Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23091/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23091/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В, Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000040/2 від 10.05.2025; - визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA50080/2025/000121 від 10.05.2025. Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що за зовнішньоекономічним договором ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» придбало електрогенераторні установки, навісні, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напів дизелем), бувші у використанні. Для здійснення митного оформлення товару була подана електронна митна декларація, надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною контракту. За результатами перевірки поданої МД, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500080/2025/000040/2 від 09.05.2025, та, як наслідок, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2025/000121. Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості, вважає його прийнятим без повного та об`єктивного дослідження поданих разом із митною декларацією документів, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товарів, без обґрунтування вказаних у рішенні розбіжностей, не відповідає правилам Розділу 3 Митного кодексу України, тому підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000040/2 від 10.05.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50080/2025/000121 від 10.05.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (65009, Одеська обл., Одеський р-н., Одеса, р-н Приморський, вул. Черняховського, буд. 4, оф. 32, ЄДРПОУ 38986871) судовий збір у сумі 7881,07 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 17 000,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та вважає їх помилковими, оскільки під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 25UA500080004925U1 від 07.05.2025, відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Також апелянт вважає, що гонорар представника позивача за надану правничу допомогу за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн. 00 коп. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача та не співпадає з критеріями розумності та справедливості. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в його мотивувальній та резолютивній частинах з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.12.2024 між SeaCube Containers LLC, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (Покупець) укладено контракт №16/12/2024, згідно якого продавцем поставлено покупцю товар електрогенераторні установки, навісні, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напів дизелем), бувші у використанні. З метою митного оформлення товару, який поставляються за вищевказаним контрактом, декларант ФОП ОСОБА_1 подав до Одеської митниці митну декларацію типу №25UA500080004925U1 від 07.05.2025 (надалі МД) та підтверджуючі митну вартість товару документи на суму 16000 дол. США та обраний метод визначення митної вартості, а саме - основний, за контрактом. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №25UA500080004925U1 від 07.05.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: пакувальний лист (Packing list) №S0063746 23.12.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №S0063746 23.12.2024, коносамент (Bill of lading) №005330 18.02.2025, автотранспортна накладна (Road consignment note) №3746 17.04.2025, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №S0063746 23.12.2024, загальна декларація прибуття №25UA141000415499Z6 17.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару 389 26.12.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №CLL174/25 24.03.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару CLL19889/1 01.05.2025, цінова довідка №253/12 30.04.2025, контракт №16/12/24 16.12.2024, договір про надання послуг митного брокера №180924 18.09.2024, договір (контракт) про перевезення №К-117/18 03.03.2018, акт технічного стану №2404 24.04.2025, зображення товару 24.04.2025, лист відправника б.н. 05.05.2025. Оскільки надані позивачем документи, за позицією митного органу, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи та відомості. Декларант повідомив митний орган, що надав вичерпний перелік документів. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500080004925U1 від 07.05.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000040/2 від 10.05.2025, а саме: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.3.11 договору на транспортно-експедиторське обслуговування виконавець отримує від замовника заявку на послуги, а згідно п.4.7.1 договору протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку замовником - проводиться оплата наданих послуг. Наразі, в пакеті поданих документів відсутні заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення. У висновку експерта щодо вартості вживаного товару зазначено, що розрахунки та висновки зроблено ним на підставі відомостей, які надані замовником, а не особистого огляду експертом, що ставить під сумнів неупередженість висновків експертизи. В наряді від 17.04.2025 №19889 зазначено, що контейнер FANU3794180 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні A. OBELIX. Водночас, в коносаменті на заявлений вантаж від 18.02.2025 № 005728-02 зазначено судно KAAN KALKAVAN 2505E, а в коносаменті на консолідований вантаж (включно з заявленим) від 03.03.2025 № HLCUBSC2502 AVTC4 - зазначено судно MUSTAFA DAYI 2504E. Отже, зазначене свідчить про наявність перевантажень товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення заявленої декларантом митної вартості. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості.» Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50080/2025/000121 від 10.05.2025 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000040/2 від 10.05.2025, які є предметом оскарження у цій справі. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України). Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Колегія суддів зазначає, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, колегія суддів зазначає, що наведені вище приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено матеріалами справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника. Однією з підстав для коригування митної вартості, апелянтом зазначено, що в пакеті поданих документів відсутні заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення. Однак, колегія суддів звертає увагу, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки таке не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтвердити його митну вартість. За таких підстав, вимога митного органу щодо надання заявки на перевезення, подання якої не передбачено ні ст.453 МК України, ні Правилами №599, є безпідставним. Крім того, колегія суддів зазначає, що митний орган жодним чином не зазначив у оскаржуваному рішенні яким чином наявність чи відсутність вказаної заявки впливає на визначення митної вартості та її складових. Таким чином, колегія суддів підтримує зроблені висновки суду першої інстанції у частині, де він відхиляє посилання Одеської митниці на те, що підставою для коригування митної вартості є, зокрема, те, що в пакеті поданих документів відсутні заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення, так як у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому, відсутність заявки на перевезення вантажу не може бути підставою для неможливості перевірки митної вартості товарів з огляду на те, що вона не є обов`язковим для надання документом у відповідності до положень МКУ при митному оформленні товару. Її відсутність не свідчить про наявність розбіжностей в поданих документах та надання не всіх документів для підтвердження митної вартості товару, оскільки іншими документами підтверджено заявлену позивачем митну вартість. Щодо висновку експерта, колегія суддів у цій частині зазначає, що відповідно до частини 5 статті 327 МК України у разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав такий висновок за власним бажанням на підтвердження митної вартості товару, але наявність такого висновку не є визначальною при встановленні митної вартості. Водночас, експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 МК. Такі документи носять виключно інформаційний характер, адже висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, у зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта у частині, що підставою для коригування митної вартості було, зокрема, те, що у наданому висновку експерта зазначено, що розрахунки та висновки зроблено ним на підставі відомостей, які надані замовником, а не особистого огляду експертом, оскільки висновок експерта не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також з огляду на те, що наявність такого висновку не є визначальною при встановленні митної вартості. Щодо підтвердження витрат на транспортування, апелянт у цій частині зазначає про те, що позивачу відповідно до наданих документів товар доставлявся на різних судах, що свідчить про його перевантаження із одного судна на інше, але документів щодо транспортних витрат не надано. Колегія суддів відхиляє такі посилання апелянта, оскільки відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з митного очищення товару для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом. До того ж, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів і в ньому не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року. Таким чином, враховуючи, що висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Водночас, щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 17000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу та їх обґрунтування, позивачем було надано до суду першої інстанції договір про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022 р, додаткова угода № 1, відповідно до п.3 якої Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді першої інстанції становить: - 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.; - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн. 11.08.2025 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» підписано за результатами надання правничих послуг акт приймання-передачі правничої допомоги, наведений детальний опис виконаних робіт. 11.08.2025 АО «МІТРАС» виставлено ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» рахунок-фактуру на оплату за надану правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн, що підлягає до сплати ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС». Однак, колегія суддів звертає увагу не те, дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності, а зазначена в акті приймання-передачі правничої допомоги кількість годин, витрачена на надання зазначених в акті приймання-передачі, є непропорційною до предмета спору та складності справи. Таким чином, враховуючи, що дана справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, предметом спору є типове питання щодо скасування рішення про коригування митної вартості, а також беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, колегія суддів дійшла до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 17000 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Оцінивши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений ним час, а також враховуючи принципи розумності та співмірності, колегія суддів вважає, що належним та достатнім розміром відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є сума у розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок). Зазначена сума відповідає критерію реальності адвокатських витрат та не є надмірною для суб`єкта владних повноважень, з огляду на типовість даного спору. За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні, проте вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача. Водночас, представником позивача Олексієнко Марією Сергіївною було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розподіл судових витрат, в якій вона просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень 00 копійок. Відповідач подав до суду заперечення на клопотання про компенсацію судових витрат та вважає, що гонорар представника позивача за надану правничу допомогу за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн. 00 коп. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача та не співпадає з критеріями розумності та справедливості. Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат з огляду на таке. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу та їх обґрунтування позивачем було надано до суду апеляційної інстанції договір про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022 р, додаткову угоду № 1, відповідно до п.3 якої Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді апеляційної інстанції становить: - 15 000 гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.; - 34 000 гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн. 05.01.2026 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» підписано за результатами надання правничих послуг акт приймання-передачі правничої допомоги №05/01/2, де наведений опис виконаних робіт. 05.01.2026 АО «МІТРАС» виставлено ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» рахунок-фактуру на оплату за надану правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, що підлягає до сплати ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС». Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. дійсно не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у розрахунку переліком. Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін, колегія суддів вбачає наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат та вважає за необхідним зменшити заявлений розмір витрат на правову допомогу до 2000,00 грн. (двох тисяч гривень 00 копійок). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні у його мотивувальній та резолютивній частинах шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а пункт 3 резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині судове рішення залишити без змін. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (65009, Одеська обл., Одеський р-н., Одеса, р-н Приморський, вул. Черняховського, буд. 4, оф. 32, ЄДРПОУ 38986871) витрати на правничу допомогу за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок)». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (65009, Одеська обл., Одеський р-н., Одеса, р-н Приморський, вул. Черняховського, буд. 4, оф. 32, ЄДРПОУ 38986871) витрати на правничу допомогу за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька