Постанова КЦС ВС № 689/2011/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ справа № 689/2011/21 провадження № 61-13370св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М., учасники справи: позивач за первісним позовом, відповідач за позовом третьої особи - Селянське (фермерського) господарства «Віталія», відповідач за первісним позовом, третя особа за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ярмолинецька сільська рада, ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року у складі судді Мазурчака В. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І. ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2021 року Селянське (фермерське) господарство «Віталія» (далі - СФГ «Віталія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про скасування записів про право оренди земельних ділянок. Позов мотивовано тим, що 21 червня 2007 року між СФГ «Віталія» та ОСОБА_3 укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,59 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, та площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років, та підписано акти приймання-передавання земельних ділянок. Договори зареєстровано у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 21 червня 2007 року за № 040776500195 та № 040776500247 відповідно. 04 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори оренди землі б/н відносно вказаних земельних ділянок та державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району внесено запис про інше речове право № 30617788 від 04 березня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45874244 від 11 березня 2019 року, та запис про інше речове право № 30617561 від 04 березня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45874033 від 11 березня 2019 року. Позивач зазначав, що строк, на який укладено договори оренди СФГ «Віталія» з ОСОБА_3 , не закінчився, зазначені договори не розірвані та не визнані недійсними, підстави для визнання цих договорів припиненими відсутні. На підставі викладеного СФГ «Віталія» просило суд: - скасувати запис про інше речове право № 30617788 від 04 березня 2019 року (право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 04 березня 2019 року, виданого орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем ОСОБА_3 ) відносно земельної ділянки площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинською О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45874244 від 11 березня 2019 року; - скасувати запис про інше речове право № 30617561 від 04 березня 2019 року (право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі, серія та номер б/н від 04 березня 2019 року, виданого орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем ОСОБА_3 ) відносно земельної ділянки площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинською О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45874033 від 11 березня 2019 року. ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 у зв`язку з переходом права власності на спірні земельні ділянки на підставі договору дарування, звернулася до суду з позовом до СФГ «Віталія», треті особи: ОСОБА_1 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками. Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що вона є власником спірних земельних ділянок, ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок від 21 червня 2007 року з СФГ «Віталія» не підписував. Наявні підписи йому не належать, договори оренди від 21 червня 2007 року не зареєстровані відповідно до закону, а отже СФГ «Віталія» не набуло прав орендаря за спірними договорами оренди. ОСОБА_2 просила суд: - усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71184468258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська; - повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71184468258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська, з незаконного володіння СФГ «Віталія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року, що підписаний між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СФГ «Віталія», та зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500247; - усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69617968258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська; - повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69617968258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська, з незаконного володіння СФГ «Віталія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року, що підписаний між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СФГ «Віталія», та зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500195. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 25 січня 2022 року прийняв позов третьої особи ОСОБА_3 до СФГ «Віталія», залучивши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 та Ярмолинецьку селищну раду, про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками до спільного розгляду з позовом СФГ «Віталія» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Ярмолинецька селищна рада, про скасування записів про право оренди земельних ділянок, об`єднавши їх в одне провадження у справу № 689/2011/21. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 06 червня 2022 року замінив ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2 у зв`язку з переходом до неї права власності на спірні земельні ділянки. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 27 червня 2022 року залучив до справи третьою особою за кожним із позовів ОСОБА_3 Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 06 квітня 2023 року відмовив у задоволенні позову СФГ «Віталія» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про скасування записів про право оренди земельних ділянок. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до СФГ «Віталія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками задовольнив частково. Усунув ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71184468258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська. Повернув ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,55 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71184468258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська, з незаконного володіння СФГ «Віталія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року, що підписаний між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СФГ «Віталія», зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500247. Усунув ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69617968258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська. Повернув ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69617968258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с/рада Ясенівська, з незаконного володіння СФГ «Віталія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року, що підписаний між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СФГ «Віталія», зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500195. Відмовляючи у задоволенні позову СФГ «Віталія», суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не залучено всіх належних відповідачів, зокрема ОСОБА_2 . Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції керувався тим, що перехід права власності на земельні ділянки до ОСОБА_2 є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, відповідно до пункту 36 договорів оренди. Оскільки новий власник земельних ділянок ОСОБА_2 пред`явила до СФГ «Віталія» вимогу про припинення договірних відносин, то договори від 21 червня 2007 року є розірваними у зв`язку зі зміною власника земельних ділянок, а тому позовні вимоги в частині повернення земельних ділянок з незаконного володіння СФГ «Віталія» підлягають задоволенню. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Хмельницький апеляційний суд постановою від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу СФГ «Віталія» задовольнив частково. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив. Стягнув із ОСОБА_2 на користь СФГ «Віталія» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724,00 грн. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що СФГ «Віталія» не залучено до розгляду справи всіх відповідачів та вказав, що зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір виник між орендарем СФГ «Віталія», орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , тобто між особами, речові права на майно яких оспорюються та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак ОСОБА_2 у порушення положень ЦПК України не була залучена до участі у справі як співвідповідач. Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірні договори оренди земельних ділянок від 21 червня 2007 року зареєстровані у встановленому законом порядку, виснував, що ОСОБА_2 позовні вимоги не доведено. Суд першої інстанції не врахував принцип диспозитивності цивільного судочинства та за відсутності заяви про зміну предмета або підстав позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2 про розірвання договорів згідно з умовами, передбаченими договорами оренди, що регулюється розділом 11 та главою 53 ЦК України, та у порушення положень частини першої статті 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 . Крім того, апеляційний суд зазначив, що звернення нового власника земельних ділянок ОСОБА_2 21 лютого 2023 року до СФГ «Віталія» з письмовою вимогою, в якій на підставі пункту 36 договорів оренди земельних ділянок остання просила повернути їй земельні ділянки, не замінює заяви про зміну предмета або підстав позову, яка подається до суду у встановленому ЦПК України порядку. Короткий зміст вимог касаційних скарг 1. 09 вересня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні її позову та в цій частині залишити в силі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року. 2. 11 вересня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та в цій частині залишити в силі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року. 3.14 вересня 2023 року СФГ «Віталія» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову СФГ «Віталія» та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

1. У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, та у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц. Заявниця зазначає, що договірні відносини між СФГ «Віталія» та ОСОБА_2 припинилися у зв`язку із зміною власника земельної ділянки, тому потреба у розірванні спірних договорів відсутня. Вважає, що позов про повернення земельних ділянок є належним способом захисту.

2. У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, та у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21. Вказує, що після відчуження ним спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_2 договірні відносини із СФГ «Віталія» припинилися в силу умов договорів оренди. Звертає увагу, що суддя Хмельницького апеляційного суду Грох Л. М. не мала права брати участь у розгляді цієї справи, оскільки має конфлікт інтересів з представником первісного позивача.

3. У касаційній скарзі СФГ «Віталія» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суди помилково застосували статті 48, 51 ЦПК України щодо визначення належного відповідача у цій справі за позовом СФГ «Віталія», без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, та висновків щодо відмови у позові до неналежного відповідача. Звертає увагу, що ЦПК України не містить норми щодо відмови у позові до неналежного відповідача, натомість такі висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18. Вказує, що СФГ «Віталія» визначено належний склад сторін у справі, оскільки за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок і саме він є належним відповідачем у спорі. Доводи відзивів на касаційну скаргу У відзиві на касаційну скаргу СФГ «Віталія» ОСОБА_2 вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині без змін. У відзиві на касаційну скаргу СФГ «Віталія» ОСОБА_3 вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині без змін. У відзиві на касаційну скаргу СФГ «Віталія» ОСОБА_1 вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ «Віталія», витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд ухвалою від 19 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підставою відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. 10 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли витребувані матеріали справи. Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2025 року справу призначив до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 21 червня 2007 року ОСОБА_3 як власник земельних ділянок і орендодавець та СФГ «Віталія» як орендар уклали два договори оренди земельних ділянок: - від 21 червня 2007 року, відносно земельної ділянки 2,55 га, кадастровий номер: 6825889600:02:009:0046, на строк - 49 років, зареєстрований Ярмолинецьким відділом Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500247; - від 21 червня 2007 року, відносно земельної ділянки 2,59 га, кадастровий номер: 6825889600:02:009:0045 на строк - 49 років, зареєстрований Ярмолинецьким відділом Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2007 року за № 040776500195. 21 червня 2007 року вказані договори оренди від 21 червня 2007 року зареєстровані у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, що підтверджується відмітками на текстах договорів, довідкою Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 червня 2017 року №97/132-17; витягом із Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та договорів оренди землі, посвідчених Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (записи за номерами 211 та 263). Відповідно до пункту 36 Договорів оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 36). ОСОБА_2 висунула до СФГ «Віталія» вимогу про припинення договірних відносин, то договори від 21 червня 2007 року у зв`язку зі зміною власника земельних ділянок. Згідно з висновком експерта від 28 листопада 2022 року № 2422-2425/22-26 підпис від імені ОСОБА_3 у договорах оренди від 21 червня 2007 року, укладених між СФГ «Віталія» та ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_3 . Натепер спірні земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 04 березня 2019 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71184468258, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, запис про інше речове право № 30617561, та договору оренди землі від 04 березня 2019 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 69617968258, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, запис про інше речове право № 30617788. 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 подарував земельну ділянку площею 2,5943 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0045, та земельну ділянку площею 2,5546 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0046, ОСОБА_2 , що підтверджується договорами дарування та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У силу вимог статті 400 ЦПК України рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року за касаційною скаргою СФГ «Віталія» переглядаються в частині відмови у задоволенні позову СФГ «Віталія»; постанова Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переглядається в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 . В інших частинах судові рішення не оскаржені, а тому касаційному перегляду не підлягають. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду відповідають. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Щодо позовних вимог СФГ «Віталія» про скасування реєстраційних записів про право оренди земельних ділянок Позовні вимоги СФГ «Віталія» стосуються реєстрації речового права на земельні ділянки, що належать фізичній особі, яка уклала договір оренди спірних земельних ділянок під час дії іншого договору оренди. Підстави позову СФГ «Віталія» зводяться до того, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одні і ті ж земельні ділянки суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18). Стосовно висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неналежного складу сторін у цій справі слід зазначити таке. Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. У статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (стаття 35 Закону України «Про оренду землі»). Стаття 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначає, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частини другої статті 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов`язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, і право оренди земельної ділянки. Державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, встановленому цим Законом, здійснюється з 01 січня 2013 року. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, провадження № 61-7479св18; від 15 лютого 2024 року у справі № 457/1059/21, провадження № 61-9980св22). Оскільки у справі, яка переглядається, державну реєстрацію речового права здійснено на підставі договорів оренди земельних ділянок від 04 березня 2019 року, укладених між орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем ОСОБА_3 , а останній заперечує право СФГ «Віталія» на користування спірними земельними ділянки, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині про те, що незалучення до справи співвідповідачем власника земельних ділянок ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , та як наслідок неналежне визначення складу відповідачів у цій справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог СФГ «Віталія». Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до суду з позовом до СФГ «Віталія» про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками, шляхом повернення їх із незаконного володіння та користування. Підставами позову ОСОБА_3 визначив те, що він є власником спірних земельних ділянок, однак спірних договорів оренди земельних ділянок від 21 червня 2007 року із СФГ «Віталія» не підписував, оскільки наявні на договорах підписи йому не належать. Крім того, зазначав, що договори оренди від 21 червня 2007 року не зареєстровані у встановленому законом порядку, тому СФГ «Віталія» не набуло прав орендаря за спірними договорами оренди, укладеними із ОСОБА_3 . Суди встановили, що 21 лютого 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_2 , в якій зазначено, що вона є власником спірних земельних ділянок на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_3 , тому звернулася до суду з уточненням позовних вимог та просила суд усунути перешкоди у володінні та користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння та користування СФГ «Віталія». Отже, ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_3 та як новий власник спірних земельних ділянок звернулася до суду з позовом щодо захисту свого права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження майном на підставі статті 391 ЦК України та повернення земельних ділянок, подавши негаторний позов. Такий позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що договори оренди спірних земельних ділянок, укладені між СФГ «Віталія» та ОСОБА_3 , останній не підписував, і такі договори не зареєстровані у порядку, визначеному законом, крім того вказувала, що зміна власника земельних ділянок є підставою для розірвання спірних договорів (пункти 36 спірних договорів оренди землі). За клопотанням ОСОБА_3 суд першої інстанції призначив судову почеркознавчу експертизу. За висновком експерта від 28 листопада 2022 року № 2422-2425/22-26 підписи від імені ОСОБА_3 у договорах оренди від 21 червня 2007 року, укладених між СФГ «Віталія» та ОСОБА_3 , виконані ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 36 договорів оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Стаття 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тож під час укладення договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі. Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки. Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Тобто чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря. При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору. За змістом статей 30 та 31 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Разом із тим, частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20) зробила такий висновок: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, в якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин». Велика Палата Верховного Суду у цій справі наголосила, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин. У справі, яка переглядається ОСОБА_2 помилково вважала, що договірні відносини між нею як новим власником земельних ділянок та СФГ «Віталія» припинені в силу положень пункту 36 договорів оренди землі, тому вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод та повернення земельних ділянок є передчасними. За наведених обставин суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками, однак помилився у викладенні мотивувальної частини постанови. Щодо доводів касаційних скарг Щодо доводів касаційних скарг за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22). Колегія суддів відхиляє посилання заявників на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, які зазначені: у касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зокрема, від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14 (провадження № 11-113апп18), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21); у касаційній скарзі СФГ «Віталія», зокрема, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); у постановах Верховного Суду, які зазначені у касаційних скаргах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та СФГ «Віталія», зокрема, від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21), від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21), від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22), оскільки фактичні обставини у справі, яка переглядається, та у справах, на які містяться посилання у касаційних скаргах, є різними, а правовідносини не є подібними. Так, у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) розглядався спір про стягнення безпідставно одержаних коштів та за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання договору укладеним і стягнення заборгованості за договором підряду. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) розглядався спір про визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації. У постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) рішення судів скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а спори про зобов`язання надати чи підписати акт приймання-передавання товару не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства. У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) розглядався спір про визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками. У постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) розглядався спір про скасування рішень про державну реєстрацію. Скасовуючи рішення судів та закриваючи провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) розглядався спір про відновлення державної реєстрації права власності. У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) розглядався спір про захист авторських прав на витвір мистецтва. У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) розглядався спір про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) розглядався спір про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності. У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) розглядався спір про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства. У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19) розглядався спір про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. Однак у справі, яка переглядається, встановлені інші фактичні обставини, що обумовлює і різність правового регулювання спірних правовідносин. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 61-41245св18) суди встановили, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Суди встановили, що позивач договори не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував. Натомість у справі, яка переглядається, суди встановили, що первісний орендодавець особисто підписував договори оренди земельних ділянок. У постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) розглядався спір про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки. У цій справі Велика Палата Верховного Суду судові рішення скасувала, позов задовольнила частково та витребувана спірну земельну ділянку від відповідача на користь позивача. У постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) розглядався спір про визнання договорів припиненими. У постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) розглядався спір про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним. У постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21) розглядався спір про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки. Щодо посилань у касаційних скаргах на постанови Верховного Суду, то у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) розглядався спір за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21), Верховний Суд, змінюючи судові рішення, зазначив, що право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі. У постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22) Верховний Суд зазначив, що оспорюваний договір оренди землі укладений під час дії попереднього договору оренди з ФГ «Агат Поділля», тобто порушує права останнього як орендаря, а відтак позивач має право на оспорювання договору оренди землі від 11 березня 2020 року. На час укладення оспорюваного договору оренди (11 березня 2020 року), укладений ОСОБА_1 з ФГ «Агат Поділля» договір оренди землі відповідно до вимог законодавства та умов договору не припинений (зокрема строк дії договору не сплив), у встановленому законом та договором порядку не розірваний. За таких обставин суди зробили висновок про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ФГ «Садівник-А» та ОСОБА_1 від 11 березня 2022 року, проте помилилися в мотивах її задоволення. Верховний Суд змінив оскаржені судові рішення в мотивувальних частинах, а в решті залишив без змін. Натомість у справі, яка переглядається, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що первісний орендодавець у порушення положень ЦПК України не був залучений до участі у справі як співвідповідач, а у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції відмовив за недоведеністю позовних вимог, що вказує на те, що фактичні обставини у справі, що переглядається, та у справі № 146/1094/21 є різними, а правовідносини не є подібними. Посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права. Крім того, Велика Палата Верховного Суду упостанові від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14 (провадження № 11-113апп18) скасувала ухвалу апеляційного суду; у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) скасувала судові рішення апеляційного суду, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) скасувала ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передала до суду першої інстанції для продовження розгляду. Тобто у цих справах висновок Верховного Суду не сформовано, а тому посилання у касаційних скаргах на зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду є нерелевантними. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що договірні відносини між СФГ «Віталія» та ОСОБА_2 припинилися у зв`язку із зміною власника земельної ділянки, тому потреба у розірванні спірних договорів відсутня і за таких обставин позов про повернення земельних ділянок у СФГ «Віталія» є належним способом захисту не підтвердилися під час касаційного перегляду справи. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_2 скористалася своїм правом на звернення до суду з позовом у справі № 689/1149/22 до СФГ «Віталія», третя особа - ОСОБА_1 , про розірвання договорів оренди земельних ділянок та її позовні вимоги рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, задоволені. Щодо доводів касаційної скарги СФГ «Віталія» про те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статей 48, 51 ЦПК України щодо визначення належного відповідача у справі, колегія суддів зазначає таке. У цій справі спірні відносини виникли щодо надання в оренду земельних ділянок, власником яких був ОСОБА_3 (натепер ОСОБА_2 як його правонаступник). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 760/18179/23, провадження № 61-7732св24). У справі, яка переглядається, характер спірних правовідносин між учасниками справи та встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір виник між орендарем СФГ «Віталія», орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , тобто між особами, речові права на майно яких оспорюються та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, провадження № 61-43201св18; від 16 вересня 2022 року в справі № 642/2316/20, провадження № 61-21500св21). Місцевий суд, відмовляючи у позові СФГ «Віталія», з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, правильно зазначив, що СФГ «Віталія» звернулося з позовом лише до орендаря ОСОБА_1 , хоча власник земельних ділянок ОСОБА_2 має безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами і повинна брати участь у справі як співвідповідач. При цьому суд першої інстанції неодноразово звертав увагу СФГ «Віталія» на вказані процесуальні обставини, а СФГ «Віталія» мало процесуальну можливість пред`явити позов до всіх належних співвідповідачів, однак таким правом у порядку, передбаченому ЦПК України, під час розгляду справи не скористалося (т. 1, а. с. 160; т. 2, а. с. 52, 73). Отже, доводи СФГ «Віталія» щодо того, що позивачем визначено належний склад сторін у справі, оскільки за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок і саме він є належним відповідачем за позовом СФГ «Віталія», є помилковими та не відповідають матеріалам справи. Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суддя Хмельницького апеляційного суду Грох Л. М. не мала права брати участь у розгляді цієї справи, колегія суддів зазначає таке. У матеріалах справи міститься заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 від 21 липня 2023 року про відвід судді Хмельницького апеляційного суду Грох Л. М. (т. 3, а. с. 123-125). Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 липня 2023 року відвід судді Грох Л. М., заявлений ОСОБА_3 , визнав необґрунтованим, вирішення питання про відвід передав судді, який не входить до складу колегії суддів, що розглядає справу (том 3, а. с. 129). Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Грох Л. М. відмовив. За таких обставин відсутні підстави вважати, що суддя Хмельницького апеляційного суду Грох Л. М. не мала права брати участі у розгляді цієї справи. Інші доводи касаційних скарг висновків суду першої інстанції в нескасованій частині та апеляційного суду не спростовують та з урахуванням встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах. Такі доводи значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги переглянув рішення місцевого суду, надав відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявників іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних судових рішень та фактично зводяться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне: касаційну скаргу СФГ «Віталія» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог СФГ «Віталія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про скасування записів про право оренди земельних ділянок - залишити без змін; касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , до СФГ «Віталія», треті особи: ОСОБА_1 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками - змінити, виклавши мотивувальну частину постанови в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді. Доводи касаційної скарги СФГ «Віталія»про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України). Оскільки суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , однак помилився у викладенні мотивувальної частини, касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є частково обґрунтованими, тому постанову апеляційного суду слід змінити у мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що: касаційну скаргу СФГ «Віталія» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог СФГ «Віталія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про скасування записів про право оренди земельних ділянок, залишити без змін; касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , до СФГ «Віталія», треті особи: ОСОБА_1 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками змінити, виклавши мотивувальну частину постанови в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на результат перегляду справи у суді касаційної інстанції відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» залишити без задоволення. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , до Селянського (фермерського) господарства «Віталія», треті особи: ОСОБА_1 , Ярмолинецька селищна рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками змінити, виклавши мотивувальну частину постанови в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. В. Сердюк Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська