Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4457/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4457/24 пров. № А/857/30946/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №500/4457/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - суддя в 1-й інстанції Мандзій О. П., дата ухвалення рішення 23 жовтня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 23 жовтня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» звернулося в суд з позовом до відповідача Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000010/1 від 11 березня 2024 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000010/1 від 11 березня 2024 року. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що у поданих до митного оформлення разом із митною декларацією документах наявні розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів; заявлена декларантом митна вартість не підтверджена документально. Вказує, що у рахунках від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 зазначено судно VILNIA MAERSK 402E, проте у коносаменті від 18 грудня 2024 року №234040335 MSC AGRIGENTO 349W; відповідно до рахунків від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 оплата за надані послуги повинна бути здійснена негайно (Payable immediately), проте до митного оформлення документи, що підтверджували б оплату не подані; прайс-лист від 05 травня 2023 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить інформацію щодо вартості товару по ціні 0,21 євро/од на умовах CFR, проте згідно з фактурою від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 ціна на умовах CFR це - 0,21 євро/од з врахуванням фрахту. У залізничній накладній від 18 лютого 2024 року №2151519744 наявне посилання на MRN 24PL322080NS6H1E30, однак до митного оформлення документ не поданий. Також викликає сумнів вартість фрахту, зазначена в рахунку від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 290 EUR. Крім того, митницею було враховано наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2022 року між компанією "FRUYPER, S.A." (Іспанія), продавець та ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" (Україна), покупець, укладено зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару №PF/FRP001, на виконання якого згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №2.023/1.740 від 11 грудня 2023 року позивачем на митну територію України ввезено товар. 07 березня 2024 року уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA403070002265U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Оливки зелені, консервовані, без додавання оцту чи оцтової кислоти, незаморожені, розфасовані у жерстяних банках: ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З ХАМОНОМ, вагою нетто 300г (314мл) 1289 уп. по 12 бан./уп. -15468 бан; ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З БЛАКИТНИМ СИРОМ, вагою нетто 300г (314мл) 1289 , уп. по 12 бан/уп. -15468 бан; ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З ТУНЦЕМ, вагою нетто 300г (314мл) 1012 , уп. по 12 бан./уп. -12144 бан. ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З КРЕВЕТКОЮ, вагою нетто 300г (314мл) 1439 уп. по 12 бан/уп, -17268 бан. Без ГМО. Чиста вага складає 18104,40 кг. Торгівельна марка: DIVA OLIVA. Виробник: FRUYPER, S.A., ES. Країна виробництва: ES.". Одночасно із митною декларацією надано ряд документів, зокрема, для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: сертифікат якості від 11 грудня 2023 року; пакувальний лист №2.023/1.740 від 11 грудня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №2.023/1.740 від 11 грудня 2023 року; коносамент №234040335 від 18 грудня 2023 року; накладну УМВС №2151519744 від 18 лютого 2024 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А1679891 від 12 грудня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653326893 від 13 лютого 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653327800 від 14 лютого 2024 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 05 травня 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - доповнення №1 від 02 серпня 2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PF/FRP001 від 25 серпня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №102/01 від 05.01.2022; договір (контракт) про перевезення №UA00251386 від 12 серпня 2022 року; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів Certificate ofNON-GMO від 11 грудня 2023 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11155907; інші некласифіковані документи етикетка від 11 грудня 2023 року; інші некласифіковані документи лист роз`яснення щодо транспортних витрат №541 від 01 березня 2024 року; інші некласифіковані документи лист від 11 грудня 2023 року; інші некласифіковані документи сертифікат від 11 грудня 2023 року; копія митної декларації країни відправлення №23 ES004611 1 AGZCZB 0 від 12 грудня 2023 року. Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "000 Інформаційне повідомлення"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур. Уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: "Початок консультації з митним органом. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації виробника товару.". На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта листом від 11 березня 2024 року повідомлено про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, інших додаткових документів подати немає можливості. За результатами розгляду поданої митної декларації №24UA403070002265U7 від 07 березня 2024 року та доданих до неї документів Тернопільською митницею 11 березня 2024 року прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000010/1, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом. Зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що у митного органу наявна цінова інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару, що є вищою за заявлену декларантом, у документах наявні розбіжності та декларантом до митного оформлення не подано: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 25 серпня 2022 року №PF/FRP001. Встановлені наступні розбіжності: у рахунках від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 зазначено судно VILNIA MAERSK 402E, проте у коносаменті від 18 грудня 2024 року №234040335 MSC AGRIGENTO 349W; відповідно до рахунків від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 оплата за надані послуги повинна бути здійснена негайно (Payable immediately), проте до митного оформлення документи, що підтверджували б оплату не подані; прайс-лист від 05 травня 2023 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить інформацію щодо вартості товару по ціні 0,21 євро/од на умовах CFR, проте згідно з фактурою від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 ціна на умовах CFR це 0,21 євро/од з врахуванням фрахту. У залізничній накладній від 18 лютого 2024 року №2151519744 наявне посилання на MRN 24PL322080NS6H1E30, однак до митного оформлення документ не поданий. Також викликає сумнів вартість фрахту, зазначена в рахунку від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 290 EUR. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст.59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено за митною декларацією від 07 лютого 2024 року №UA100320/2024/404334 (товар - Оливки приготовлені або консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти в асортименті країна виробництва Іспанія; країна походження Іспанія; умови поставки EXW) на рівні 1,9619 дол. США/кг, що на момент подання митної декларації становить 1,805 євро/кг. Не погоджуючись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом у суд за захистом своїх прав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу. Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України. За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України. З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: Оливки зелені, консервовані, без додавання оцту чи оцтової кислоти, незаморожені, розфасовані у жерстяних банках: ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З ХАМОНОМ, вагою нетто 300г (314мл) 1289 уп. по 12 бан./уп. -15468 бан; ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З БЛАКИТНИМ СИРОМ, вагою нетто 300г (314мл) 1289 , уп. по 12 бан/уп. -15468 бан; ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З ТУНЦЕМ, вагою нетто 300г (314мл) 1012 , уп. по 12 бан./уп. -12144 бан. ОЛИВКИ ЗЕЛЕНІ З КРЕВЕТКОЮ, вагою нетто 300г (314мл) 1439 уп. по 12 бан/уп, -17268 бан. Без ГМО. Чиста вага складає 18104,40 кг. Торгівельна марка: DIVA OLIVA. Виробник: FRUYPER, S.A., ES. Країна виробництва: ES.. Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №PF/FRP001 від 25 серпня 2022 року з доповненням №1 від 02 серпня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №2.023/1.740 від 11 грудня 2023 року; коносамент №234040335 від 18 грудня 2023 року; (прас-лист) виробника товару від 05 травня 2023 року; договір (контракт) про перевезення №UA00251386 від 12 серпня 2022 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653326893 від 13 лютого 2024 року та №5653327800 від 14 лютого 2024 року; лист роз`яснення щодо транспортних витрат №541 від 01 березня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення №23 ES004611 1 AGZCZB 0 від 12 грудня 2023 року. При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме: у рахунках від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 зазначено судно VILNIA MAERSK 402E, проте у коносаменті від 18 грудня 2024 року №234040335 MSC AGRIGENTO 349W; відповідно до рахунків від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 оплата за надані послуги повинна бути здійснена негайно (Payable immediately), проте до митного оформлення документи, що підтверджували б оплату не подані; прайс-лист від 05 травня 2023 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить інформацію щодо вартості товару по ціні 0,21 євро/од на умовах CFR, проте згідно з фактурою від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 ціна на умовах CFR це 0,21 євро/од з врахуванням фрахту. У залізничній накладній від 18 лютого 2024 року №2151519744 наявне посилання на MRN 24PL322080NS6H1E30, однак до митного оформлення документ не поданий. Також, викликає сумнів вартість фрахту, зазначена в рахунку від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 290 EUR. Як правильно зазначив суд першої інстанції, щодо розбіжності, що полягає у зазначені судна VILNIA MAERSK 402E у рахунках від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800, проте у коносаменті від 18 грудня 2024 року №234040335 MSC AGRIGENTO 349W, то суд зазначає, що вказана обставина не стосується ціни товару, не впливає на числові значення митної вартості та правильність її визначення. Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у залізничній накладній від 18 лютого 2024 року №2151519744 наявне посилання на MRN24PL322080NS6H1E30, однак до митного оформлення документ не поданий, оскільки транзитний документ не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів. Щодо доводів митного органу про те, що наданий прайс-лист від 05 травня 2023 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить інформацію щодо вартості товару по ціні 0,21 євро/од на умовах CFR, проте згідно з інвойсом від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 ціна на умовах CFR- це 0,21 євро/од з врахуванням фрахту, то необхідно зазначити, що прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Крім того, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, такий є документом довільної форми, а тому митний орган не може покликатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Колегія суддів зазначає, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 05 травня 2023 року відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, в тому числі рахунку-фактурі (інвойсу) від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740. Щодо доводів апелянта на те, що відповідно до рахунків від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800 оплата за надані послуги повинна бути здійснена негайно (Payable immediately), проте до митного оформлення документи, що підтверджували б оплату не подані, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що позивач надав: договір (контракт) про перевезення №UA00251386 від 12 серпня 2022 року, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653326893 від 13 лютого 2024 року та №5653327800 від 14 лютого 2024 року, а також лист- роз`яснення щодо транспортних витрат №541 від 01 березня 2024 року, з яких чітко визначено вартість транспортних послуг. Щодо доводів апелянта про те, що прайс-лист від 05 травня 2023 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить інформацію щодо вартості товару по ціні 0,21євро/од. на умовах CFR, проте згідно з фактурою від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740 ціна на умовах CFR це -0,21 євро/од з врахуванням фрахту, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки інформація яка міститься у прайс-листі від 05 травня 2023 року відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, в тому числі інвойсу №2.023/1.740 від 11 грудня 2023 року. Крім того, прайс-лист також містить інформацію про умови поставки CFR Гданськ, тому ціни вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару. Щодо сумнівів митного органу щодо вартості фрахту, зазначеного в рахунку від 11 грудня 2023 року №2.023/1.740-290 EUR, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно з Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь- якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення (у даному випадку порт Гданськ). Усі інші витрати, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця, що підтверджується рахунками від 13 лютого 2024 року №5653326893 та від 14 лютого 2024 року №5653327800. Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №500/4457/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М.А. Пліш Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.