Постанова 4811 № 465/8867/25

Справа № 465/8867/25 Головуючий у 1 інстанції: Кліщук З.М. Провадження № 33/811/37/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 28 вересня 2025 року о 10:48 у м. Львів, вул. Наукова, З5А, керувала транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння із згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор «Alcotest 6820 Аrhe 0127», результат огляду 0.96 проміле, чим порушила п.2.9.а.ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів вчинення дій, зазначених у протоколі. Звертає увагу, що відеозапис, долучений до матеріалів судової справи не здійснювався безперервно. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 20 січня 2026 року не прибула, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, адвокат Швець Д.Ю. подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та заяви адвоката Швеця Д.Ю.., який просив проводити розгляд справи у відсутності, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його відсутності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та адвоката Швеця Д.Ю. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467337 від 28 вересня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився за допомогою алкотестера «Драгер 6820», результат 0,96 проміле; - роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 28 вересня 2025 року (а.с. 2) з якої вбачається, що огляд на стан сп`яніння було проведено 28 вересня 2025 року о 10 год. 42 хв., результат 0,96 проміле, з результатом вона ознайомлена; - інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомог приладу «Alkotest Drager 6820», результат 0,96 проміле, з результатом вона погодилася, що підтвердила своїм підписом; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці), у зв`язку із чим їй запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі; - рапортом працівника поліції (а.с. 6) з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням ПДР України, під час опитування у неї виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим їй запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат 0, 96 проміле; - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5821870 від 28 вересня 2025 року (а.с. 7), з якого встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 8.4Ґ ПДР України; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано, опитування водія ОСОБА_1 , під час якого їй повідомлено причину зупинки транспортного засобу, після чого в неї виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, окрім того ОСОБА_1 повідомляла працівників поліції, що вживала алкоголь ввечері. Патрульні роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого надано герметично запаковану трубочку, роз`яснили процедуру проходження огляду, результат 0,96 проміле, з результатом вона погодилася. Працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, ознайомлено її з адміністративними матеріалами, відсторонено від керування транспортним засобом. Твердження апелянта, що матеріали справи не містять доказів наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння, а до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів вчинення дій зазначених у протоколі, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються матеріалами справи описаними вище за текстом. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467337 від 28 вересня 2025 року, а саме опитування ОСОБА_1 та процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду 0, 96 проміле, процедуру складання адміністративних матеріалів. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.