Постанова Київський апеляційний суд № 761/32906/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/32906/25 провадження № 33/824/5931/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Дмитра Євгеновича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року в складі судді Міхєєвої І.М., в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, встановив: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. Направлено ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 39-1 КУпАП, до Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб (Центр у справах сім`ї та жінок Шевченківського району міста Києва) для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидії домашнього насильству» строком на 3 (три) місяці. 21.11.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Д.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки повний текст постанови був виготовлений та отриманий ОСОБА_1 лише 11 листопада 2025 року, що підтверджується матеріалами справи і копією рішення з ЄДРСР. Вказана обставина позбавила його можливості своєчасно оскаржити постанову; скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року; провадження у справі про адміністративне правопорушення по притягненню ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням нор м процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що винуватість ОСОБА_1 встановлена судом за 4 епізодами адмінправопорушення: 1. 19.07.2025 - "погрожував фізичною розправою"; 2. 27.07.2025 - "словесно ображав, штовхав рукою в спину"; 3. 27.07.2025 - "вчинив домашнє насильство психологічного характеру у присутності малолітньої доньки ОСОБА_2 "; 4. 27.07.2025 - "вчинив домашнє насильство психологічного характеру у присутності малолітнього сина ОСОБА_2 ". Зазначив, що в усіх чотирьох протоколах про адміністративне правопорушення відсутня вказівка на завдання шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілої, хоча така обставина є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, і суд не може вийти за межі формулювання складу правопорушення, заявленого в протоколі. Поліцейський при складанні протоколів обмежився формальним зазначенням вчинення насильства психологічного характеру, не розкриваючи в який спосіб його було вчинено та які саме дії ОСОБА_1 поліцейський інтерпретує як домашнє насильство. Стосовно формулювання про нібито погрози фізичною розправою, також не конкретизовано, що саме було сказано. Отже, фабула адміністративного правопорушення позбавлена конкретності, що унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказують на доведеність протиправних дій ОСОБА_1 стосовно його дружини. За обставинами подій, описах в протоколі, не вбачається можливим зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , а й про завдання внаслідок цього шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. Конфлікт, який склався між подружжям, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої, не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять. Зазначив, що між подружжям останній рік склалися неприязні стосунки, ОСОБА_3 неодноразово зверталася до органів поліції з письмовими заявами щодо вчинення відносно неї з боку її чоловіка та свекрухи дій, спрямованих на завдання шкоди психологічного та фізичного характеру, хоча сторони до цього 12 років перебували в шлюбі, а всього в стосунках перебувають 17 років. Висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на зібраних доказах, яким суд надав помилкову оцінку. На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3 рапорт поліцейського, протокол про адміністративне правопорушення. Однак вказані докази не є достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Просить дослідити характеризуючи документи на ОСОБА_1 , які ставлять під сумнів завдання ним психологічного насилля потерпілій. Згідно інформаційної довідки від 19.11.2025 № 109/42-1127, відповідно до рішення УСВП ШРДА № 316 від 16.07.2025 родина ОСОБА_4 є отримувачем соціальних послуг Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб відповідно до державного стандарту «Соціальний супровід сім`ї (особи), яка перебуває у складних життєвих обставинах». ОСОБА_1 з 07.08.2025 за власною ініціативою відвідував консультації психолога з метою налагодження стосунків з дружиною та дітьми, відвідав 11 консультацій, включався в роботу. На 10-й зустрічі проведена інтервізія, яка підтвердила позитивну динаміку: відповідально ставився до консультацій та активно працював над змінами, на завершення роботи показує кращу емоційну стабільність, вищий рівень самоконтролю. Крім цього, ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд у лікаря психіатра, який встановив йому діагнози «розлад адаптації», «змішана тривожна і депресивна реакція», «тривожно-депресивний синдром» ( F43.221), також проведено тестування стосовно схильності до насильства, відповідно до якого ОСОБА_1 не схильний до насильства, «дані результати не свідчать про наявність психічного розладу». Також, згідно характеристики ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» ОСОБА_1 працює на посаді моториста більше 7 років, за час роботи зауважень до роботи не мав, відповідально виконував всі поставлені задачі. В колективі проблем зі спілкуванням не має. Агресії, агресивних дій, неповаги до співробітників не проявляв. Наведені характеристики додатково ставлять під сумнів факт вчинення насильства з боку ОСОБА_1 . Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд виходить з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Враховуючи ту обставину, що копію оскаржуваної постанови була отримана ОСОБА_1 11.11.2025, про що свідчить розписка (а.с. 50), відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень остання була надіслана судом до цього реєстру 10.11.2025, зареєстрована: 11.11.2025, забезпечено надання загального доступу: 12.11.2025, з огляду на доводи заявника про те, що відсутність тексту постанови унеможливлювало написання апеляційної скарги, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Симоненко Д. Є. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Потерпіла ОСОБА_3 , яка також є законним представником малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити. ОСОБА_1 суду пояснив, що перебуває з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2013 року по даний час. Вони мають двоє дітей віком 11 та 12 років. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Вказані справи ще перебувають на розгляді. Зазначив, що 03 липня 2025 року він звернувся в Службу захисту дітей, оскільки дружина не давала йому бачитися з дітьми. Йому було запропоновано пройти програму з психологом та спосіб участі у вихованні дітей визначити через суд. 19.07.2025 він приїхав з відрядження, дізнався про те, що дружина подала заяву про розлучення, хотів з нею поговорити про причини розлучення. Остання почала кричати та викликала поліцію. 27.07.2025 він також приїхав з відрядження, хотів поговорити з дружиною, однак знову розмова не відбулася, оскільки остання викликала поліцію. Поки він був у відрядженні, ОСОБА_3 вчинила сварку з його матір`ю. Зазначив, що фактично в квартирі по АДРЕСА_1 проживає його мати, яка є власником квартири. Не заперечував, що забрав у дружини мобільний телефон та віддав його в присутності поліції. Пояснив, що телефон не ламав, дружину за все життя ні разу не вдарив, остання його оговорює, оскільки в її житті з`явилися нехороші люди. ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_1 її постійно ображає та принижує на очах у дітей, щоденно споживає спиртні напої. У відрядженнях буває рідко. Обставини, які зафіксовані в протоколах, вона не змогла зафіксувати, оскільки ОСОБА_1 забрав її мобільний телефон. Мати ОСОБА_1 також її принижує. 20.08.2025 вона з квартири виїхала. Зняла інше житло. Діти ходять до психолога та не бажають спілкуватися з батьком. Домашні систематичні утиски на неї почалися після того, як вона заявила про намір розлучатися. Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи та надані суду докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, з огляду на положення ст. 251, 252 КУпАП суд в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

1. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 634589 від 28.07.2025, 19.07.2025 о 23:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_3 , а саме погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Свідки в протоколі не зазначені, до протоколу додано: - світлокопію пояснень ОСОБА_3 від 20.07.2025 про те, що 19.07.2025 близько 23:00 год. її чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов додому та почав погрожувати їй фізичною розправою, це він вчиняє систематично на протязі семи місяців; - пояснення ОСОБА_1 від 28.07.2025 про те, що 19.07.2025 о 23 год. перебував на роботі, про це є доказ - фотофіксація обличчя. Просив прийняти міри проти дружини, бо вона робить на нього наклеп і забороняє спілкуватися з дітьми.

2. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №626170 від 27.07.2025, 27 липня 2025 року о 21:24 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру, психологічного характеру - словесно ображав, фізичного характеру - штовхнув рукою в спину, відносно дружини ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Свідками зазначено дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Потерпілі - відсутні. Правопорушення заподіяно матеріальну шкоду - зламаний мобільний телефон ( встановлюється). До протоколу додано 2 рапорти працівників поліції, письмові пояснення ОСОБА_3 , за змістом яких 27.07.2025 вона викликала працівників поліції, оскільки чоловік без її згоди взяв її мобільний телефон та дивився особисту переписку, відмовлявся його повертати, в ході чого її штовхнув в виражався нецензурною лайкою. Під час події були присутні діти. Телефон повернув у присутності поліції.

3. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 634520 від 27.07.2025, 27 липня 2025 року о 21:24 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру у присутності малолітньої доньки ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП. Свідки в протоколі не зазначені. До протоколу додано 2 рапорти працівників поліції, світлокопія письмових пояснень ОСОБА_3 , за змістом яких 27.07.2025 вона викликала працівників поліції, оскільки чоловік без її згоди взяв її мобільний телефон та дивився особисту переписку, відмовлявся його повертати, в ході чого її штовхнув в виражався нецензурною лайкою. Під час події були присутні діти. Телефон повернув у присутності поліції.

4. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 634632 від 27.07.2025, 27 липня 2025 року о 21:24 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру у присутності малолітнього сина ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП. Свідки в протоколі не зазначені. До протоколу додано 2 рапорти працівників поліції, світлокопія письмових пояснень ОСОБА_3 , за змістом яких 27.07.2025 вона викликала працівників поліції, оскільки чоловік без її згоди взяв її мобільний телефон та дивився особисту переписку, відмовлявся його повертати, в ході чого її штовхнув в виражався нецензурною лайкою. Під час події були присутні діти. Телефон повернув у присутності поліції. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року вказані справи об`єднано в одне провадження. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, рапортами, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Відповідно до положень п. 3, 4, 14, 17 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон): домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом, сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП). Протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід`ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів. Отже, особа, яка складала протокол, повинна ретельно з`ясувати обставини події (конфлікту) у обох учасників, відшукати можливих свідків події та, у сукупності зі з`ясованими обставинами та здобутими доказами на їх підтвердження, визначитися чи дії особи завдали шкоди психічному здоров`ю, чи могли завдати таку шкоду, а також чи такі дії чинили психологічне або фізичне насильство. Сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». До протоколів про адміністративні правопорушення не надано достатніх доказів, які б своїй сукупності доводили вину ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства по відношенню до своєї дружини та неповнолітніх дітей. Письмові пояснення ОСОБА_3 такими доказами не є. Долучені до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідчать про те, що між ними має місце конфлікт, який не містить ознак домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а їх діти стали свідками цього конфлікту. Доказів, які б безумовно свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілих, матеріали справи не містять, а останній проти цього заперечує. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д. Є. підлягає задоволенню, постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП суд постановив: Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Симоненку Дмитру Євгеновичу строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Дмитра Євгеновича задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк