Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7998/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7998/25 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г., повний текст судового рішення складено 12.08.2025, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування п.5, 7 постанови в частині та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ) та просив: - визнати протиправним і скасувати пункт 5 наказу командира ВЧ (з основної діяльності) від 08.02.2025 №33 Про результати службового розслідування по факту відсутності майна номенклатури засобів ближнього бою та розвідки Військової частини НОМЕР_1 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани; - визнати протиправним і скасувати пункт 8 наказу №33 в частині притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 30511,80 грн; - зобов`язання відповідача видати наказ про повернення позивачу грошових коштів, що були стягнуті на виконання наказу №33. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позовну заяву було повернуто позивачу. Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано жодних доказів та обґрунтувань щодо поважності причин пропуску місячного строку на звернення до суду про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк . Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними, то суд повертає позовну заяву позивачу. Як вже було зазначено вище, звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). За приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду. Крім того, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України». Згідно статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Таким чином, суд поновлює пропущений строк, якщо визнає поважною причину пропуску такого строку. При цьому, поважність причин повинен доводити заявник. Предметом оскарження у цій справі є наказ командира ВЧ (з основної діяльності) від 08.02.2025 №33 Про результати службового розслідування по факту відсутності майна номенклатури засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 , зокрема, в частині п.5 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, а також п.8 в частині притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності на суму 30511,80 грн.. Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача видати наказ про повернення йому грошових коштів, що були стягнуті на виконання наказу №33. Як вбачається з матеріалів справи, з наведеним вище наказом позивач ознайомився під особистий підпис 25.04.2025 року, проте позов подано до суду 28.07.2025 р., тобто с пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строк позивач зазначає, що його не було повністю ознайомлено з матеріалами службового розслідування. Зокрема скаржник вказує, що військова частина не надала запитувану інформацію на його рапорт, а саме не надала інвентаризаційні описи необоротних активів (стрілецької зброї) управління та запасної роти ВЧ станом на 25 грудня 2023 року, що на думку позивача має вирішальне значення для розгляду цієї справи, адже виключає його вину у втраті 5,45 мм автомату АКС-74 № НОМЕР_2 . Між тим, з матеріалів справи вбачається, що інвентаризаційні описи необоротних активів (стрілецької зброї) управління та запасної роти ВЧ станом на 25 грудня 2023 року, на які посилається позивач, не були предметом розгляду під час службового розслідування. Водночас, в преамбулі оскарженого наказу назначено, які дії позивача визнані неправомірними, вимоги нормативно-правових актів, які було порушено, причини та умови, що сприяли правопорушенню тощо. При цьому, апеляційний суд погоджується з висновкам суду першої інстанції, що позивач не обмежений у праві при поданні відповідного позову, зокрема та не виключно, заявити клопотання про витребування у відповідача матеріалів службового розслідування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено, та підтверджується належними і допустимими доказами. Також суд зазначає, що відповідно до статті 122 КАС України, особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain № 11681/85). Позивачем у межах даної справи суду не було надано належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. При цьому, посилання позивача в апеляційній скарзі на юридичну необізнаність та перебування останнього у відпустці у м.Києві з 12.05.2025 по 28.05.2025 (17 діб), не є безумовною підставою для поновлення строку на звернення до суду. Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 року по справі №806/2321/16. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позивач не навів належних доказів поважності пропуску місячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України. Як вірно зазначив суд першої інстанції, такі обставини не є переконливими для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що враховуючи недоведеність заявником існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, визнання неповажними зазначених заявником причин пропуску строку та фактичне невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху - позовна заява підлягає поверненню позивачу. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк