Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15672/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15672/25 пров. № А/857/37017/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року про повернення позовної заяви (суддя Кузан Р.І., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №380/15672/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, встановив: У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні з 29 січня 2020 року при обчисленні позивачу розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 по момент виключення зі списків особового складу частини розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум; 3) зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 по момент виключення зі списків особового складу частини основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум; 4) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 року по момент виключення зі списків особового складу частини у повному обсязі; 5) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; 6) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, розрахованої відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з березня 2018 року по момент виключення зі списків особового складу частини; 7) зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення, розраховану відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з березня 2018 року по момент виключення зі списків особового складу частини; 8) зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної позивачу основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням індексації грошового забезпечення, розраховану відповідно до приписів абзаців З, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, за період з березня 2018 року по момент виключення зі списків особового складу частини; 9) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014-2018 роках, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»; 10) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2014-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2014-2018 роках, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з врахуванням виплачених сум. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог цієї ухвали суду позивач поштовим зв`язком надіслав Львівському окружному адміністративному суду (зареєстровану судом 14.08.2025) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій просив поновити строк звернення до адміністративного суду. Заява обгрунтована тим, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, а саме з моменту отримання листа Військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернено позивачу, відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України та ст.123 КАС України, в частині позовних вимог, а саме : - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні з 19.07.2022 при обчисленні ОСОБА_1 розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, розрахованої відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, розраховану відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням індексації грошового забезпечення, розраховану відповідно до приписів абзаців З, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, за період з 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини. З цією ухвалою суду першої інстанції від 19.08.2025 про повернення позовної заяви не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що слід з`ясувати з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум за період з 19.07.2022 по момент виключення зі списків особового складу частини. Звертає увагу апелянт на те, що відповідач не виконав обов`язок, який полягає у щомісячному повідомленні про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових), що є підставою для визначення початку перебігу строку звернення до суду, з часу коли особа дізналась про порушення свого права. Також зауважує апелянт про відсутність в матеріалах справи доказів доведення до відома позивача інформації про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових) протягом спірного періоду. Крім цього, просить апелянт врахувати, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення під час проходження військової служби. Вважає апелянт, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням ч.2 ст.233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося з моменту отримання від відповідача листа від 03.07.2025. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 19.08.2025 про повернення позовної заяви у справі №380/15672/25 та прийняти постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити. Суд встановив, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 14.03.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та виплати йому з 29.01.2020 сум грошового забезпечення, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 та з 01.03.2018 по момент звернення з цією заявою (а.с.22-25). На вказану заяву Військова частина НОМЕР_1 листом №690/ВихЗВГ/404 від 03.07.2025 фактично відмовила позивачу у проведенні перерахунку та виплаті з 29.01.2020 частини розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями, а також у проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 та з 01.03.2018 (а.с. 26-27). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за спірні періоди, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у вказаній справі, подавши його до суду 31.07.2025 року. Приймаючи оскаржувану ухвалу від 19.08.2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є нарахування та виплата грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по момент виключення із списків особового складу частини. У вказаний період приписи статті 233 КЗпП України діяли у різних редакціях, до внесення змін Законом №2352-IX і після. Таким чином, оскільки в даному випадку мають місце тривалі правові відносини, на позовні вимоги, заявлені за період з 01.12.2015 до 19.07.2022, поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачала право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Водночас, на позовні вимоги, заявлені за період з 19.07.2022 поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважав за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині вимог, які виходять за межі тримісячної позовної давності в даній категорії справи, а саме: щодо періоду з 19.07.2022, на підставі п.9 ч.4 ст.169, ч.2 ст.123 КАС України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права і є передчасними, з урахуванням наступного. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 31 липня 2025 року та оспорює, зокрема, дії відповідача щодо не виплати з 29.01.2020 по момент виключення зі списків особового складу частини сум грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по момент виключення зі списків особового складу частини. Отже, спір у вказаній справі полягає у правомірності/протиправності дій відповідача, що виразилось у відмові позивачу в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача та нарахуванні на виплаті індексації грошового забезпечення. Такі правовідносини виникли в результаті відмови відповідача, оформленої листом №690/ВихЗВГ/404 від 03.07.2025 на заяву позивача від 14.03.2025 з приводу виплати недоплачених сум грошового забезпечення, а також індексації грошового забезпечення за період проходження служби протягом 2014-2025 років. Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 5 статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає, що перевагу слід надати застосуванню спеціальної норми над загальною. Стаття 233 Кодексу законів про працю України у спірних правовідносинах є спеціальною нормою по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосується оплати праці працівника. Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 233 КЗпП України, в редакції на час звернення позивача з позовом, унормовано, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вказаній справі позивачем подавалась до суду першої інстанції заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, покликаючись на те, що саме з листа №690/ВихЗВГ/404 від 03.07.2025 йому стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 виплата грошового забезпечення та інші платежі здійснювались у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством. Колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи немає даних щодо того, коли позивач був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, немає копії наказу про звільнення позивача з військової служби і немає доказів того коли позивачу було вручено копію такого наказу та ознайомлено із його змістом. Також невідомо кінцевого періоду по який позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення. Крім цього, з наявних у справі матеріалів неможливо встановити час коли позивач отримав повідомлення (інформацію) про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Отже, є невизначеним момент (день) коли позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення своїх прав щодо отримання усіх грошових сум при звільненні з військової служби. Суд же першої інстанції у спірній ухвалі не визначив моменту коли для позивача закінчився 3-х місячний строк звернення до адміністративного суду із відповідними вимогами, і яким є період пропущеного строку (з моменту закінчення строку до моменту звернення до суду із цим позовом). Наявними у матеріалах справи доказами апеляційному суду не можливо встановити вказані вище обставини, які є необхідними для об`єктивного вирішення питання щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до переконання про передчасний висновок окружного суду щодо повернення позовної заяви з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду із наведеними вище позовними вимогами. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 глави XIX Кодексу Законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Наведеною нормою визначено імперативний припис щодо продовження строків, визначених ст. 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без будь-яких винятків. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У розглядуваній справі необхідно врахувати, що позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав з урахуванням процесуальних строків, визначених п. 1 глави XIX КЗпП України, у тримісячний строк з дня завершення дії карантину, тобто до 02.10.2023 (з урахуванням того факту, що 30 та 31 вересня 2023 були вихідними днями). Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано висновки, що не відповідають обставинам справи, оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвалу суду першої інстанції від 19.08.2025 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, зі стадії відкриття провадження. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №380/15672/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду у відповідній частині позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська