Ухвала КЦС ВС № 201/789/24

УХВАЛА 14 січня 2026 року м. Київ справа № 201/789/24 провадження № 61-13843св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М. суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження питання про самовідвід суддів Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни, Ігнатенка Вадима Миколайовича, Карпенко Світлани Олексіївни, Сердюка Валентина Васильовича, Фаловської Ірини Миколаївни від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до малолітнього ОСОБА_2 в особі законних представників ОСОБА_4, ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном за касаційною скаргою законних представників малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року в складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В. та ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до малолітнього ОСОБА_2 в особі законних представників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, у якому просив: - позбавити малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ; - усунути перешкоди з боку малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження кв. АДРЕСА_2 шляхом зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цією адресою. 20 травня 2025 року рішенням Соборного районного суду м. Дніпра позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Усунуто перешкоди з боку малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження кв. АДРЕСА_2 шляхом зняття з реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цією адресою. Стягнуто солідарно з законних представників малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. 01 жовтня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу законних представників ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 залишено без задоволення. РішенняСоборного районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року залишено без змін. 03 листопада 2025 року законні представники малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року, в якій просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. 11 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в справі, витребувано її матеріали з Соборного районного суду м. Дніпра. 29 грудня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними в справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи розподілена колегії суддів у складі Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. У судовому засіданні судді Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Сердюк В. В., Фаловська І. М. заявили про самовідвід задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи, зокрема в сторін та сторонніх спостерігачів, сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду. Перевіривши наведені суддею на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про їх задоволення, з огляду на таке. Частиною першою статті 39 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно з частиною четвертою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участь в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta). Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. У цій справі предметом спору є позбавлення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року в справі № 201/5080/24, яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 (третя особа - Дніпровська міська рада) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року в складі колегії суддів Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4 , залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишено без змін. У справі № 201/5080/24 суди виснували, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є членом сім`ї відповідача ОСОБА_1 як особи, яка має речове право на чуже майно, і між ними відсутня будь-яка угода щодо користування (проживання) малолітньою особою житловим приміщенням за вказаною адресою. ОСОБА_1 не має можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися майном, на яке має речове право у вигляді володіння та користування ще з 29 жовтня 1979 року та відновлене на підставі судового рішення в справі № 201/10592/19. Батько позивача - ОСОБА_4 втратив право власності і, як наслідок, і право користування квартирою, мати позивача - ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням внаслідок зняття її реєстрації з місця проживання на підставі рішення суду в справі № 201/10592/19, тому малолітній ОСОБА_2 також як член сім`ї колишнього власника ОСОБА_4 втратив право користування і проживання у спірній квартирі, адже місцем проживання дитини є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Тобто колегія суддів у дотичній до цієї справі погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є членом сім`ї відповідача ОСОБА_1 як особи, яка має речове право на чуже майно, і між ними відсутня будь-яка угода щодо користування (проживання) малолітньою особою житловим приміщенням за вказаною адресою. Розгляд одним і тим же складом суду другої суміжної справи, де вирішується питання щодо права малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у тому, що суд має упереджене бачення суті справи вже на початку судового розгляду. Ці дві справи пов`язані між собою, адже обидва провадження вимагають з`ясування тих самих обставин, а перевірка правових підстав реєстрації дитини в спірному житлі могла фактично спричинити перегляд висновків суду, здійснених у першому провадженні. Участь одного судді у двох судових провадженнях, які випливають із тих самих обставин, на думку ЄСПЛ, може в певних випадках поставити під сумнів суддівську неупередженість (справа «Індра проти Словачиини», 2005, пункти 51-53). Об`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватися у його неупередженості, має заявити самовідвід. Вимоги об`єктивної неупередженості суду тісно пов`язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв`язків суддів з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що виключають сумніви в упередженості останнього. Колегія суддів Верховного Суду в складі Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. вже висловила правову позицію щодо встановлення обставин (які є преюдиційними у справі, що переглядається) та оцінки доказів у питанні наявності у ОСОБА_2 права користування спірним житловим приміщенням, тому подальший розгляд цієї справи тим же складом суду може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості суддів, оскільки вонивже висловлювалисвої аргументи, заслухані під час судового розгляду справи № 201/5080/24 (провадження № 61-3941св25), що є підставоюзадоволення заяви суддів про самовідвід. Керуючись статтями 33, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Заяву суддів Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни, Ігнатенка Вадима Миколайовича, Карпенко Світлани Олексіївни, Сердюка Валентина Васильовича, Фаловської Ірини Миколаївни про самовідвід задовольнити. Відвести суддів Верховного Суду Ситнік Олену Миколаївну, Ігнатенка Вадима Миколайовича, Карпенко Світлану Олексіївну, Сердюка Валентина Васильовича, Фаловську Ірину Миколаївну від участі в розгляді справи № 201/789/24 за позовомОСОБА_1 до малолітнього ОСОБА_2 в особі законних представників ОСОБА_4, ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном за касаційною скаргою законних представників малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року в складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В. Справу № 201/789/24 передати на автоматизований розподіл. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська