Постанова 4816 № 591/10291/25

Справа № 591/10291/25 Номер провадження 22-ц/816/1477/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів Петен Я.Л., Замченко А.О., з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., у присутності: представника позивачки адвоката Антонович Ольги Сергіївни (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Антонович Ольги Сергіївни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2025 року (суддя Сидоренко А.П.), ухвалене у м. Суми, повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в с т а н о в и в : 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона з відповідачем у період із 29 серпня 2014 року по 26 квітня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно щомісячно перераховує кошти на утримання дитини у розмірі 1500-1600 грн, яких недостатньо для задоволення потреб дочки. ОСОБА_2 має неповнолітню дитину від іншого шлюбу, він працездатний, має задовільний стан здоров`я, є військовослужбовцем Збройних Сил України, отримує дохід, а тому в змозі сплачувати аліменти на дочку розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку. Зазначає, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, тому її фінансовий стан не дозволяє самостійно забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 10 вересня 2025 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Антонович О.С., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4500 грн. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду у такій категорії справ, який у своїх постановах від 09 вересня 2021 року (справа № 554/3355/20), від 03 червня 2020 року ( справа № 760/9783/18-ц), від 28 травня 2021 року (справа № 15/2073/20) неодноразово вказував, що зменшення розміру аліментів на дитину у зв`язку з наявністю у платника аліментів на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, суперечитиме її інтересам та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. У цій справі суд не встановив погіршення майнового становища відповідача через перебування на його утриманні дитини від іншого шлюбу. Не відповідає дійсності й висновок суду про перебування дружини відповідача у відпустці по догляду за дитиною, якій на момент розгляду справи вже виповнилося 4 роки. Посилається на те, що отримуючи середньомісячний дохід у розмірі 50000-60000 гривень, відповідач в змозі утримувати свою сім`ю та сплачувати аліменти на дитину від першого шлюбу. Аліменти у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) відповідача є мінімальними розміром аліментів, які стягуються на одну дитину у наказному провадженні без доведення будь-яких обставин, що мають обґрунтовувати їх розмір. Зазначає, що судом не було надано оцінку майновому та сімейному стану позивачки, яка також має дитину від другого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною та взагалі не має доходу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Попович Ю.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує про часткове визнання відповідачем позову про стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку щомісячного, з урахуванням рівності обов`язку обох батьків з утримання дитини, добровільної сплати ним аліментів у сумі 2000 грн, наявності обов`язку по утриманню дочки від іншого шлюбу та не працюючої дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, проходження ним військової служби. Вважає, що народження позивакою сина від іншого шлюбу не стосується суті спору про стягнення аліментів на спільну дочку сторін. Визначений судом розмірі аліментів на дочку відповідає принципам розумності та справедливості, забезпечить дотримання прав та інтересів інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача. Заперечує проти стягнення витрат на професійну правову допомогу через їх необґрунтованість, недоведеність та не співмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на виконання відповідних робіт часом. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки адвоката Антонович О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , із 29 серпня 2014 року до 26 березня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю і перебуває на її утриманні (а.с. 4, 5). 17 січня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , із якою мають спільну дочку, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 45). Із листопада 2024 року ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних силах України, є військовослужбовцем (а.с. 40-44). Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 44). ОСОБА_1 також має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1, 80). За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів … від 4 грудня 2025 року ОСОБА_1 у 2025 році не мала задекларованих доходів, ОСОБА_2 отримав виплату військовослужбовця у такому розмірі: за січень 2025 року - 26889 грн, за лютий 2025 року 28133 грн, за березень 2025 року 49272 грн, за квітень 2025 року 61839 грн, за травень 2025 року 24629 грн, за червень 2025 року 33077 грн, за липень 2025 року 83224 грн, за серпень 2025 року 61981 грн, за вересень 2025 року 118461 грн (а.с. 62, 63). Апеляційний суд додатково встановив такі обставини. ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20 січня 2026 року Білопільським відділом ДРАЦС у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі чи припинення юридичної особи сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадженням у справі (ч. 3 ст. 377 ЦПК України). Тобто, у випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошення її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 6 ч. 1ст. 186 ЦПК України), а в разі, коли провадження у справі вже відкрито закриває таке провадження (п. 7 ч. 1ст. 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи-сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17. Апеляційний суд встановив, що після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі позивач помер. Із огляду на це суд апеляційної інстанції має надати оцінку допустимості правонаступництва у спірних правовідносинах та законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом статей 1219, 608 ЦК України до складу спадщини не входять обов`язки особи, як боржника, якщо вони нерозривно пов`язані з його особою і у зв`язку з цим не можуть бути виконані іншою особою. Обов`язки утримувати дитину нерозривно пов`язані з особою батька або матері, відповідно не можуть виконуватися іншою особою замість померлого, тому вони припиняються на майбутнє у разі смерті платника аліментів і не входять до складу спадщини. Тому правонаступництво у правовідносинах після смерті платника аліментів є неможливим у зв`язку з припиненням таких правовідносин. Оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, подальші процесуальні дії щодо рішення суду першої інстанції, враховуючи положення статті 377 ЦПК України, залежать від вирішення питання про його законність і обґрунтованість. Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що малолітня дочка сторін проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу статі 180 СК України зобов`язаний та, будучи працездатним, маючи задовільний стан здоров`я, може її утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно. Урахувавши часткове визнання відповідачем позову у розмірі 1/6 частки від його доходу, отримання ним заробітку за місцем служби, наявність обов`язку по утриманню дитини в іншому шлюбі, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, визначив до стягнення аліменти на утримання дочки сторін у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу). Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Статтею 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року 3196 гривень. Із урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дітей, наявності у відповідача обов`язку по утриманню малолітньої дочки від іншого шлюбу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки сторін та вважає, що суд правильно визначився із їх розміром. Апеляційний суд зазначає, що визначений до стягнення розмір аліментів - 1/6 частина заробітку (доходу) батька значно перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку (3196 грн), оскільки виходячи із розміру його щомісячного доходу, який за останні три місяці становив: 83224 грн у липні 2025 року, 61981 грн у серпні 2025 року, 118461 грн у вересні 2025 року, розмір щомісячного аліментного платежу становитиме суму, що відповідає принципу справедливості, є достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, враховує реальні доходи платника, жодним чином не вказує на ухилення від утримання дитини та не призведе до обмеження прав дочки сторін. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що обоє з батьків несуть рівний обов`язок по утриманню дитини до досягнення повноліття. Сама позивачка не надала доказів своєї матеріальної можливості надавати дитині щомісячне утримання у такому ж розмірі. Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення розміру аліментів у мінімальному їх розмірі - однієї чверті від заробітку (доходу) відповідача у наказному провадженні без доведення будь-яких обставин, що мають обґрунтовувати їх розмір, колегія суддів зазначає наступне. Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення частини 1 статті 182 та частини 5 статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною 5 статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру. Отже, визначення судом першої інстанції розміру аліментів на одну дитину у частці від доходу, меншій за загальноприйняту, саме по собі не є порушенням закону, за умови, що фактичний розмір аліментів забезпечує потреби дитини. Суперечливими також є доводи апеляційної скарги про те, що народження у відповідача другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу без доведення погіршення його майнового становища. У той же час апелянт посилається на народження у позивачки другої дитини, як підставу для стягнення аліментів на дочку сторін у більшому, ніж визначено судом першої інстанції розмірі. Зазначені в апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду не є релевантними, оскільки стосуються зміни визначеного судовим рішенням розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану. У вказаних рішеннях йдеться про те, що сама по собі обставина зміни сімейного стану платника аліментів - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. У цій справі суд, визначаючи розмір аліментів, окрім наявності у платника аліментів інших дітей (п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України) взяв до уваги й інші встановлені під час розгляду обставини, зокрема: наявність у обох батьків рівного обов`язку по утриманню дитини; розмір присуджених до стягнення майбутніх аліментних платежів, який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; враховано реальні доходи платника аліментів. Отже, викладені в апеляційній скарзі посилання та доводи, не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, покласти на апелянта відповідно до статті 141 ЦПК України. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Антонович Ольги Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складене 29 січня 2026 року. Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов Судді Я.Л. Петен А.О. Замченко