Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/3287/25

Справа № 297/3287/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.01.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/849/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 356701 від 19.09.2025 та постанови суду від 02.12.2025 вбачається, що 19.09.2025 близько 16 год 20 хв ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом біля населеного пункту в межах прикордонної смуги на відстані близько 5000 метрів до державного кордону при спробі незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 02.12.2025 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Матеріалами справи не доведено про наявність у нього наміру на незаконний перетин державного кордону України, оскільки перебував разом з товаришем неподалік м. Мукачева з метою відпочинку та був безпідставно затриманий прикордонниками. Також вказує на допущені працівниками прикордонної служби порушення його прав під час затримання, оскільки у нього було вилучено всі документи, відібрано мобільний телефон, його тримали в кайданках тривалий час та не надавали можливості повідомити родичів. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. Останній повідомлений за допомогою смс-повідомлення та поштовим зв`язком. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, або потерпілих в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» -2- від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 356701 від 19.09.2025 встановлено, що 19.09.2025 близько 16 год 20 хв ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом біля населеного пункту в межах прикордонної смуги на відстані близько 5000 метрів до державного кордону при спробі незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 19.09.2025 та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів ОСОБА_1 від 19.09.2025, рапортом та схемою виявлення та затримання. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стороною захисту не надано. -3- Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що начальник групи моніторингу обстановки ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону майстер-сержант ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і що у нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник групи моніторингу обстановки ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного закону ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до відмови від надання будь-яких пояснень з приводу обставин події і підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників прикордонної служби, які його затримали та склали протокол про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд бере до уваги те, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, оскільки у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав наміру на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами. Відхиляючи вказані доводи, апеляційний суд зазначає про таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. -4- Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Отже, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб поза пунктами пропуску через державний кордон України. Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд оцінює їх як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 19.09.2025 о 16 год 20 хв ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Угорщину поза пунктом пропуску в складі групи осіб, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 327 прикордонного знаку (територія Батівської територіальної громади Берегівського району) на відстані близько 5000 м до лінії державного кордону України. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 під час затримання не заперечував своєї вини та обставини, викладені у протоколі, відмовився від надання будь-яких пояснень, підписав протокол без будь-яких зауважень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що він разом з другом перебував у м. Мукачеві з метою відпочинку. Однак, до апеляційної скарги не додано відомостей про місце, де мешкав ОСОБА_1 . Не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наміри ОСОБА_1 повернутися до місця свого проживання у м. Суми. Вищевказане дає обґрунтовані підстави вважати, що ці доводи спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним правопорушення, оскільки не підтверджені належними доказами та є непереконливими, а відтак і не свідчать про те, що ОСОБА_1 перебував у місці затримання з іншою метою, ніж спроба незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску. Із цих підстав, посилання ОСОБА_1 на те, що він був затриманий на відстані 5000 метрів до лінії державного кордону, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність його вини. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються. При оцінці доводів про те, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували умисел ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. -5- Крім того, апеляційний суд зауважує на те, що відносно іншої особи з спільно з якою ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України ОСОБА_4 Берегівським районним судом Закарпатської області винесено постанову, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли. Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2025 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя