама не потребує постійного догляду, то вона також може і зобов`язана здійснювати догляд за своєю бабою (матір`ю позивача). (а.с. 36-38) Позивач не погоджується з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в незвільнені його з військової служби відповідно до поданого ним рапорту, тому звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про залишення без задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною шостою статті 2 Закону України № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України № 2232-XII). Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України № 2232-XII). Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України № 2232-XII. За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). В силу положень пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 12). Частиною сьомою статті 26 Закону України № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008 у редакції станом на дату подання рапорту - 08.06.2024), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1). Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №

170. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України № 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції). Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону України № 2232-XII. Так, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини. Підставою для такої відмови стала наявність у ОСОБА_2 ( мати позивача) онуки ОСОБА_3 , як члена сім`ї другого ступеня споріднення, яка не потребує постійного догляду, у зв`язку з чим може і зобов`язана здійснювати догляд за своєю бабусею. Надаючи оцінку наявності такої підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідность здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: - відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; - інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX. Вказаний висновок висловив Верховний суд в постанові від 07.05.2025 по справі №420/30227/24. З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_2 , згідно з довідкою акта огляду медико-соціальною комісією серія 12ААГ №891808 від 18.12.2024 року, є інвалідом І Б (першої Б) групи та відповідно до висновку ЛКК №33/230 від 19.03.2025 потребує постійного стороннього догляду. Довідкою від 11.12.2024 №2108-5003554254 підтверджується, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, яка взята на облік з 11.12.2024 за адресою АДРЕСА_1 . З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 №02/21/122 від 05.02.2025 вбачається, що ОСОБА_2 проживає сама, пересувається лише біля житлового будинку, за межі будинку не може виходити, потребує сторонньої допомоги у придбанні продуктів харчування, засобів гігієни та наданні інших послуг. Крім того, з акту обстеження сімейного стану військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 16.05.2025 №7983, що затверджений тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_2 має онуку ОСОБА_3 , яка проживає в м. Харкові та має власну родину ( чоловік ОСОБА_6 та двоє неповнолітніх дітей). Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2025 №6132 підтверджується, що ОСОБА_6 перебуває на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 . Місце проживання ОСОБА_3 підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 30.05.2006. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за різними адресами, однак факт реєстрації не підтверджує факт проживання за зареєстрованою адресою, докази на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей та чоловіка, який проходить військову службу в ЗСУ, не свідчить про відсутність у ОСОБА_3 можливості здійснювати догляд за своєю бабусею. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи не підтверджено, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, що є обов`язковою підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без задоволення. Проте, колегія судді зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутись з рапортом про звільнення з військової служби, з документами які підтверджують, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі № 520/14746/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова