Постанова 4851 № 520/2828/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2026 р. Справа № 520/2828/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) від 06.11.2025 по справі № 520/2828/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд: - визнати протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , оформлену листом № 09/К-31/63 від 04.02.2025 «Про надання інформації» здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення справі № 520/19453/24 у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159; - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо утримання з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 5 відсотків військового збору в сумі 4638,44 грн з виплаченого на виконання судового рішення по справі № 520/19453/24 грошового забезпечення в сумі 92768,90 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у відмові здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення справі № 520/19453/24 у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо стягнення військового збору із виплат ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24 в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин. Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5% із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які не мають разового характеру. Відповідно до абз. 2 п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2014 №228, розпорядники бюджетних коштів мають право провадить діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань затверджених кошторисами, планами асигнувань, планами спеціального фонду. Дії відповідача ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування. Також вказує, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, здійснюється в порядку, встановленому розд.IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 ХХ ПКУ, за ставкою визначеною пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ - 5% від обєкта оподаткування (пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Вказує, що з огляду на те, що позивач набув права на дану грошову компенсацію після звільнення з військової служби за рішенням суду, то цей дохід повинен оподатковуватись за 5% ставкою. Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2017 наказом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.03.2017 № 129-ОС «По особовому складу» (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 (далі-відповідач) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (далі-позивач), інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІ категорії (тип А), виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, звільнено з лав Державної прикордонної служби України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу з зарахуванням на службу у військовому оперативному резерві першої черги. 22.01.2025 відповідач виплатив на користь позивача кошти в сумі 88130,45 грн на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24. 23.01.2025 представник позивача звернувся на адресу відповідача із заявою, в якій просив надати копії документів із розрахунку виплати на користь позивача суми коштів в розмірі 88130,45 грн. та нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24. Листом № 09/К-31/63 від 04.02.2025 відповідач надав довідку про здійснені нарахування згідно рішення суду по справі № 520/19453/24 та відмовив у здійсненні нарахування та виплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з посиланням на виконання ним судового рішення у повному обсязі. Згідно наданої довідки про здійснені нарахування згідно рішення суду по справі № 520/19453/24 відповідач нарахував та виплатив на користь позивача: індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.03.2017 у сумі 54028,02 грн.; допомогу на оздоровлення в сумі 32,25 грн.; допомогу на оздоровлення в сумі 5772,75 грн.; компенсацію за невикористану відпустку, що пов`язана із додатковим нервово-емоційним навантаженням в сумі 3703,88 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 28560,00 грн.; компенсацію щорічної відпустки з урахуванням індексації в сумі 672,00 грн.; всього: 92768,90 грн.; військовий збір 4638,44 грн. Разом з тим, при здійсненні розрахунку відповідачем не було здійснено компенсації втрати частини доходу позивача. Відповідач здійснив виплату позивач на виконання рішення суду, тому відсутні підстави для обчислення компенсації, оскільки на виконання рішення суду перерахунок грошового забезпечення позивача проведено у повному обсязі. Також, після набрання чинності закону України № 4015-IX від 01.12.2024 року було здійснено всі виплати в повному обсязі та стягнено військовий збір в розмірі 5% відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів, тому звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у відмові здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24; а також дії щодо стягнення військового збору із виплат ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24 в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин, є протиправними. Водночас належним способом відновлення прав позивача, суд визначив зобов`язання відповідача, здійснити нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення в розмірі 92765,90 грн, що виплачена на виконання судового рішення справі № 520/19453/24 у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159; а також стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5% із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволених вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі по тексту Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі по тексту - Порядок № 159). Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ). Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні норми також викладені у Порядку №

159. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Судом встановлено, позивач до 28.03.2017 проходив службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. При цьому фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.03.2017, та недонарахованого грошового забезпечення у розмірі 88130,45 грн. за рішенням суду у справі № 520/19453/24 відбулась лише 22.01.2025. Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати місячного грошового забезпечення в належному розмірі. З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення. Щодо задоволених вимог про визнання протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо стягнення військового збору із виплат ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24 в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Приписами вказаного пункту, у контексті спірних правовідносин, також встановлено, що об`єктом оподаткування збором є, зокрема доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом. Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді грошового забезпечення за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі № 520/2828/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко