Ухвала КЦС ВС № 523/10126/24

УХВАЛА 27 січня 2026 року м. Київ справа № 523/10126/24 провадження № 61-870ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, ВСТАНОВИВ: 19 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у зазначеній справі. Оскаржену постанову суд апеляційної інстанції ухвалив 10 грудня 2025 року, повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року, касаційну скаргу надіслано 19 січня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Касаційна скарга подана у визначений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України щодо її форми і змісту. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн). За таких обставин ухвалені у цій справі судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Так, заявник, зокрема, вважає, щосуд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення неправильно застосував статтю 117 КЗпП України до правовідносин, що прямо та спеціально врегульовані статтею 236 КЗпП України, внаслідок чого апеляційний суд безпідставно обмежив період відповідальності роботодавця шістьма місяцями та істотно звузив обсяг трудових гарантій, встановлених законом для працівника. З огляду на це предметом касаційного перегляду є не розмір стягнення, а принципове питання правильного застосування спеціальної норми матеріального права, від вирішення якого залежить формування сталої судової практики щодо відповідальності за невиконання рішень суду про поновлення на роботі. Право на справедливий суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, одним з основних аспектів якого є принцип правової визначеності, який вимагає, щоб усі заявники мали ефективний засіб судового захисту, що дозволив би їм захищати свої громадянські права (справа Brumarescu v. Romania [GC], N 28342/95, § 61, ECHR1999-VII). Європейський суд з прав людини також нагадує, що правила, які регулюють формальні заходи, які необхідно вжити, та строки, які мають бути дотримані при оскарженні, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, вищезазначеного принципу правової визначеності. У зв`язку з цим, згадані правила або спосіб їх застосування не повинні перешкоджати сторонам судового процесу використовувати наявні засоби правового захисту (справа Miragall Escolano and Others v. Spain, N 38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41787/98 та 41509/98). У справі «Golder v. The United Kingdom» (заява N 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що було б немислимим, щоб стаття 6 пункт перший містила детальний опис наданих сторонам процесуальних гарантій у цивільних справах і не захищала би в першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Такі характеристики процесу, як справедливість, публічність, динамізм, позбавляються сенсу, якщо немає самого судового розгляду. Все вищенаведене свідчить про те, що право доступу до правосуддя є одним із невід`ємних складових права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Дослідивши касаційну скаргу, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, враховуючи наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі необхідно відкрити. У зв`язку із набранням 25 квітня 2025 року чинності Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів найменування Суворовського районного суду м. Одеси змінено на Пересипський районний суд м. Одеси. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у цій справі. Витребувати із Пересипського районного суду м. Одеси справу № 523/10126/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Іншим учасникам справи надіслати копії касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснити учасникам справи, які відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрували його, що вони мають обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомитися із копією касаційної скарги та доданих документів, що подані у цій справі, виключно через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 27 лютого 2026 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров