LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/12937/25

від 27.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12937/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянув в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Національній поліції з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження ним служби в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, що порушує його права, в зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у справі проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, та позивача звільнено з органів Національної поліції України 13.05.2019. Також судом встановлено, що відповідно до довідки відповідача, яка міститься у матеріалах справи, індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідачем починаючи з листопада 2017 року по 13 травня 2019 року, тобто по день звільнення позивача зі служби, а у період з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не була виплачена. 03.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з листом у якому просив надати інформацію: витяг із наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про звільнення із служби; довідку про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення у відповідності до розрахунково-платіжних відомостей (розрахункового листа) із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за період з 07.11.2015 по день звільнення; довідку про нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення у відповідності до розрахунково-платіжних відомостей (із вказанням базового місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) за період з 07.11.2015 по день звільнення. Відповідач у справі листом від 01.05.2025 № 18671-2025 надав відповідь з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення, в тому числі відомості щодо індексації грошового забезпечення і з аналізу наданої відповідачем довідки про нараховані позивачу суми індексації грошового забезпечення, довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення вбачається, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 01.05.2016 року по 31.10.2017 року не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушеного права. Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII). Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, що є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно зі статтею 94 Закону №580-VIII та Постановою №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 06.04.2016 №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Згідно з пунктом 5 Розділу І вказаного Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-ХІІ). У статті 6 вказано вище закону України визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною вище постановою, тобто з листопада 2017 року, оскільки у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» прямо вказано про те, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону №1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини цієї справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо протиправності дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.05.2016 року по 31.10.2017 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції з метою здійснення повного та ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 року по 31.10.2017 року. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така позиція щодо вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, узгоджується із правовою позицією яка висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 року у справі № 160/35/20 З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»