Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/34432/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34432/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію ОСОБА_1 , періоди роботи вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988 та скасувати рішення №047050014178 від 01.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988 та призначити пенсію за віком з моменту звернення - з 24.09.2024. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії та безпідставно не зарахував певні періоди роботи до її страхового стажу, вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, оскільки має достатнього підтвердженого стажу для призначення пенсії, у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/34432/24 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення №047050014178 від 01.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2024 з урахуванням висновків суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач вернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.09.2024 позивач у справі - ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та подала відповідну заву з підтверджуючими документами. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 01.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та рішенням №047050014178 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. При цьому у цьому рішенні зазначено , що вік заявника на дату звернення 63 роки, страховий стаж особи становить 19 років 5 місяців та у якості обґрунтування прийнято рішення відповідачем зазначено, що «за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди за довідкою від 02.03.2020 №129-р, періоди роботи потребують уточнення первинними документами, оскільки відсутні підстави для зарахування та звільнення з роботи. Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Право на пенсійну виплату набуде з 21.07.2026» Вважаючи вищезазначене рішення протиправним позивач звернулась до суду за захистом порушеного права. Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, яка діє з 29.07.1993 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 цієї Інструкції ). Позивач у адміністративному позові зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988, і відповідно до наданої суду форми РС-право / а.с. 15/ ці періоди дійсно не зараховані до страхового стажу позивача у справі, тоді як у оскаржуваному рішенні №047050014178 від 01.10.2024 не наведено підстав не зарахування до страхового стажу позивача цих періодів роботи. З наданої суду ксерокопії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 01.11.1978 містяться записи про періоди роботи з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988 , записи скріплені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, і правильність цих записів трудової книжки відповідачами не оспорюється. Отже з урахуванням наведеного періоди роботи позивача з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988 підлягають до зарахуванню до страхового стажу позивача у справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає , що під час прийняття рішення №047050014178 від 01.10.2024 відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень діяв не у спосіб визначений чинним законодавством, оскільки для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії не встановив всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком, що є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо наявності підстав для скасування рішення Головного управлення Пенсійного фонду України у Київській області №047050014178 від 01.10.2024 та зобов`язання останнього зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи позивача з 01.10.1978 по 01.01.1979 та з 17.05.1984 по 03.05.1988, які підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.11.1978. Вирішуючи питання обранні ефективного способу захисту та відновлення порушеного права позивача колегія суддів враховуючи положення абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) та абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, а також з огляду на обсяг дискреційних повноважень органів пенсійного фонду щодо вирішення питання призначення пенсії погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області і, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком і суд першої інстанції обґрунтовано з метою здійснення ефективного захисту порушеного права позивача у справі зобов`язав Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2.09.2024 з урахуванням висновків суду, та правильно відмовив у задоволенні решти заявлених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко