Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/4996/25

Справа № 128/4996/25 Провадження № 22-ц/801/436/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 рокуСправа № 128/4996/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Войтка Ю. Б., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Васильєвої Т. Ю., встановив: Короткий зміст вимог У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просила: - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від частки його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на матір дитини у розмірі 1/4 від частки його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред`явлення позову до суду та досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року позовну заяву було повернуто особі, яка її подала. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою суду від 16 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, і надано п`ятиденний строк для усунення її недоліків. Представник позивачки отримав копію вказаної ухвали 18 грудня 2025 року. У визначений в ухвалі строк недоліки не усунуто, тому заява відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України вважається не поданою і повертається позивачеві. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Покоєвич А. О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Войтко Ю. Б. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2026 року справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі адвокат зазначає, що недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Вінницького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, були усунуті позивачкою у повному обсязі та у строк, встановлений судом. Виправлена позовна заява була своєчасно направлена до суду поштовим відправленням без порушення процесуальних строків, що підтверджується поштовою квитанцією, яка додається до апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви у визначений судом строк. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого суду. Так, ухвала про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 була постановлена судом 16 грудня 2025 року. Позивачці було надано п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви (а. с. 14). Копію вказаної ухвали представник позивачки адвокат Покоєвич А. О. отримав 18 грудня 2025 року о 08 год 20 хв у електронному кабінеті у ЄСІТС (а. с. 16). Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ч. 7 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. Отже, останнім днем строку на усунення недоліків позовної заяви було 23 грудня 2025 року. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Проте, як видно із матеріалів справи, 23 грудня 2025 року на виконання вимог ухвали від 16 грудня 2025 року адвокат Покоєвич А. О. засобами поштового зв`язку (поштове відправлення 2105000831518) подав до суду відповідну заяву, яка надійшла 25 грудня 2025 року (а. с. 20-25). За правилами ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Отже, заява на виконання вимог суду була подана представником позивачки в межах визначеного судом п`ятиденного строку, а тому повертаючи позовну заяву 24 грудня 2025 року, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невиконання вимог ухвали у визначений строк. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (п. 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 жовтня 2000 року (п. 122) зазначено, що однією із гарантій ст. 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків». У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, у даній справі суд проявив надмірний формалізм при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду, що позбавляє позивачку права доступу до суду і перешкоджає розгляду її позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року скасувати. Матеріали цивільної справи № 128/4996/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота Ю. Б. Войтко