Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4948/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2026 року справа №200/4948/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/4948/25 (головуючий суддя І інстанції Голуб В.А.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка про стягнення адміністративно-господарський санкцій, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просив стягнути з товариства користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 94 037,55 грн та пеню у розмірі 3432,46 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач в 2024 році не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним. Відповідачем також не було подано до Донецького обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2024 році. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 94 037,55 грн та пеню у розмірі 3432,46 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідач за незалежних від нього причинне виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році, що виключає необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій. Крім того, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в статті 18 Закону №

875. Крім того, позивач, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2024 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з безпідставним позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 13492430) та зареєстровано за адресою: вул. Серова, буд. 1-а, м. Маріуполь, Донецька обл., 87528. Товариство з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань за ідентифікаційним кодом: 40283877, юридична адреса: 85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Шахтарська, буд.

71. Відповідно до листа Донецького обласного центру зайнятості від 23.04.2025 № 04.2/1398/01-42-25, звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2024 році роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка не надавались. Позивач листом звернувся до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці із проханням здійснити перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 26.05.2025 № СХ/3.1/5104-25 у органів Держпраці відсутні правові підстави для проведення вказаної перевірки. Згідно з інформацією з Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка за 2024 рік, осіб, - 20; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 1; фонд оплати праці штатних працівників 1 880 750,97 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 94 037, 55 грн. Позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у якому зазначено, що сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 94 037,55 грн. Вказаний розрахунок було розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, про що свідчить квитанція від 04 березня 2025 року. Також відділенням Фонду здійснено нарахування пені з 16 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по день сплати включно. Як свідчить розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції станом на 27.06.2025: розрахунок одноденного розміру пені (сума пені за один день прострочення): 94 037, 55 грн х 0, 05 % = 47, 02 грн, де 94 037, 55 грн сума адміністративно-господарських санкцій; 0, 05 % - розрахунковий розмір пені, розрахований за формулою 15,5 х 120 : 100 : 365 = 0, 05, де 15,5 - ставка Національного банку України на 27.06.2025, 120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені, 365 - кількість днів у поточному році (невисокосний рік). Кількість днів існування боргу (кількість днів у період з 16.04.2025 до 27.06.2025 включно) дорівнює -

73. Сума пені, що необхідно сплатити, дорівнює 47, 02 грн х 73 = 3 432, 46 грн. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання - невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю, за яке мають бути застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 94 037,55 грн та пеня. Оцінка суду. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ). Частинами першою та другою статті 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Згідно з частиною першою статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ. Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), було регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин). Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Зміст частини другої статті 218 Господарського кодексу України свідчить, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій). Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про наступні висновки.

1. Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

2. Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, покладається на центр зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

3. Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

4. До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

5. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі № 812/1126/18. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Питання подання до центру зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316). Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання (набрав чинності 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання". Даним наказом від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником; роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна; первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії); уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії (й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (ів) тощо (пункти 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку). При цьому, Законом № 875-XII визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю. В той же час, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми № 3-ПН. Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували факт подання до органів зайнятості звіту форми № 3-ПН відповідачем не було. Крім того, Донецький обласний центр зайнятості листом від 23.04.2025 № 04.2/1398/01-42-25 повідомив, що звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2024 році роботодавцем ТОВ Укрвуглепоставка не надавались. Відтак, докази вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю суду не надані. Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17 дійшов висновку, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН. Суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 по справі № 400/1681/20. Суд не застосовує до вказаних правовідносин постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, оскільки висновок викладений у вказаній постанові стосується невиправлення виявлених Фондом помилок у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов`язує Фонд звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій. Втім, оскільки відповідач взагалі не подав звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, не є застосовною у цій справі. Така позиція підтримана Верховним Судом в ухвалах від 03.01.2024 по справі № 580/4529/23 та від 09.01.2024 по справі № 520/17391/23. Щодо посилання на введення воєнного стану, суд зазначає, що згідно листа-роз`яснення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 31.05.2024 року за № ЦЗ/3.175145-24, на виконання пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення в дію воєнного стану в Україні» - припинено. Так, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається. Порядок надання відповідної інформації застосований та введений в дію на підставі змін до Закону № 875-XII, які були внесені Законом України від 18.10.2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю». Тобто законодавцем були внесені відповідні зміни до Закону № 875-XII, що було обумовлено умовами воєнного стану на території України. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності та від виконання обов`язку в частині подання звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Отже, в умовах дії воєнного стану, коли фактично були заборонені відповідні перевірки роботодавців, звіт за формою 3-ПН є тим документом, який підтверджує факт створення місця для працевлаштування особи з інвалідністю, як то передбачено Законом. Таким чином, відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання - невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю, за яке мають бути застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 94037,55 грн. Згідно з частиною другою статті 20 Закону № 875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до пунктів 3.4, 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Позивачем надано розрахунок суму пені. Отже, внаслідок порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 94037,55 грн відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 3432,46 грн. Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вжиття залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу в 2024 році, адміністративно-господарські санкції своєчасно відповідачем не сплачені, що зумовило нарахування пені, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрвуглепоставка на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/4948/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 200/4948/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 26 січня 2026 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв