LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС903/975/25

від 29.01.2026 · Господарська
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху у сп…

УХВАЛА 29 січня 2026 року м. Київ cправа № 903/975/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху (у складі колегії суддів: Петухов М.Г. (головуючий), Олексюк Г.Є., Мельник О.В.) за позовом Волинського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення 250 000 грн, ВСТАНОВИВ: 16.01.2026 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху у справі № 903/975/25. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у касаційну скаргу необхідно повернути, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною першою статті 304 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. За змістом пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати касаційні скарги на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996; № 21920/93; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19.12.1997, № 26737/95). Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал судів, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до процесу правосуддя та не є перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Відповідно до частини другої статті 304 Господарського процесуального кодексу України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Враховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, оскільки її подано на ухвалу, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення чи постанови суду. Керуючись статтями 116, 119, 234, 242, 288, 292, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху у справі № 903/975/25 повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»