Ухвала КЦС ВС № 274/7588/24

У х в а л а 27 січня 2026 року м. Київ Справа № 274/7588/24 Провадження № 61-13131ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Бреднєв Олександр Олександрович (далі - адвокат), на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом скаржниці до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - відповідач) про визнання права на земельну частку (пай)і в с т а н о в и в:

1. У вересні 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 3,3100 га, розташовану на території колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» за межами с. Закутинців Бердичівського району Житомирської області, на підставі Державного акта на право колективної власності серії ЖТ 02-08 № 000006, виданого згідно з розпорядженням голови Бердичівської районної ради народних депутатів 15 листопада 1995 року. 2. 17 квітня 2025 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 3. 15 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 4. 17 жовтня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. 5. 6 листопада 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення тієї ухвали. Скаржниця мала вказати про наявність або відсутність у неї електронного кабінету, надати додані до касаційної скарги матеріали для відповідача, розрахувати самостійно розмір судового збору на підставі документів, які можуть підтвердити дійсну вартість спірного майна, за формулою:вартість х 1 % х 200 %, сплатити його та надати суду відповідний доказ. 6. 19 грудня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій вказав про відсутність електронного кабінету у скаржниці. До заяви додав уточнену касаційну скаргу з додатками та копії для відповідача. Для підтвердження ціни позову надав відповідь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, згідно з якою станом на 1 січня 2025 року вартість 1 га ріллі у Житомирській області становить 25 203,32 грн. З огляду на це скаржниця визначила, що ціна позову становить 25 203,32 грн х 3,3100 га = 83 422,99 грн.

7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 7.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України). 7.5. Предметом спору є визнання права на земельну частку (пай). Ціна позову становить 83 422,99 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн = 30 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). З огляду на це за законом справа є малозначною. 7.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити (див. близький за змістом висновок, викладений в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2025 року у справі № 532/2544/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 185/13883/24, від 15 вересня 2025 року у справі № 155/1955/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2025 року у справі № 473/2267/24).

8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 8.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь своїх позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 8.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай).

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко