Постанова 4857 № 260/697/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Маєцька Н.Д. 20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/697/25 пров. № А/857/32513/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. представника апелянта: Кремер Л.Ю. представника позивача: Радь О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 260/697/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Закарпатській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Сенс Банк про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,- ВСТАНОВИВ: 29.01.2025р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління ДПС в Закарпатській області, у якому просила суд: визнати протиправними та скасувати: -податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024р. №1772/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 року; -податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024р. №1773/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 року; -податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024р. №1774/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 року. 29.04.2025р. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення з позовом до суду та поновлено цей строк. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Представник апелянта Кремер Л.Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених. Представник позивача, ОСОБА_3 , в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна не скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 27.03.2008р. АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру, на умовах, визначених цим договором. В п.4.4 вказаного договору, видно, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.3.3.7, п.3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Додатковою угодою від 28 липня 2009 року, кредитну заборгованість реструктуризовано, змінено графік погашення кредиту, суму кредиту збільшено до 166187,75 доларів США зі сплатою 14,20 відсотків річних, та збільшено кінцевий термін погашення заборгованості до 03.03.2028р. 08.12.2014р. ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступник АКБ «Укрсоцбанк» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму в розмірі -3 461 491,66 грн., мотивуючи тим, що 27 березня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15, за умовами якого надано кредит в сумі 158300,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 26.03.2023р.. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2015р. у справі № 308/15604/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 229 294,95 доларів США заборгованості та судовий збір у розмірі 3654,00 грн. 19.06.2018р. ПАТ «Укрсоцбанк» склав довідку за № 5912-18, в якій зазначив, що ПАТ "Укрсоцбанк" повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» Банк 22.05.2018р. задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 149,4 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (рішення державного реєстратора ОСОБА_4 , Іршавська міська рада, Закарпатська область, індексний номер 41270527 від 24.05.2018p.), та земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, площею 0,0998 га, кадастровий номер 2110100000:31:001:0040 (рішення державного реєстратора ОСОБА_4 , Іршавська міська рада, Закарпатська область, індексний номер 41271685 від 24.05.2018p.), яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору № 08/290-15 від 27 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 550 та договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008 року. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки станом на 22.05.2018р., визначена на рівні 1 639 699,00 грн. Таким чином, після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008року. (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2018року. склав 8104194,53 грн. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість, прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008року. У відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3 940 504, 67 грн. Отриманий дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно потрібно сплатити до Державного бюджету України. 04.01.2021р. АТ «Альфа Банк» листом повідомив позивача, що станом на 04 січня 2021 року претензій зі сторони АТ «Альфа Банк» за кредитним договором № 08/290/15 від 26.03.2008р. не має, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2021 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року по справі №308/15604/14-ц за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2021 року залучено до участі у цивільній справі № 308/15604/14 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, правонаступника - АТ «Альфа-Банк». Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2021 року позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду, за заявою позивача. 21.12.2023р. Головне управлінням ДПС у Закарпатській області прийняв наказ № 708-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому від АТ «Укрсоцбанк» доходу за 2018 рік. Головне управління ДПС у Закарпатській області склав акт № 1579/07-16-24-07-03/2479017588 від 14.02.2024р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податку ОСОБА_1 , з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2018 році від АТ «Укрсоцбанк» доходу (додаткове благо). Із змісту акту перевірки видно, що контролюючий органо встановив, порушення позивачем: пп.16.1.3 п.16.1 ст.16., пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп. «в» п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, а саме - неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік; пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1 п.164.1, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою нараховано 709290,84 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік з суми доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо; пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано 59107,57 грн. військового збору за 2018 рік з суми доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо. На підставі акта перевірки, Головне управлінням ДПС у Закарпатській області прийняв наступні податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024р.: № 1772/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018рік; № 1773/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік; № 1774/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. п.п.15.1 ст.15 ПК України видно, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Із змісту п.п.16.1.3., п.п.16.1.4., п.16.1 ст.16 ПК України, видно, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. В п.36.3 ст.36 ПК України, видно, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків передбачених законом. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п. 1. ч. 2 ст. 92 Конституції України). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України. В п.п.20.1.4 п 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України визначено, що платниками податку є фізична особа - резидент, який отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно пп.163.1.1 п.163 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. В пп. 164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України видно, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Для включення на підставі п.п. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного ( річного) оподаткованого доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов: -кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту) -рішення кредитора про анулювання ( прощення) основної суми боргу ( кредиту) є самостійним та не пов`язані із процедурою банкрутства; -рішення про анулювання ( прощення) боргу ( кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності; -сума анульованого (прощеного) боргу ( кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати ( у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного періоду податкового року; -кредитор повідомив платника податку боржника про прощення ( анулювання) боргу та включення суми прощеного анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення; укладення відповідного договору; надання повідомлення боржнику під підпис особисто; Отже, однією із обов`язкових умов для застосування положень п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України є анулювання ( прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що якщо згідно нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. В пп. «в» п. 176.1 ст.176 ПК України видно, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Із змісту пп. 1.1 п. 16 прим.1, пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України видно, що платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Згідно пп.1.4 п.16 прим. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. В пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України видно, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про припинення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Таким чином, обов`язковою передумовою виникнення у боржника обов`язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, є його належне повідомлення кредитором про прощення (анулювання) такого боргу. Ухвалою суду першої інстанції від 03 березня 2025 року витребувано від АТ Сенс Банк, зокрема докази надсилання та отримання позивачем повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 19.06.2018р. № 5912-18, яке надіслано засобами поштового зв`язку за № 0407320087859. На виконання вимог ухвали суду від 03 березня 2025 року АТ Сенс Банк надав копію квитанції та список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 1363, в якому, зазначено позивача, як одержувача поштового відправлення (листа). Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що із вказаного списку згрупованих поштових відправлень листів, не вдається за можливе встановити, що саме у цьому листі знаходилось повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, що не спростував апелянт. Так, Ухвалою суду першої інстанції від 10 квітня 2025 року повторно витребувано від АТ «Сенс Банк» докази отримання ОСОБА_1 повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 19.06.2018р. № 5912-18, яке надіслано засобами поштового зв`язку за № 0407320087859. На виконання вимог ухвали суду від 10 квітня 2025 року, АТ Сенс Банк у клопотанні від 29.04.2025р. повідомив, що докази отримання позивачем повідомлення від 19.06.2018р. № 5912-18, яке надіслано засобами поштового зв`язку, не збережені банком, у зв`язку зі спливом значного терміну. Разом з тим, 11.11.2025р. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду у АТ "Сенс Банк" та Головного управління ДПС у Закарпатській області витребувано докази на підставі яких відбулось прощення кредиту а також копії документів на підставі яких сформовано акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення. ( т.2 а.с.98) Проте, АТ "Сенс Банк" на виконання вимог ухвали про витребування доказів не надав докази отримання ОСОБА_1 повідомлення від 19.06.2018р. № 5912-18, яке надіслано засобами поштового зв`язку № 0407320087859 та відомості про стан заборгованості по кредиту з врахуванням усіх складових, підстави їх виникнення, розмір відсотків та усіх складових з відображенням періоду їх нарахування, суму прощеного кредиту за договором невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27.03.2007р. Крім того, податковий орган на виконання вимог ухвали про витребування доказів не надав доказів яким чином встановлена структура боргу, який анульовано банком, не визначив, чи входить до цієї суми основний борг, які проценти та пеню сплачено позивачем да договором кредиту, які зараховані кошти в сумі отриманні за результатами набуття у власність предмета іпотеки, яку саме суму погашено в рахунок погашення боргу за кредитним договором, а тому колегія суддів вважає, що база оподаткування визначена неправильно. Відповідач не надав суду необхідного повного розрахунку, з якого визначена база оподаткування. У постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що для включення на підставі п.п. «д» п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов, серед яких, зокрема, повідомлення кредитором платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто. Із змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1579/07-16-24-07-03/2479017588 від 14.02.2024р. від чітко видно, що контролюючий орган під час перевірки належним чином не встановив та не дослідив докази надсилання (вручення/не вручення) позивачу повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу. Крім того, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів. Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що податковий орган під час перевірки та прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не встановив структуру боргу, який було анульовано банком, не визначив, чи входить до цієї суми основний борг, які проценти та пеню сплачено позивачем за договором кредиту, яка сума зарахована при отримані за результатами набуття у власність предмета іпотеки 22.05.2018 р., яку саме суму погашено позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Колегія суддів також наголошує, що однією із обов`язкових умов для застосування положень п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (п.п. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми п.п.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України. ст.253 ЦК України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. В ст.257 ЦК України видно, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України). ст.264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В ст.530 ЦК України, видно, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За результатами аналізу приписів ст.ст.1050, 1054 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновків, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Отже, обставина пред`явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред`явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов`язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки. Правові проблеми, пов`язані із застосуванням ст.264 ЦК України, яка врегульовує питання переривання перебігу позовної давності, також були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України та Верховним Судом. Так, у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16 Верховний Суд України вказав, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. З тлумачення норми ч.1 ст.264 ЦК України видно, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц. У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно якого слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (action in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (action in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. Для нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі п.п.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України. З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з`ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 280/9920/21. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що п.4.4 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 08/290-15, передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.3.3.7, п.3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості видно, що позичальник за кредитним договором - ОСОБА_5 з вересня 2009року не обслуговувала кредит, останній платіж сплачено 16.09.2009 р., а нарахування відсотків припинено. Водночас, слід звернути увагу і на те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою, яку провів контролюючий орган не досліджувалося настання термінів виконання кредитних зобов`язань позивачем, а тому у відповідача відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про те, що мало місце списання прощення боргу (кредиту) до закінчення строку позовної давності. Крім того, при проведенні документальної перевірки із застосуванням передбачених ПК України заходів контролюючий орган не здобув підтверджену належними, допустимими та достатніми доказами інформацію про існування фактів переривання строку позовної давності у кредитних взаємовідносинах банку та позивача. Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції про те, що висновки суб`єкта контролю про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага зроблено лише на припущеннях та необґрунтовано, без перевірки всіх визначених законом обставин. Верховний Суд від 10.01.2024р. у справі № 240/4894/23, дійшов висновків, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи. Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду, оскільки з долучених до матеріалів справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення неможливо встановити беззаперечний факт направлення податковим органом позивачу саме оскаржених податкових повідомлень-рішень від 13.03.2024р., в такому повідомленні про вручення така інформація відсутня. ( т.1 а.с. 81-82) За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 260/697/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 26.01.2026р.