Постанова Львівський апеляційний суд № 441/608/25

Справа № 441/608/25 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/3233/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Гаврилюк Я.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2025 року в складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: У березні 2025 року позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборговансті за кредитним договором в розмірі 431 553,31 грн., з яких 247330,52 грн. прострочене тіло кредиту, 113183,75 грн. відсотки за користування кредитом, 68462,38 грн. - тіло кредиту, 2 576,66 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість), а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2019 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між нею та Банком, відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Однак, відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у боржника станом на 17.04.2024 утворилась заборгованість в розмірі 431 553,31 грн., що складається з: 247330,52 грн. прострочене тіло кредиту, 113183,75 грн. відсотки за користування кредитом, 68462,38 грн. - тіло кредиту, 2 576,66 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість). З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу відповідачки направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, проте відповідачка дану вимогу залишила без реагування. Оскаржуваним заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631278581 у розмірі 431553 (чотириста тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) гривні 31 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5178,64 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Рішення суду в загальному порядку оскаржила ОСОБА_1 , вважає таке не у повній мірі законним і обґрунтованим. В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що вона одружена з ОСОБА_2 , який перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період з 15.03.2023, що підтверджується копією свідоцтва про одруження та копією військового квитка, а тому вважає, що згідно із ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», їй як дружині військовослужбовця проценти за користування кредитом не нараховуються, що не враховано судом у даній справі при винесенні заочного рішення. Також зазначає, що ніде не працює, немає стабільного доходу, займається домашнім господарством, на утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив на апеляційну скарг не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20 січня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, основну суму боргу в добровільному порядку не повертає, а тому у позивача виникло право на стягнення всієї суми заборгованості за вказаним договором у розмірі 431553,31 грн. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що 24 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 підписала оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За умовами оферти на укладання угоди ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між нею та Банком. Відповідно до розділу ІІ Оферти клієнт пропонувала відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним заcобом, повідомити реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку VISA Platinum строком дії 5 років з моменту випуску. Згідно із розділу ІІІ Оферти про Умови надання кредитної лінії, ліміт кредитної лінії становить 200000,00 грн.; процентну ставку за користування кредитною лінією для торговий операцій пропонувала встановити та/або операцій зняття коштів готівкою у розмірі 39,99% річних; тип процентної ставки фіксована. У розділі ІV Оферти зазначені умови сплати платежів, визначених угодою/Договором. Обов`язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості, але неменше 50 грн. 24.10.2019 сторонами підписана та погоджена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Крім того, 24.10.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з п. 3 якого: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 200000 грн.; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту - 200000 грн. Згідно з п. 4 паспорту споживчого кредиту процентна ставка становить 39,99% річних, тип картки VISA Platinum; строк внесення платежу до 30 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 958 грн. Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту передбачено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 станом на 24.03.2024 існує заборгованість за кредитним договором №631278581 в розмірі 431 553,31 грн, яка складається з: 247330,52 грн. прострочене тіло кредиту, 113183,75 грн. відсотки за користування кредитом, 68462,38 грн. - тіло кредиту, 2 576,66 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість). На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем, представником позивача до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 . VISA Platinum за період з 24.10.2019 по 05.02.2025. Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 30.11.2022 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на АТ «Сенс Банк». 02 квітня 2024 року АТ «Сенс Банк» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій повідомив останню про наявність заборгованості за Кредитним договором №631278581 в сумі 423506,59 грн, яка існувала станом на 25.03.2024р. Звертаючись до суду з означеним позовом, позивач вказував на невиконані відповідачкою зобов`язання, які виникли з умов кредитного договору. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 24.10.2019 ОСОБА_1 та представник АТ «Альфа-Банк» підписали оферту на укладання Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» зобов`язався надати кредит зі встановленим лімітом кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн., процентна ставка за користування Кредитною лінією для торгових операцій або операцій зняття коштів готівкою встановлена у розмірі 39,99 % річних. Також, відповідачкою підписана анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір. На підтвердження своїх доводів позивачем до матеріалів справи долучено оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка підписана відповідачкою та АТ «Альфа Банк», містить інформацію про процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою, а також інформацію про суму доступного Кредиту та максимальну суму Кредиту. Таким чином, ОСОБА_1 підписавши оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а банк, прийнявши пропозицію (акцепт) укласти угоду, фактично уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії. Вказана обставина сторонами не заперечується, а тому в силу вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку з кредитною карткою, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами. Відповідно до вказаної вище виписки, відповідачка активно користувалась кредитним лімітом, здійснюючи перекази грошових коштів, оплачуючи покупки в магазинах. Більш того, відповідачка здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком та випискою з особового рахунку. Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачкою також не надано. Разом з тим, відповідачка стверджує, що на неї поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період з 15.03.2023 року, а тому відсотки не повинні нараховуватись. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Згідно із записами, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовій службі згідно Наказу №74 від 16.03.2023. Відповідно до довідки Військового-медичного клінічного центру Західного регіону №844 від 05.08.2025, солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період в Військовому медичному клінічному центрів Західного регіону м. Львів. Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 «ІІІ» №1169-ІІІ/155Д від 07.03.2025 ОСОБА_2 брав участь в період з 10.12.2024 по 07.03.2025 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Сумській області, Сумська міська територіальна громада. Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. В свою чергу, станом на 15.03.2023 положення п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладені в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Тобто, вказана норма не містила положень щодо не нарахування процентів за користування кредитом дружині (чоловіку) військовослужбовця. Зміни, які передбачали не нарахування процентів за користування кредитом дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, були внесені у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024. В той час, як свідчать матеріали справи, нарахування відсотків за користування кредитом позивачем здійснювалось до 24.03.2024. З врахуванням викладеного, доводи апелянта про застосування вимог п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла станом на час розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом не нараховуються за користування кредитом дружинами (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, лише з 18.05.2024. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 431553,31 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку. Доказів, які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань відповідачкою не надано. Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк». Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 січня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк