Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/9588/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/9588/25 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В. Номер провадження №33/4805/74/26 Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Крижанівського В.П., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Крижанівського Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 грн. Згідно постанови суду ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 15 год 45 хв по вул. Вітрука, 6Б в м. Житомир, керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території на головну дорогу не надав перевагу в русі транспортним засобам та скоїв зіткнення з автомобілем «Audi A7», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 11.4 ПДР України. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Крижанівський В.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження відносно нього. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дав належної і об`єктивної оцінки фактичним обставинам справи, поясненням учасників ДТП та наявним доказам винуватості в ДТП іншого учасника справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429051, ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 15 год 45 хв по вул. Вітрука, 6Б в м. Житомир, керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території на головну дорогу не надав перевагу в русі транспортним засобам та скоїв зіткнення з автомобілем «Audi A7», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.2 ПДР України. Відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. В своїх поясненнях водій ОСОБА_1 стверджував, що він виїжджав з прилеглої території на головну дорогу по вул. Вітрука в м. Житомирі та виконував поворот ліворуч. Пересвідчився у відсутності транспортних засобів. Побачив ліворуч на відстані за 200 метрів від нього «Audi A7». Після того, як перетнув дві смуги руху та вже виїхав на ліву смугу зустрічного руху відбулося зіткнення з автомобілем «Audi A7», якого бачив ліворуч. Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він рухався зі швидкістю 50-60 км/год по лівій смузі, оскільки на правій стояв припаркований вантажний автомобіль. Приблизно за 100 метрів побачив, як праворуч на головну дорогу виїжджає автомобіль «Nissan Leaf». З метою уникнення зіткнення відвернув свій автомобіль ліворуч, однак зіткнення уникнути не вдалося. Саме зіткнення відбулося вже на зустрічній смузі. В матеріалах справи містяться: - завірена копія протоколу серії ЕПР1 № 429069 від 20.08.2025, яка складена відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП за порушення ним п. 2.3 б) ПДР України у вказаному ДТП; - протокол огляду місця ДТП з додатками (схема, опис пошкоджень ТЗ); - завірені копії пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - рапорт від 20.08.2025; - диск з відеофайлами. Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що виразилося у порушення ним п. 10.1, 10.2 ПДР України. У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду не було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім. Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв. Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками. Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку, підпадають під адміністративну відповідальність за ст. 124 КУПАП. Відсутність такого зв`язку являється підставою для притягнення до відповідальності за іншими статтями КУПАП щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Свій висновок суд обґрунтував порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1, 10.2 ПДР України (виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає), що стало причиною виникнення даної ДТП. В той же час, такі висновки суду є лише припущеннями, які не базуються на повному та всебічному дослідженню фактичних обставин ДТП та матеріалів справи. При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Як вбачається із схеми місця ДТП та пояснень учасників пригоди, зіткнення ТЗ відбулося на смузі зустрічного руху для автомобіля «Audi A7» та смузі, на яку здійснював маневр повороту ліворуч автомобіль «Nissan Leaf», що може характеризувати завершення маневру. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 січня 2025 року у справі №592/7961/18, що протиправна поведінка пішохода, який перебував на проїзній частині, не звільняє водія від обов`язку дотримуватися пункту 12.3 ПДР України. Ця норма вимагає від водія негайно зменшити швидкість, аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, якщо це безпечно для інших учасників руху. Суд визнав, що поведінка пішохода, який порушив пункт 4.14 г ПДР (перетин дороги поза пішохідним переходом), створила небезпеку для руху. Проте це не звільняє водія від виконання вимог пункту 12.3 ПДР, який зобов`язує вжити заходів для уникнення небезпеки, зокрема зменшити швидкість або безпечно об`їхати перешкоду. ККС ВС підкреслив, що незалежно від причин виникнення небезпеки (у цьому випадку протиправної поведінки пішохода), водій мав діяти відповідно до ПДР. Порушення водієм пункту 12.3 ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких тілесних ушкоджень потерпілого. Підсумовуючи наведене можна дійти висновку, що можливе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України, не звільняє водія ОСОБА_2 від належного виконання вимог п. 12.3 ПДР України. При цьому, суд враховує наступне. З пояснень водія ОСОБА_1 вбачається, що він здійснював виїзд з прилеглої території за 150-200 м від автомобіля «Audi A7», тобто вважає маневр безпечним. В той же час, водій ОСОБА_2 вказує на те, що він побачив перешкоду (автомобіль «Nissan Leaf») за 100 м від свого автомобіля, рухаючись з швидкістю біля 50-60 км/год. Отже, при виникненні для водія автомобіля «Audi A7» небезпеки, останнім повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України, який встановлює алгоритм дій водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, а саме, що він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Дана вимога правил характеризується тим, що при виявленні рухомої перешкоди водій може здійснити її об`їзд тільки у разі впевненості у безпечності таких дій для інших учасників руху. Без цієї гарантії безпеки водій повинен зменшувати швидкість або зупинятися у своїй смузі руху, оскільки подальший напрямок руху цієї рухомої перешкоди невідомий. Згідно схеми місця ДТП зіткнення ТЗ відбулося не на смузі руху автомобіля «Audi A7», що безпосередньо вказувало би на недотримання водієм автомобіля «Nissan Leaf» вимог п. 10.2 ПДР України, а на зустрічній смузі руху, сліди гальмування не зафіксовано. Зазначене може вказувати на недотримання водієм автомобіля «Audi A7» ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР України та знаходитися у причинному зв`язку із настанням ДТП. На користь такого висновку слугує сумнівність пояснень водія ОСОБА_2 щодо швидкості руху його автомобіля та відстані до перешкоди, яка змусила його виїжджати на смугу зустрічного руху, а саме - при швидкості 60 км/год, що становить близько 16,7 м/с, для подолання відстані у 100 м необхідно було б майже 6 сек., що є достатнім для безпечного роз`їзду з автомобілем «Nissan Leaf» без зупинки і зміни смугу руху або безпечної зупинки ТЗ у своїй смузі руху. Підтвердженням перебування у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП невідповідності дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 10.2 ПДР України або дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 ПДР України, міг бути висновок автотехнічної експертизи, який в матеріалах справи відсутній. Таким чином, при наявності обставин, які свідчать про можливе недотримання водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР України (не співставність швидкості руху та відстані до перешкоди, зіткнення на зустрічній смузі руху тощо), та яке може бути причиною даної ДТП, відсутності належних і допустимих доказів перебування у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП саме порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України, неможливо з повною достовірністю стверджувати про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов передчасного висновку при винуватість водія ОСОБА_1 , що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення. Тому апеляційний вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке пов`язано із порушенням п. 10.2 ПДР України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Крижанівського Володимира Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Скасувати постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь