LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд484/4636/25

від 28.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

28.01.26 22-ц/812/440/26 Справа №484/4636/25 Провадження № 22-ц/812/440/26 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 січня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикеря І.А., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 30 квітня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції( м. Одеса) було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. Шлюбні відносини на час подачі позову припинено у зв`язку з постійними конфліктами з причин відсутності взаємопорозуміння та несумісності характерів. Посилаючись на викладене, позивач просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_4 05 грудня 2025 року представник відповідача подала до суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини 2 статті 251 ЦПК України, мотивуючи його тим, що відповідач проходить службу в складу Збройних сил України, а саме є командиром 2 інженерно-саперного батальйону в/ч НОМЕР_1 та з 18 вересня 2025 року перебуває в районі виконання завдань в смузі оборони 30-го корпусу морської піхоти УВ «Південь». На підтвердження вказаного надала посвідчення офіцера НОМЕР_2 , довідку № 1572 від 17 листопада 2025 року, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16 вересня 2025 №

278. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гречаної А.Д. задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, на час перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України до закінчення воєнного стану або до закінчення строку перебування відповідача у складі ЗСУ, в залежності від обставини, яка настане першою. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про зупинення провадження скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 вказує, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утвореннях відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу. Також наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка військової частини № НОМЕР_3 від 17 листопада 2024 року не є достатнім доказом для зупинення провадження у справі. Зауважує, що застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України без урахування положень частин 3 та 4 статті 56 СК України призвело до непропорційного обмеження матеріального права позивачки на припинення шлюбних відносин. Фактичне зупинення розгляду справи про розірвання шлюбу на невизначений строк в умовах воєнного стану створює ситуацію вимушеного збереження шлюбу, що прямо заборонено нормами сімейного законодавства та суперечить засадам свободи особистого і сімейного життя. Застосований судом безальтернативний підхід істотно обмежує доступ позивачки до правосуддя та призводить до порушення принципу розумності строків розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2025 року без змін. За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частин 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідач по справі перебуває в лавах Збройних Сил України, то суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, так як приписи статті 251 ЦПК України мають імперативний характер. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Указом Президента України від 24.02 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (у актуальній редакції далі - Указ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (у актуальній редакції далі - Закон про правовий режим воєнного стану) в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності. Аналіз пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження в справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах. Якщо учасник справи служить у ЗСУ, надає відповідні докази та клопоче про зупинення провадження у справі з цих підстав, у суду немає дискреції відмовити в задоволенні такого клопотання. Велика Палата Верховного Суду 12 листопада 2025 року прийняла постанову у справі №754/947/22, якою відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах №756/3462/20, №557/1226/23, №904/4027/22 та №852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану. У вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України. Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251та статті254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції». У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі. Таким чином, враховуючи зазначене, апеляційний суд у справі, що переглядається, приходить до висновку, що під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що: - Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту; - належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі військовий квиток, наказ командира тощо. Заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача на підтвердження обставин щодо перебування ОСОБА_3 в складі Збройних Сил України, надала витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16 вересня 2025 № 278, довідку № 1572 від 17 листопада 2025 року, копію посвідчення офіцера, відповідно до яких відповідач ОСОБА_3 проходить військову службу у складі Збройних Сил України, а саме є командиром 2 інженерно-саперного батальйону в/ч НОМЕР_1 та з 18 вересня 2025 року перебуває в районі виконання завдань в смузі оборони 30-го корпусу морської піхоти УВ «Південь», де й перебуває на час розгляду справи. Відтак, враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_3 щодо продовження розгляду справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні, або до припинення воєнного стану в Україні. Таким чином, враховуючи факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи, і бажання відповідача ОСОБА_3 брати особисту участь у розгляді справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України. У цій справі відповідачем надано належні та допустимі докази виконання ним завдань в складі військової частини по захисту України від військової агресії держави-окупанта, його перебування на відповідній посаді у військовому формуванні, що давало суду першої інстанції обґрунтовані підстави для зупинення провадження. За такого доводи апеляційної скарги щодо відсутності достовірних доказів про підтвердження того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України колегія суддів апеляційного суду відхиляє. Посилання апелянта на не врахуванням судом першої інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі 756/3462/20 щодо належних письмових доказів для зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 754/947/22 від 12 листопада 2025 року відступила від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні положення містяться в пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та пункті 5 частини першої статті 236 КАС України), сформульованих у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20. Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності доказів виконання ОСОБА_3 бойових завдань оцінюються колегією суддів критично, оскільки виконання службових (військових) обов`язків у період дії воєнного стану саме по собі є формою участі у забезпеченні оборони держави, інформація про характер виконуваних завдань може містити відомості з обмеженим доступом, а тому не завжди підлягає розголошенню чи долученню до матеріалів справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідного клопотання. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі відповідає обставинам справи, та постановлена з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. За такого апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчука С.В. підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2025 року - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Паламарчуком Сергієм Володимировичем, залишити без задоволення. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна І.В. Лівінський Повний постанови складено 28 січня 2026 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»