Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9502/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 р. Справа № 440/9502/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) у справі №440/9502/25 за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області третя особа Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Трофименко Поліна Валеріївна звернулася з позовом, в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт археології: Селище: м. Кременчук, розташоване в центральній частині міста, на території Придніпровського парку, на підвищенні першої надзаплавної тераси, включаючи скелю «Реєстр» та не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини об`єкт археології: Селище: м. Кременчук, розташоване в центральній частині міста, на території Придніпровського парку, на підвищенні першої надзаплавної тераси, включаючи скелю «Реєстр». Підвищення займало прибережну частину надзаплавної тераси, висотою 4,5-5,5 м над рівнем Дніпра того часу. Воно було видовжене з північного заходу на південний схід на 0,8 км, при ширині у широтному напрямку в 0,1-0,4 км. Межі селища наступні. З півночі обмежується пров. Садовим і пролягає в напрямку вул. Коцюбинського, а далі на північному сході до перехрестя вул. Перемоги з вул. Юрія Кондратюка (колишня вул. Ревенка). На сході обмежене площею Перемоги і серединою Поштового провулку, включаючи будинок міськради. Далі, на півдні, пролягає через вул. Алітуська (колишня вул. Генерала Жадова) практично до перехрестя Поштового пров. і вул. Іонинська (колишня вул. Логінова), через територію залізничної лікарні. На заході - обмежується укріпленою дамбою та міською Набережною,та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року (з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 про виправлення описки) позов задоволено. Відповідач, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що справа розглянута судом за участі неналежного відповідача . Вказує, що органом, який зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на зазначений щойно виявлений об`єкт культурної спадщини є уповноважений орган охорони культурної спадщини Полтавської обласної державної адміністрації. Отже, суд дійшов помилкового висновку про те, що виконавчим органом міської ради, який здійснює повноваження органу охорони культурної спадщини на території Кременчуцької міської територіальної громади є Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Зазначає, що до кола повноважень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не входить здійснення повноважень органу охорони культурної спадщини відповідно до законодавства України на території Кременчуцької міської територіальної громади. Висновки суду першої інстанції про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, є помилковими, оскільки таким органом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та помилковість доводів скарги, а також правильність висновків суду першої інстанції, просив останню залишити без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що моніторингом Державного реєстру нерухомих пам`яток України позивачем встановлено, що відповідачем не виготовлено облікову документацію на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт археології: Селище: м. Кременчук, розташоване в центральній частині міста, на території Придніпровського парку, на підвищенні першої надзаплавної тераси, включаючи скелю Реєстр. Підвищення займало прибережну частину надзаплавної тераси, висотою 4,5 -5,5 м над рівнем Дніпра того часу. Воно було видовжене з північного заходу на південний схід на 0,8 км, при ширині у широтному напрямку в 0,1 0,4 км. Межі селища наступні. З півночі обмежується пров. Садовим і пролягає в напрямку вул. Коцюбинського, а далі на північному сході до перехрестя вул. Перемоги з вул. Ревенка. На сході обмежене площею Перемоги і серединою Поштового провулку, включаючи будинок міськради. Далі, на півдні, пролягає через вул. Генерала Жадова практично до перехрестя Поштового пров. і вул. Логінова, через територію залізничної лікарні. На заході - обмежується укріпленою дамбою та міською Набережною. (далі селище) Відповідно до розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №76 від 23.02.2022 Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 №590 затверджено перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Кременчуцької міської територіальної громади до якого включено об`єкт археології: Селище: м. Кременчук, розташоване в центральній частині міста, на території Придніпровського парку, на підвищенні першої надзаплавної тераси, включаючи скелю Реєстр. Підвищення займало прибережну частину надзаплавної тераси, висотою 4,5 -5,5 м над рівнем Дніпра того часу. Воно було видовжене з північного заходу на південний схід на 0,8 км, при ширині у широтному напрямку в 0,1 - 0,4 км. Межі селища наступні. З півночі обмежується пров. Садовим і пролягає в напрямку вул. Коцюбинського, а далі на північному сході до перехрестя вул. Перемоги з вул. Ревенка. На сході обмежене площею Перемоги і серединою Поштового провулку, включаючи будинок міськради. Далі, на півдні, пролягає через вул. Генерала Жадова практично до перехрестя Поштового пров. і вул. Логінова, через територію залізничної лікарні. На заході обмежується укріпленою дамбою та міською Набережною. Згідно листа Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 26.03.2025 №01-63/3397 вбачається, що після повідомлення Департаментом культури і туризму Полтавської ОВА 30.06.2022 листом №01-20/843 про занесення 8 об`єктів археології до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини відповідачем не вживались дієві заходи щодо складання облікової документації на вказаний об`єкт культурної спадщини, та не подавались пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. На запит Кременчуцької окружної прокуратури від 28.05.2025 щодо надання додаткової інформації реалізації охоронних заходів щодо виготовлення облікової документації, відповідач листом від 26.06.2025 повідомив, що після втручання прокуратури, згідно листа Кременчуцької окружної прокуратури від 07.02.2025 №52-1980вих25, розпочався процес з`ясування бюджету по охоронному заходу на об`єкти археології: міська рада 19.03.2025 звернулась до Комунального закладу Центр охорони та досліджень пам`яток археології Полтавської обласної ради щодо визначення обсягу, складу та кошторисної вартості договірних робіт з археологічного дослідження археологічної спадщини Кременчуцької міської територіальної громади по кожному окремому об`єкту. Незважаючи на довготривалий процес з виготовлення облікової документації, сплив трьох років, наявність і інших об`єктів археології (всього 8 об`єктів), на жоден з них не розпочалась робота. Наразі не укладено жодного договору на виготовлення облікової документації. Згідно відповіді Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА від 10.06.2025 № 01-20/1051, Кременчуцька міська рада, інший уповноважений орган з питань виготовлення відповідної облікової документації (її складової частини) на зазначені в запиті об`єкти на адресу Комунального закладу Центр охорони та досліджень пам`яток археології Полтавської обласної ради не звертались, а звертались тільки щодо надання кошторисів на роботи. Також зазначається, що на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, об`єкти археології, для внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не подавались у зв`язку із відсутністю відповідної розробленої облікової документації. Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, вказаний вище об`єкт археології, та не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем облікова документація на об`єкт культурної спадщини не складалася та пропозиції до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не подавалися, що є свідченням протиправної бездіяльності відповідача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі по тексту - Закон України №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. За визначеннями, наведеним у ст.1 Закон України №1805-III: - охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; - пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень. Частиною 2 статті 5 Закону України №1805-III передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення. Згідно із п.п.1, 2 ч.2 ст.6 Закону України №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України. Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Згідно із частинами першою статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Згідно з пп.5 п. «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників. Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. Частиною першою статті 13 Закон України №1805-III передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Відповідно до ст.14 Закон України №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідним виконавчим органам сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам`яток, які розташовані на їхніх територіях. Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (далі по тексту - Порядок №158), врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: - уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; - уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення. Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку №158 облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація). Пунктом 3 Розділу III Порядку 158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Пунктом 5 Порядку визначення категорій пам`яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №452 визначено, що попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури. Таким чином, занесенню об`єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить і відповідач, до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини та подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 09.11.2022 року у справі № 260/437/21 та від 25.01.2023 року у справі №260/2609/21. Судом встановлено, що згідно з розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №76 від 23.02.2022 Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 №590 до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Кременчуцької міської територіальної громади включено об`єкт археології: Селище: м. Кременчук, розташоване в центральній частині міста, на території Придніпровського парку, на підвищенні першої надзаплавної тераси, включаючи скелю Реєстр. Підвищення займало прибережну частину надзаплавної тераси, висотою 4,5 -5,5 м над рівнем Дніпра того часу. Воно було видовжене з північного заходу на південний схід на 0,8 км, при ширині у широтному напрямку в 0,1 0,4 км. Межі селища наступні. З півночі обмежується пров. Садовим і пролягає в напрямку вул. Коцюбинського, а далі на північному сході до перехрестя вул. Перемоги з вул. Ревенка. На сході обмежене площею Перемоги і серединою Поштового провулку, включаючи будинок міськради. Далі, на півдні, пролягає через вул. Генерала Жадова практично до перехрестя Поштового пров. і вул. Логінова, через територію залізничної лікарні. На заході обмежується укріпленою дамбою та міською Набережною. Відповідачем не вживались дієві заходи щодо складання облікової документації на вищевказаний об`єкт культурної спадщини, не подавались пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, не укладено договору на виготовлення облікової документації на цей об`єкт культурної спадщини, про що відповідними листами Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повідомляв позивача (а.с.50,53). Окрім того, з відповіді Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації від 10.06.2025 № 01-20/1051 вбачається, що Кременчуцька міська рада, інший уповноважений орган з питань виготовлення відповідної облікової документації (її складової частини) на зазначені в запиті об`єкти на адресу Комунального закладу Центр охорони та досліджень пам`яток археології Полтавської обласної ради не звертались. Також зазначається, що на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, об`єкти археології, для внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не подавались у зв`язку із відсутністю відповідної розробленої облікової документації (а.с.56-57). Таким чином, з огляду на визначений законодавством обов`язок відповідача щодо виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, а також те, що останнім облікова документація на спірний об`єкт культурної спадщини не складалася та пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не подавалися, зазначене є свідченням протиправної бездіяльності відповідача. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.08.2024 у справі №260/2286/21. Доводи апеляційної скарги про те, що Виконавчий комітет не є належним відповідачем у даній справі, оскільки органом, який зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на зазначений об`єкт культурної спадщини є уповноважений орган охорони культурної спадщини Полтавської обласної державної адміністрації, є необґрунтованими, та такими, що суперечать законодавству, висновкам суду, у т.ч. правовим позиціям Верховного Суду, викладених в справах в подібних правовідносинах. Занесенню об`єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить і виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини та подання пропозицій Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації. Однак, попри наведені правові норми у сфері охорони культурної спадщини, відповідачем облікова документація на об`єкти культурної спадщини не складалася та пропозиції до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації не подавалися, що є свідченням протиправної бездіяльності відповідача. Так, обов`язок виготовлення облікової документації на кожен із об`єктів культурної спадщини, що знаходиться на території Кременчуцької міської ради та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення вказаних об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, покладається саме на спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, яким в спірних правовідносинах є Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, який, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини. Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.10.2023 у справі №826/15864/17. Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу розглянуто за участі належного відповідача. Доводи апелянта що, під час внесення об`єкту культурної спадщини (Селища) до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини (23.02.2022), на розгляді консультативної ради органу охорони культурної спадщини Полтавської обласної державної адміністрації вже мала б перебувати облікова документація на нього, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки відповідачем не надано, а судом не встановлено наявності облікової документації. Крім того, на момент винесення розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 23.02.2022 №76 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 №590», приписи Порядку 158 ( в редакції станом на 20.08.2019), якими керувалась Полтавська обласна державна адміністрація, не містили вимоги щодо наявності облікової документації до внесення об`єкту до Переліку. Водночас, нова редакція цього Порядку (п.2.1) вже містять вимоги щодо складання виконавчим органом міської ради відповідної облікової документації. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову. Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно із ч.4 ст.3 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Приписами ч.ч.3,5 ст.53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також у разі відсутності такого органу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Верховним Судом в своїх рішення (постановах) неодноразово висловлено правову позицію про те що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.09.2019 у справі №815/724/15. При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона культурної спадщини, оскільки відповідно до ст.11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій. Отже, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини. Позивач звертаючись до суду з позовом обґрунтовує таке звернення відсутністю органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 року у справі №560/88/25 сформулював правовий висновок щодо відсутності органу до компетенції якого належить звернення до суду щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, а тому підставою, що підтверджує право прокурора на звернення до суду, є саме відсутність уповноваженого органу. Оскільки порушення допущено Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду самостійно відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки таким органом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.11.2025 року у справі №560/81/25 згідно якої суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність у Міністерства культури та стратегічних комунікацій України права на звернення до суду з позовом. Таким чином, в даному випадку позивач, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, звернувшись до суду з адміністративним позовом реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту державних інтересів. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав згідно ч.1ст.240 КАС України для залишення позову без розгляду, є необґрунтованими. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №440/9502/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц