Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/14032/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14032/24 пров. № А/857/18168/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (головуючий суддя Шепелюк В.Л.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк, у справі №140/14032/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1, для здійснення перерахунку призначеної пенсії відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування періоду роботи із 19 жовтня 2021 року по вересень 2024 року; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1 періоди роботи із 19 жовтня 2021 року по вересень 2024 року для здійснення перерахунку призначеної пенсії відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням вимог статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням даного спеціального (пільгового) страхового стажу з дати звернення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 жовтня 2024 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум), зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі Шахта Бужанська Державного підприємства Волиньвугілля з 20 жовтня 2021 року по 30 вересня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно зарахувати до загального страхового стажу та до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля з 20 жовтня 2021 року по 30 вересня 2024 року, оскільки несплата страхувальником страхових внесків не повинна порушувати право позивача на соціальний захист. При цьому суд зазначив, що оскільки позивач не має пільгового стажу за Списком №1 15 років (навіть з урахуванням спірного періоду роботи), підстави для перерахунку пенсії за нормами статті 8 Закону №345-VI позивач ще не набув. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що правомірно відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки за період роботи у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля з 20 жовтня 2021 року по 30 вересня 2024 року відсутня сплата страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 09 квітня 2015 року перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Після призначення у 2015 році пенсії ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року прийнятий на роботу у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля гірничим майстром підземної дільниці, про що свідчать відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.19-20). Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, надавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.54). Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 23 жовтня 2024 року №907580151204 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю страхового стажу після останнього перерахунку; стаж враховано по 19 жовтня 2021 року (а.с.55). Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI). Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно з ч. 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-VI передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ). Відповідно до ст.62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після призначення пенсії продовжив працювати (з 04 жовтня 2019 року) та спір між сторонами виник з приводу зарахування позивачу до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 20 жовтня 2021 року по вересень 2024 року і, як наслідок, проведення перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу. При цьому, період роботи позивача у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля з 20 жовтня 2021 року не зарахований до страхового та пільгового стажу у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків за вказаний період. Зі змісту рішення відповідача 2 та розрахунку стажу (форма РС-право) вбачається, що страховий та пільговий стаж позивачу зараховано по 19 жовтня 2021 року (з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року) а.с. 57-58. З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) (а.с.23-26) видно, що спірний період роботи позивача з жовтня 2021 року по вересень 2024 року у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля (ідентифікаційний код 00176259) дійсно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача. Між тим у вказаних відомостях (довідка форми ОК-5) відображена інформація про нарахування ОСОБА_1 ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля заробітної плати за вказаний період. Нарахування позивачу заробітної плати за період роботи жовтень 2021 року - вересень 2024 року підтверджується також довідками ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля від 04 жовтня 2024 року №842/9.3/01-19, від 27 листопада 2024 року №1256/9.1/01-19 про доходи (а.с.27-28). Зі змісту цих довідок слідує, що з нарахованої позивачу заробітної плати страхувальником (роботодавцем) нараховано та сплачено страхові внески (єдиний соціальний внесок) у розмірі, не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з жовтня 2021 року по вересень 2024 року у ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої у свою чергу страхувальником нараховувалися та сплачувалися страхові внески (єдиний внесок) у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, тому вказаний період роботи повинен бути зарахований до страхового стажу. Щодо не зарахування позивачу періоду роботи до страхового та пільгового стажу у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків за вказаний період, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. За приписами статті 1 Закону №1058 застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058). Частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум із їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії позивачу. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи не були сплачені. Отже, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків і це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі № 535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що не позивач після попереднього перерахунку (проведеного на виконання рішення суду від 13 квітня 2022 року у справі №140/16934/21, набрало законної сили 18 жовтня 2022 року) пропрацював понад 24 місяці, тому він набув право на перерахунок пенсії. Такий порядок перерахунку пенсії стосується й осіб, які працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1. Отже, станом на дату звернення до ПФУ позивач мав право на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 жовтня 2024 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки відповідач безпідставно не зарахував спірний період до страхового стажу, що дає право на перерахунок такої пенсії. Водночас, задовольняючи позов в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію суд також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити позивачу перераховану пенсію, з чим в частині виплати перерахованої пенсії суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке. Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд апеляційної інстанції зазначає, що: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги про зарахування спірного стажу та перерахунок пенсії має вирішувати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке за принципом екстериторіальності вирішувало подану заяву з документами, приймало рішення, яке судом визнано протиправним. Водночас вимоги щодо виплати пенсії з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 повинні бути адресовані територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, якою в спірному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, до якого такі вимоги були позивачем адресовані, яке і повинно бути належним відповідачем у правовідносинах щодо виплати перерахованої пенсії, що судом першої інстанції не враховано. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір правильно визнав протиправним та скасував рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку призначеної пенсії зобов`язавши зарахувати спірні періоди, водночас дійшов помилкового висновку в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити перераховану пенсію, не врахувавши повноваження органу, який повинен вчинити такі дії. Оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а відтак такий з відповідачів підлягає присудженню пропорційно на користь позивач. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи позов, неповно встановив обставини у справі та частково неправильно застосував норми матеріального права що має наслідком рішення суду скасувати та позов задовольнити частково. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 140/14032/25 скасувати та позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 жовтня 2024 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі Шахта Бужанська Державного підприємства Волиньвугілля з 20 жовтня 2021 року по 30 вересня 2024 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виплатити ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року перераховану пенсію з врахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції від 02.12.2024. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції від 02.12.2024. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний