Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/1981/25

Справа № 130/1981/25 Провадження № 22-ц/801/153/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2026 рокуСправа № 130/1981/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 березня 2020 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 329024809 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 748QQ2UE. На виконання умов договору 06 березня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16 100 грн на банківську карту відповідачки № 4731-21XX-XXXX-7598, вказану нею у договорі. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 94 від 19 серпня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за кредитним договором від 06 березня 2020 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки. У подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги, зокрема до відповідачки за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року. Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить 14 423,66 грн, з яких 7 659,76 грн заборгованість по тілу кредиту; 6 763,90 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Посилаючись на викладене, позивач у заявленому позові просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 14 243,66 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року позовні вимоги було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року в розмірі 14 243,66 грн. та судові витрати у розмірі 9 422,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_2 у порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконала взяті на себе зобов`язання як перед первісним кредитором, так і перед фактором ТОВ «Юніт Капітал», до якого перейшло право вимоги за вказаним договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з неї на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 659,76 грн та заборгованість за процентами у розмірі 3 829,88 грн, а також зменшити розмір судових витрат, заявлений позивачем, до 2 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимоги позивача є частково безпідставними та суперечать обставинам справи. ОСОБА_1 підтвердила факт укладення договору та отримання кредитних коштів у розмірі 16 100 грн. Також зазначила, що вона частково повернула суму кредиту, залишок заборгованості по тілу кредиту становить 7 659,76 грн, отже, більшу частину отриманих кредитних коштів (8 440,24 грн) повернуто відповідачем. Залишок заборгованості за кредитом в розмірі 7659,76 грн відповідачка визнає, однак вважає, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які, ОСОБА_1 , не могла оцінити належно. Нарахований розмір відсотків у розмірі 6 763,90 грн є непропорційно великою сумою компенсації, та становить істотний дисбаланс на шкоду прав споживача, тому ОСОБА_1 погоджується зі стягненням з неї на користь позивача заборгованості у розмірі 7 659,76 грн тіла кредиту та 3 829,88 грн проценти за користування кредитом, що складає 50% від заборгованості тіла кредиту. Окрім того, на переконання ОСОБА_1 заявлена позивачем вартість послуг на правову допомогу в розмірі 7 000 грн є необґрунтованою та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної роботи та значенням справи для її учасників, а також неспівмірна до складності справи. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві представник ТОВ «Юніт Капітал» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом 06 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 було укладено договір № 216389052. 1.1. За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 16100 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч сто грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору. 1.2. Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. 1.3. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,25 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. 1.4. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). 1.5. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору. 1.6. Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору. 1.7. Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору). 2.1.1. Товариство має право: 2.1.1.6. укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, з урахуванням вимог законодавства України. 4.4. З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 457,50 (чотириста п`ятдесят сім цілих п`ять десятих) відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою (а. с. 18-19). На а. с. 21 заявка на отримання кредиту із зазначенням паспортних даних ОСОБА_1 , номеру банківської картки, телефону, електронної пошти. Надалі, 15 квітня 2020 року та 22 травня 2020 року сторонами укладено дві додаткові угоди про продовження строку договору (а. с. 20, зворот а. с. 20). На а. с. 25-37 Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі та Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до платіжного доручення від 06 березня 2020 року, довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21 вересня 2025 року, довідки АТ КБ «Приватбанк» від 16 вересня 2025 року та виписки по картковому рахунку відповідачки на її картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 16 100 грн (а. с. 23, 24, 112-113). Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 19 серпня 2020 року становить 14 243,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, відсотки 6 763,90 грн (а. с. 75). 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а. с. 38-43). 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (зворот а. с. 43). 31 грудня 2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а. с. 44-48). На а. с. 49 акт звірки взаємних розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2020 року за договором факторингу. 31 грудня 2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а. с. 52). 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (зворот а. с. 52). 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а. с. 53). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 94 від 19 серпня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 14 423,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, відсотки 6 763,90 грн (а. с. 50-51). Згідно із розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 14 243,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, відсотки 6 763,90 грн (а. с. 76). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги відносно боржників ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 54-58). 03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 2, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року (зворот а. с. 58). 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії договору до 30 грудня 2024 року (а. с. 59). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14 243,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, відсотки 6 763,90 грн (а. с. 61-62). На звороті а. с. 60 платіжна інструкція від 31 серпня 2023 року на виконання умов договору факторингу від 05 серпня 2020 року. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а. с. 63-67). Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до боржників на загальну суму заборгованості у розмірі 436 087 297,67 грн (а. с. 72). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 04 червня 2025 року до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14 243,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, відсотки 7 659,76 грн (а. с. 73-74). На а. с. 68-71 платіжні інструкції від 10, 11, 19, 25 червня 2025 року на виконання умов договору факторингу від 04 червня 2025 року. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №329024809 від 06 березня 2020 року розмір заборгованості становить 14 243,66 грн, з яких тіло кредиту 7 659,76 грн, прострочені відсотки 7 659,76 грн (а. с. 77). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що кредитний договір № 329024809 від 06 березня 2020 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ОСОБА_2 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Відповідач підтвердила факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також часткове погашення заборгованості. Такі обставини підтверджуються належними доказами, наявними у матеріалах справи. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які, ОСОБА_1 , не могла оцінити належно. Так, умовами договору прямо передбачено строк кредитування у 30 днів із дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,25% від суми кредиту (п. 1.2, 1.3 договору), а також подальше нарахування відсотків за базовою процентною ставкою у розмірі 1,7% від суми кредитування до фактичної дати повернення кредиту (п. 1.4, 4.4 договору). Підписавши кредитний договір, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду із його умовами та взяла на себе зобов`язання їх виконувати. Доводи про неспівмірність нарахованих відсотків суд також не бере до уваги, адже договір є чинним, його умови відповідачкою у судовому порядку із посиланням на порушення норм ЗУ «Про захист прав споживачів» не оскаржувались. Колегія суддів вважає доведеним факт переходу до позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року, яка відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України враховується судом, у справі № 727/2790/25 зауважив: - допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені у виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; - наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; - майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; - у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); - майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Сторони узгодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.) Реєстр боржників за вказаним договором факторингу був підписаний 19 серпня 2020 року, після укладення 06 березня 2020 року спірного кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого право грошової вимоги перейшло до позивача. Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 06 березня 2020 року № 329024809 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал». Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у повному обсязі. Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/9476/19). Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ТОВ «Юніт Капітал» під час розгляду справи у місцевому суді представляв адвокат Тараненко А. І. на підставі довіреності, договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року та додаткової угоди до нього №25770556299 (а. с. 78, 80, 82). На підтвердження понесених ТОВ «Юніт Капітал» витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн адвокат надав акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого надано такі послуги: - складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника, яким є ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року 2 год, 5 000 грн; - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_3 , за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року 2 год, 1 000 грн; - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_3 1 год, 500 грн; - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 329024809 від 06 березня 2020 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_3 1 год, 500 грн. За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Так, у відзиві на позовну заяву, направлену в суд 21.10.2025 року (а.с. 119-123), відповідач заперечувала проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу та просила зменшити їх розмір до 2 000 грн. Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складність справи, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення ОСОБА_1 проти заявленого розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , до 3 500 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про зміну оскаржуваного рішення у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції по суті відсутні, судові витрати, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3 500 грн (дві тисячі грн) судових витрат на правничу допомогу, понесених ним у суді першої інстанції. У решті рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий В. В. Оніщук Судді С. Г. Копаничук В. П. Рибчинський