Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10921/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10921/24 пров. № А/857/4619/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Потабенко В.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 22 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» (далі - ТзОВ «Гірничовидобувна компанія «СДК») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 142 від 28.12.2023, № 10475595/40642762 від 31.01.2024 відмову в реєстрації податкової накладної № 153 від 29.12.2023; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 142 від 28.12.2023, № 153 від 29.12.2023. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору поставки № 83 від 03.10.2022 як постачальник передало ТзОВ «ШЛЯХОВИК-97» у власність (продано) товар (пісок будівельний просіяний) згідно видаткових накладних. В подальшому за фактом першої події відвантаження товару були складені податкові накладні: №142 від 28.12.2023 на суму 34329,60 грн., у т.ч. ПДВ 5721,60 грн.; №153 від 29.12.2023 на суму 45273,60 грн., у т.ч. ПДВ 7545,60 грн. Однак, ГУ ДПС у м. Києві реєстрацію податкових накладних було зупинено з таких підстав: п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказує, що 25.01.2024 на адресу податкового органу направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, у якому викладено пояснення та надані необхідні документи, у тому числі договори з контрагентами, видаткові накладні, довіреність на отримання ТМЦ, акт звірки взаємних розрахунків. Однак, Головне управління ДПС у м. Києві прийняло рішення №10475595/40642762 від 31.01.2024, №10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних. Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних вказано надання платником податку копій документів, складених/сформованих із порушенням законодавства. Вважає, що таке рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставними та незаконними. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 142 від 28.12.2023 та № 10475595/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 153 від 29.12.2023. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 142 від 28.12.2023 та № 153 від 29.12.2023, які подані товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» датою їх подання. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем подано податковому органу повідомлення від 24.01.2024 вих.№ 31 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Надані позивачем пояснення повною мірою підтверджують здійснення ним господарської операції за податковими накладними №153 від 29.12.2023 та №142 від 28.12.2023. Контролюючим органом не сформовано конкретних вимог необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено які порушення допустив позивач при складенні первинних документів, не вказав, які вимоги чинного законодавства були порушені при оформленні наданих позивачем документів для складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та яких ще документів не вистачає для прийняття рішення про реєстр податкової накладної. Таким чином, контролюючий орган обмежився формальним підходом до виконання своїх обов`язків, не дослідивши первинні документи підприємства за спірними документами. Наслідком таких дій та недотримання податковим органом законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві рішення № 10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 142 від 28.12.2023; № 10475595/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 153 від 29.12.2023 не відповідають вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки винесені контролюючим органом рішення не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню. Суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні датою їх первинного подання на реєстрацію. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що контролюючим органом не було отримано достатніх доказів для визнання реальності господарської операції, а тому ГУ ДПС у м. Києві було прийнято відповідні рішення, що відповідають чинному законодавству. Наголошує на тому, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платника податку, яким складено податкову накладну/ розрахунок коригування відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування зупиняється. Зазначає, що позивач надав копії документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, а саме первинні документи щодо придбання/постачання товарів/послуг. Звертає увагу суду на тому, що первинні документи повинні відповідати умовам договору, у межах якого здійснюється господарська операція, а обов`язок подати весь пакет документів для підтвердження здійснення господарської операції покладається на позивача. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну зазначає, що така вимога щодо зобов`язання судом суб`єкта прийняття рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження адміністративного органу. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Гірничовидобувна компанія «СДК» створене 08.07.2016, код ЄДРПОУ 41642762, є платником податку на прибуток на загальних підставах, платником ПДВ з 01.09.2016, витяг з реєстру платників податків на додану вартість №1913214500034, індивідуальний податковий номер 406427613214. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля будівельними матеріалам та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД: 46.73). До інших видів діяльності товариства відносяться: - Вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД: 49.41); - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД: 68.20); - Надання в оренду вантажних автомобілів (код КВЕД: 77.12); - Надання в оренду будівельних машин і устаткування (код КВЕД: 77.32). Статутний капітал підприємства становить 44600000,00 грн. Штатна чисельність працівників станом на 01.12.2023 складає 44 працівника. У своїй господарській діяльності товариство використовує належну йому на праві власності адміністративну будівлю, власні й орендовані вантажні автомобілі, бульдозери, екскаватори, фронтальні навантажувачі та інші механізми устаткування. Найбільшим постачальником товару (пісок, пісок сіяний, піщаник, фракцій: піщаник), реалізацію якого здійснює позивач, є приватна агрофірма «Дністер» (код ЄДРПОУ 03762064, договір поставки Nє 1/1 від 02.01.2023). Товарообіг між позивачем та ПАФ «Дністер» за 2023 рік склав більше 62000000 грн. Позивачем укладені договори на поставку товару (пісок, пісок сіяний, піщаник фракційний піщаник) більше ніж з 86 покупцями різної форми власності. Так, 03.10.2022 між ТзОВ «Гірничовидобувна компанія «СДК» та ТзОВ «ШЛЯХОВИК-97» (код ЄДРПОУ 03446334) було укладено договір поставки №83. Відповідно до умов вказаного договору поставки ТзОВ «Гірничовидобувна компанія «СДК» передає у власність, а ТзОВ «ШЛЯХОВИК-97» приймає у власність та оплачує товар (пісок будівельний просіяний). Найменування, кількість та асортимент товару вказані у видаткових накладних постачальника (позивача) або у специфікаціях, що додаються до договору (п.1.1. договору). У свою чергу покупець проводить розрахунки за придбаний товар шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача). На виконання умов договору поставки №83 від 03.10.2022 позивач як постачальник передав ТзОВ «ШЛЯХОВИК-97» у власність (продав) товар (пісок будівельний просіяний) згідно видаткових накладних. В подальшому за фактом першої події відвантаження товару складені наступні податкові накладні: №142 від 28.12.2023 на суму 34329,60 грн., у т.ч. ПДВ 5721,60 грн.; №153 від 29.12.2023 на суму 45273,60 грн., у т.ч. ПДВ 7545,60 грн. Однак, реєстрацію податкових накладних було зупинено з підстави п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Також податковим органом запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. 25.01.2024 позивач на адресу податкового органу направив повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, у якому позивачем викладено пояснення та надані на розгляд Головного управління ДПС у м. Києві необхідні документи, у тому числі договори з контрагентами, видаткові накладні, довіреність на отримання ТМЦ, акт звірки взаємних розрахунків. Однак, комісією з питань зупинення реєстрації накладної/розрахунку прийняте рішення №10475595/40642762 від 31.01.2024, №10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних. Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних вказано надання платником податку копій документів, складених/сформованих із порушенням законодавства. В подальшому позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргами на рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10475595/40642762 від 31.01.2024, №10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних, за результатом розгляду яких податковим органом прийняті рішення №10674/40642762/2 від 22.02.2024 та №10653/40642762/2 від 22.02.2024 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - без змін. Підставами для залишення скарг без задоволення, а рішень про відмову у реєстрації податкових накладних /розрахунків коригувань в ЄРПН без змін зазначені такі: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, надання платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Позивач вважає, що такі дії (рішення) відповідачів щодо відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставними та незаконними. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються, та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статі 201 ПК України). Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019, яка набрала чинності 01.02.2020 (далі - Порядок № 1165). Пунктами 5, 6 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/ розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної /розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. За результатами перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.(пункт 11 Порядку №1165). Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до отриманих позивачем квитанцій від 09.01.2024 та 10.01.2024 реєстрацію податкових накладних відповідно № 153 від 29.12.2023, №142 28.12.2023 в обох випадках зупинено у зв`язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Перелік критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість наведений в додатку 1 до Порядку № 1165. Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, підставою для віднесення платника податку до групи ризикових є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризики здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п.6 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції. Контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить підтвердити платнику податків у своїх поясненнях. Натомість, зі змісту надісланої контролюючим органом квитанції слідує те, що позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в податкових накладних/розрахунків коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та загальне посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП. Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2020 року по справі № 819/330/18 зазначив, що для кожного критерію передбачений самостійний список документів, за умови подання якого, приймається рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому загальне посилання на вичерпний перелік документів контролюючим органом не є достатнім, а перелік документів, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення контролюючим органом, повинен бути конкретизований та чіткий. Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів. Недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції. Вказане, на думку суду, призвело до прояву суб?єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов?язки, мета яких - реєстрація податкової накладної. Із наведеного слідує, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних №153 від 29.12.2023 та №142 від 29.12.2023, не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку Nє1165, в частин необхідності зазначення чіткого переліку документів, які слід надати платнику податків та суті пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкової накладної стала можливою. Водночас, беручи до уваги всі матеріали справи позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520). Відповідно до п. п. 2-4 Порядку №520 рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги». У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Разом із тим, п. 5 Порядку № 520 містить вичерпний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. Із матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття комісією оскаржуваних рішень № 10653/40642762/2 та №10475595/40642762 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є надання платником податку копій документів складених/оформлених із порушенням законодавства. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано податковому органу повідомлення від 24.01.2024 вих. №31 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Надані позивачем пояснення повною мірою підтверджують здійснення ним господарської операції за податковими накладними № 153 від 29.12.2023 та № 142 від 28.12.2023. Разом з тим, під час прийняття оспорюваних рішень контролюючий орган надав загальну вказівку на наявність порушень в наданих платником податку документах, без конкретизації змісту та суті таких порушень, без вказівки на вимоги законодавства, які були порушені при складанні документів, та без вказівки на перелік документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію відповідної податкових накладних №153 від 29.12.2023 та №142 від 28.12.2023. Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки необхідності подати документи без конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, зокрема такі: можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Між тим, кожна господарська операція має свою специфіку і в ході її здійснення складається певний пакет документів, визначений умовами договору, законодавством. Як слідує з оскаржуваних рішень підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Проте, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі. податкових накладних, визначена додатком до Порядку №520, передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі через ненадання/ надання, складених із порушенням, копій документів, такі документи повинні бути конкретизовано зазначені в графі «Додаткова інформація». Всупереч цьому, в оскаржуваних рішеннях міститься лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення, без зазначення тих документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем надані із порушенням їх складання. Контролюючим органом не сформовано конкретних вимог необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено які порушення допустив позивач при складенні первинних документів, не вказав, які вимоги чинного законодавства були порушені при оформленні наданих позивачем документів для складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та яких ще документів не вистачає для прийняття рішення про реєстр податкової накладної. Таким чином, контролюючий орган обмежився формальним підходом до виконання своїх обов`язків, не дослідивши первинні документи підприємства за спірними документами. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності. Правову позицію Верховного Суду з цього питання, викладено в постанові від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, згідно з якою здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового код України. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у м. Києві № 10475593/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 142 від 28.12.2023 та № 10475595/40642762 від 31.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 153 від 29.12.2023. Щодо вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до вимог пп. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків. У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, оскільки у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим. Згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства та були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено. Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи скаржника про наявність у ДПС України дискреційних повноважень щодо реєстрації зазначених податкових накладних та передчасність вимоги про зобов`язання їх реєстрації, оскільки зміст дискреційних повноважень передбачає законність будь-якого із можливих рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятого ним у певній ситуації, а судом встановлено протиправність рішень Головного управління ДПС у м. Києві №10484416/40642762 від 01.02.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної №187 від 29.12.2023. Відтак, покладання на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що слід зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 142 від 28.12.2023 та № 153 від 29.12.2023, які подані ТзОВ «Гірничовидобувна компанія «СДК» датою їх подання. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 380/10921/24 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін