Постанова 4857 № 260/2254/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2254/25 пров. № А/857/55704/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року про відмову в ухвалені додаткового судового рішення, головуючий суддя Дору Ю.Ю., постановлена у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2018 року № 0189661311, податкового повідомлення-рішення від 27.04.2023 року №0377741-2410-0707; податкового повідомлення-рішення від 27.04.2023 року №0377621-2410-0707, податкової вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області від 25.10.2018 року № 651-56. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі № 260/2254/25, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень 00 копійок. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у задоволенні клопотання адвоката Бухтоярової Оксани Всилівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/2254/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення по суті заяви про стягнення судових витрат. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду про відмову в задоволенні позову буде оскаржуватися і в разі задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та задоволення позову позивача, фактично, будуть підстави і для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, а при наявності ухвали суду від 04.12.2025 року, вважає, що таке стягнення буде на стадії апеляційного розгляду неможливим. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд попередньої інстанції виходив з того, що враховуючи, що оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в задоволені позову відмовлено повністю підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу - відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, судові витрати підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, при цьому вказане питання вирішується як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, колегія суддів зазначає, що оскарження рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає на вказані висновки, оскільки як уже зазначалось судом вище змінити розподіл судових витрат може також суд апеляційної інстанції, якщо дійде висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права щодо розгляду заяви поза межами встановленого нормами КАС України строку, оскільки такі не вплинули на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року про відмову в ухвалені додаткового судового рішення у справі №260/2254/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич