Постанова 4816 № 591/9285/24

Справа №591/9285/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В. Номер провадження 33/816/377/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Страшенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Страшенко А.В. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 11.09.2024 року о 01 год 20 хв в м. Суми по вул. ЗСУ, керував транспортним засобом - автомобілем Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного заходу та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Страшенко А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що поліцейські, під час зупинки транспортного засобу Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_2 , та оформлення в подальшому адміністративних матеріалів на місці події не забезпечили виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а саме: після зупинки транспортного засобу поліцейські примусово виключили відео-реєстратор, після чого, через деякий час, перебуваючи з правої сторони транспортного засобу ОСОБА_2 , знов включили відео-реєстратор та продовжили відеозапис. Оскільки матеріали справи не містять даних про технічну несправність відео реєстратора, яким проводилася відеофіксація даної події, очевидно, що відключення відеореєстратора від початку зупинки транспортного засобу та поліцейського автомобілю до моменту, коли поліцейські вже перебували зі сторони передньої пасажирської дверці транспортного засобу Opel Vectra, було здійснено примусово працівниками поліції. Таким чином, відеозапис події проведений поліцейськими з грубими недопустимими порушеннями Інструкції, під час проведення якого поліцейським не забезпечено виконання вимог Інструкції, а отже відеозапис не може являтися доказом вини ОСОБА_2 . Зазначала, що аналіз відеоматеріалів, отриманих в результаті здійснення поліцейськими відеозапису місця події з порушеннями вимог Інструкції підтверджує, що ОСОБА_3 не здійснював керування транспортним засобом у момент виявлення правопорушення. Відсутність зафіксованого факту керування унеможливлює кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 130 КУпАП оскільки ключовим елементом об?єктивної сторони правопорушення є саме керування транспортним засобом у стані сп?яніння. Стверджувала, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимимитдоказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Звертала увагу, що нею під час судового засідання було заявлено усне клопотання про допит свідка - сина ОСОБА_2 , який зі слів останнього керував транспортним засобом, проте суд зазначене клопотання відхилив на тій підставі, що в матеріалах справи міститься відеозапис, який, на думку суду, є достатнім доказом вини ОСОБА_2 . Тому, беручи до уваги, те що наявні у справі відеозаписи не містять підтвердження керування ОСОБА_1 , транспортним засобом, відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б доводили факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім цього, 08.01.2026 до Сумського апеляційного суду надійшло клопотання від командира роти військової частини НОМЕР_3 , в якому останній просив не застосовувати до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами з урахуванням його статусу військовослужбовця та необхідності виконання службових обов`язків. Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Страшенко А.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити, скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, відеофайли, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. На думку апеляційного суду, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції правильно встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Так, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №126954 від 11.09.2024, складеним відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП, в якому належним чином викладені встановлені судом обставини правопорушень (а.с.1); - формою вивода (а.с.2); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився (а.с.5); - рапортом (а.с.6); - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченні безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3024365 від 11.09.2024 року, складеної відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 7); - відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, здійсненими згідно зі ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», з яких вбачаються наступні фактичні дані, а саме зупинка працівниками поліції транспортного засобу Ореl Vectra, H.3. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку з дією комендантської години та наявністю ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявність у водія характерних ознак алкогольного сп`яніння; пропозиція працівника поліції пройти встановлений законом огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі; відмова ОСОБА_1 від проходження огляду. Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було досліджено і апеляційним судом та не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що під час спілкування з ОСОБА_1 , працівниками поліції було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримання вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис події проведений поліцейськими з грубими недопустимими порушеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису оскільки після зупинки транспортного засобу поліцейські примусово виключили відео-реєстратор, після чого, через деякий час, перебуваючи з правої сторони транспортного засобу ОСОБА_2 , знов включили відео-реєстратор та продовжили відеозапис, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 .. Крім того, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео-реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом у момент виявлення правопорушення, то їх апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються відеозаписами, зокрема відеозаписом з відео-реєстратора, з якого вбачається, що автомобіль Ореl Vectra, H.3. НОМЕР_2 рухається по дорозі та зупиняється на вимогу працівників поліції. Після зупинки до нього одразу підходять працівники поліції та на нагрудну камеру фіксують, що в салоні автомобіля перебуває тільки один ОСОБА_1 , однак вже на пасажирському сидінні. При цьому відеозаписи не містять даних про те, що будь-яка інша особа виходила з автомобіля з боку водія або залишала місце події в інший спосіб, а місце водія залишилося порожнім, що переконливо доводить той факт, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та одразу після зупинки автомобіля, змінив місце в ньому. Заперечення ОСОБА_1 факту керування безпосередньо на місці події суд розцінює як спосіб реалізації права на захист з метою уникнення відповідальності, що не підтверджується об`єктивними обставинами справи. Щодо тверджень захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вини, а лише початковим правовим висновком, суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча відповідно до ст. 251 КУпАП протокол і є лише одним із джерел доказів, він не розглядається судом окремо, оскільки згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється на підставі дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому факт відмови водія від підпису протоколу та висловлена ним незгода не нівелюють доказове значення документа, оскільки згідно з частиною 5 статті 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це, що і було належним чином виконано працівниками поліції, а висновок про винуватість особи ґрунтується на сукупності інших узгоджених доказів, зокрема відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксовано як наявність у водія зовнішніх ознак сп`яніння, так і його чітку відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що згідно з диспозицією ст. 130 КУпАП є закінченим складом правопорушення, а тому зафіксована на відео поведінка водія та дотримання поліцейськими процедури пропозиції огляду усувають будь-які обґрунтовані сумніви щодо об`єктивності висновків суду першої інстанції. Розглядаючи твердження апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції усного клопотання захисника щодо допиту свідка (сина ОСОБА_1 ), який нібито керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вже надав належну процесуальну оцінку вказаному клопотанню, обґрунтовано відмовивши в його задоволенні через наявність у справі достатнього та беззаперечного об`єктивного доказу, а саме відеозапису з нагрудної камери поліцейських. Оскільки згідно зі ст. 251 КУпАП відеозапис є самостійним джерелом фактичних даних, а зафіксована на ньому відсутність у салоні автомобіля будь-яких інших осіб, окрім ОСОБА_1 , повністю спростовує версію захисту про керування транспортним засобом іншою особою. Тому, враховуючи, що на стадії апеляційного розгляду нових клопотань до суду не надходило, а об`єктивні дані відео-фіксації, які підтверджують перебування ОСОБА_1 за кермом, є більш переконливими, ніж усні твердження ОСОБА_1 про те, що він не є водієм, апеляційний суд вважає вину у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведеною поза розумним сумнівом, оскільки зафіксована на відео відмова від проходження огляду у відповідь на законну вимогу поліцейського є закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо долученого до матеріалів справи клопотання військової частини НОМЕР_3 про призначення водію ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає наступне. Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового. Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм. А відповідно до вимог ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, згідно якого адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Тому з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовилася від проходження встановленої законом процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Страшенко А.В. на цю постанову без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.