Постанова 4854 № 420/30691/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30691/24 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 20.02.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А, Яковлева О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 01.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 включно; зобов`язання нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 включно в сумі 49915,67грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки відповідачем виплачено йому остаточне грошове забезпечення не у день звільнення з військової служби, тому військова частина НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позов задоволений з підстав того, що компенсація вартості за неотриманне речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в яких посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення під час звільнення з військової служби згідно вимог чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 №87 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27.03.2024. /а.с.20-21/ Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 №1184/ФЕС, при звільненні ОСОБА_1 йому належало до виплати грошове забезпечення та компенсації у розмірі 616284,51грн. /а.с.22/ 11.04.2024 відповідачем виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 430332,26грн., 30.04.2024 - 177001,33грн., 13.08.2024 відповідачем виплачено компенсацію за недоотримані предмети речового майна у розмірі 147741,01грн. /а.с.23-24/ Позивач, вважаючи, що при виплаті вищевказаних сум у відповідача виник обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 включно, звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків. Приписами ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наведені вище норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Враховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, слід застосовувати норми ст.116 та ст.117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби. Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №340/401/20. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина 1 ст. 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Даний правовий висновок викладено у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17. Так, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 27.03.2024, а належні суми грошового забезпечення під час звільнення, остаточно йому виплачено тільки 13.08.2024. Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 (день проведення остаточного розрахунку). Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно п.8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як вбачається з матеріалів справи, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 1140,93грн. (68455,96/60). Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за затримку остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 157448,34грн. (1140,93 х 138). Також, в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Підсумовуючи наведене у сукупності з обставинами цієї справи та прохальною частиною позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо співмірності стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49915,67грн. Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, але неправильно визначив спосіб захисту порушеного права позивача, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року скасувати в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 включно в сумі 49915,67 грн. Ухвалити у цій частині постанову, якою стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2024 року по 13 серпня 2024 року у розмірі 49915 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 67коп. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв