Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/12230/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/12230/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 29 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області) в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення №025750003052 від 31.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді періоди роботи з 15.10.1979 по 26.10.1981 (що становить 2 роки 11 днів військова служба); 8 років 02 місяці 24 дні (робота за юридичною спеціальністю (з 12.07.1985 по 06.10.1993 юрисконсульт Літинського районного союзу споживчих товариств; 10 років 9 місяців 16 днів з 01.06.1994 по 27.09.2004 (10 років 03 місяців 26 днів) та з 04.10.2024 по 24.03.2005 (05 місяців 20 днів) члена адвокатського об`єднання Вінницька обласна колегія адвокатів; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22.07.2025 в розмірі з розрахунку 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 025750003052 від 31.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 22.07.2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день, період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.05.2025 отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з 50% суддівської винагороди. Так, 22.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання із урахуванням до стажу на посаду судді часу навчання, строкової військової служби та періоду професійної діяльності. Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду вказаним територіальним управлінням прийнято рішення № 025750003052 від 31.03.2025 року про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки зарахування вказаних періодів до стажу судді при визначенні довічного утримання судді у відставці не передбачено законодавством. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402-VIII). Відповідно до ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно п. 11 "Перехідних положень" Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ). Таким чином, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 22.11.2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року в справі №9901/805/18. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину 2 статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Указом Президента України від 16.03.2005 року № 476/2005 позивача призначено строком на п`ять років на посаду судді Теплицького районного суду Вінницької області. Постановою Верховної ради від 01.07.2010 року відповідно до матеріалів справи позивача Указом Президента України від 16.03.2005 року № 476/2005 призначено строком на п`ять років на посаду судді Теплицького районного суду Вінницької області. Постановою Верховної ради від 01.07.2010 року № 2400-VI призначений на посаду судді Теплицього районного суду Вінницької області безстроково. Указом Президента України від 14.01.2011 року № 33/2011 переведений на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області № 2400-VI призначений на посаду судді Теплицього районного суду Вінницької області безстроково. Указом Президента України від 14.01.2011 року № 33/2011 переведений на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області. Частиною 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою. Також, ч. 3 ст. 127 Конституцій України (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Тобто на час зайняття позивачем посади судді Теплицького районного суду Вінницької області вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки. Так, згідно із записами трудової книжки після здобуття вищої юридичної освіти позивач обіймав посади юрисконсульта в Літинському районному союзі споживчих товариств (з 16.06.1992 року по 06.10.1993 року), юрисконсульта на Літинському плодоконсервному заводі (з 15.10.1993 року по 20.06.1994 року), члена адвокатського об`єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів (з 01.06.1994 року по 27.09.2004 року, з 04.10.2004 року по 24.03.2005 року). Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Так, матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді складає 20 років 1 місяць 1 день, а відтак стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає позивачу право для призначення на посаду судді 3 роки, підлягає зарахуванню до стажу роботи судді. Крім того, згідно абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №

545. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби". Вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01.01.2012 року Разом з тим, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI та Законом № 1402-VIII, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарний період проходження військової служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі № 9901/382/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 607/8578/17. Отже, до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню період проходження військової служби - 2 роки 12 днів. Крім того, рішенням Вищої ради правосуддя від 06.05.2025 року № 929/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на відставку становить 25 років 2 місяці 2 дні, з яких, строк роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день; період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Дане рішення Вищої ради правосуддя є чинним. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно не враховано спірних періодів до стажу позивача, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день, період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді (50% за 20 років, плюс по 2% за 5 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді). Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити відповідний перерахунок довічного утримання судді. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.