Постанова 4857 № 260/5003/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5003/24 пров. № А/857/2552/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (суддя Гебеш С.А., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного рішення не зазначено), в адміністративній справі №260/5003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, встановив: У серпні 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу та скасувати рішення №072350010652 від 12.07.2024 року «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. "в" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи; 2) зобов`язати відповідача-2 зарахувати позивачу до пільгового стажу наступні періоди його роботи: з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року у Малому приватному підприємстві "Ельдорадо; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть"; 3) зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за вислугою років із посади водій автомобіля по вивезенню лісу з урахуванням періодів його роботи: з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року у Малому приватному підприємстві "Ельдорадо; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть", починаючи з часу набуття ним права на пенсію. Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти його задоволення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також відповідач-2 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №072350010652 від 12.07.2024 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи: з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо на посаді водій лісову; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття" на посаді водій лісовозу; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть" на посаді водій лісовозу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати з 08.01.2024 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок). З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є безпідставним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , рішення про призначення пенсії повинно прийматись органом Пенсійного фонду України, з урахуванням положень п.4.1 та 4.2 Порядку 22-1. Крім цього, зазначає апелянт, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України та досягнення відповідного віку. Однак, стаж роботи на посадах, які дають право позивачу на пенсію за вислугу років становить лиши 2 роки 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії. Зокрема, за результатами розгляду документів поданих позивачем, до страхового стажу не зараховано період одержання допомоги по безробіттю з 09.11.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги. Для зарахування відповідного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період одержання допомоги по безробіттю. Також до пільгового стажу позивача не зараховані періоди його роботи згідно довідок №01/04 від 30.04.2024 року та №5 від 03.05.2024 року, оскільки зазначене посилання на статтю 55 Закону №1788 не відповідає зазначеній посаді та відсутня інформація про безпосередню зайнятість впродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Однак, вищенаведені обставини не були досліджені судом першої інстанції, тому їм не було надано належної правової оцінки. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року по справі № 260/5003/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позивач не погодився з вищенаведеними доводами апеляційної скарги, вважає її необгрунтованою та незаконною, та такою, що не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року залишити в силі. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково. Суд встановив такі фактичні обставини справи. 04.07.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."в" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до якої долучено ряд, документів. Дана заява розглядалась за принципом екстериторіального розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами якого було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії за №072350010652 від 12.07.2024 року (а.с.11). Зі змісту Рішення №072350010652 від 12.07.2024 року видно, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду документів доданих позивачем до заяви, до страхового стажу не зараховано: - період одержання допомоги по безробіттю з 09.11.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги. Для зарахування відповідного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період одержання допомоги по безробіттю, видану на підставі первинних документів; - періоди роботи згідно довідок №01/04 від 30.04.2024 року та №5 від 03.05.2024 року, оскільки зазначене посилання на статтю 55 Закону №1788 не відповідає зазначеній посаді та відсутня інформація про безпосередню зайнятість впродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Згідно поданих документів, право за вислугу років відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє. Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача-2, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Судом першої інстанції вірно зазначено, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас, судом вірно враховано, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання. Пунктом «в» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема для чоловіків не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. З матеріалів справи видно, що спірним в даній справі є незарахування відповідачем-2 до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року у Малому приватному підприємстві "Ельдорадо; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть". З цього приводу, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 підтверджено, що з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року позивач працював водієм у Малому приватному підприємстві «Ельдорадо»; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року водієм лісовоза у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; а також у період з 19.08.2009 року по 29.03.2024 року позивач працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть" (а.с.8-10). Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637). Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Крім цього, відповідно до п. 2.1 Постанови №22-1, документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а у разі її відсутності чи відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу здійснюється згідно Порядку №637, зокрема, шляхом надання уточнюючих довідок. Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Судом першої інстанції також вірно враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. З цього приводу, суд першої інстанції вірно зазначив та врахував, що позивач для підтвердження наявного страхового стажу надав належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачами суду не надано. Окрім того, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується іншими документами, які надавались відповідачам. Так, довідкою №7 від 05.02.2024 підтверджено, що позивач працював повний робочий день в Малому приватному підприємстві «Ельдорадо» і за період з 15.12.2022 по 12.02.2007 виконував лісозаготівельні роботи, за професією, посадою «водія лісовоза» (а.с.17). Зі змісту довідки №01/04 від 30.04.2024 видно, що позивач з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття" на посаді «водій лісовоза», що стверджується наказом № 8/к від 01.05.2008 року та наказом № 6 від 18.08.2009 року (а.с.15). Також у довідці № 5 від 03.05.2024 зазначено, що ОСОБА_1 , працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бирть» з 19.08.2009 року по дату видачі довідки на посаді «водій лісовоза», що підтверджується наказом № 25/к-і від 19.08.2009 року про прийняття на роботу «водія лісовоза» (а.с.16). Крім того, на підтвердження цього спірного пільгового стажу позивача видано довідку №3 від 11.03.2024 року (а.с. 18). Зазначені довідки підписані відповідальними особами та скріплені печатками організацій. Судом першої інстанції було вірно встановлено та взято до уваги, що записи трудової книжки повністю співпадають із відомостями згаданих документів. У матеріалах справи також містяться копії наказів, на які посилалися організації під час видачі вищезгаданих довідок, а саме наказ: №9/к від 01.05.2008 року (а.с. 21), №6 від 18.08.2009 року (а.с. 23), №25/к-1 від 19.08.2009 року (а.с. 24). Крім цього, матеріалами справи підтверджено закріплення за позивачем автомобілів УРАЛ4320 держ.№АО 45-42 АТ (наказ №2 від 25.04.2010 року); УРАЛ4320 д.н.з держ.№029-79 РЕ (наказ №63 від 15.12.2002 року), УРАЛ4320 держ.№029-79 РЕ (наказ №9/к від 01.05.2008 року) (а.с. 19-21). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Згідно з затвердженим списком право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: Здимщики-збирачі; Звальщики лісу; Водії автомобілів по вивезенню лісу; Лебідчики на трелюванні лісу; Лісоруби; Машиністи-кранівники, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Машиністи з`єднувальних (сортувальних) машин; Машиністи трелювальних машин; Навальники-звальщики лісоматеріалів, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Обрубувачі сучків; Розкряжувальники; Слюсарі по ремонту лісозаготівельного обладнання, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Сортувальники деревини на воді; З`єднувачі плотів; Трактористи на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу; Трелювальники; Формувальники плотів; Чокувальники; Штабелювальники деревини, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Спеціалісти: Майстри, старші майстри, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах. Враховуючи наведене, суд вірно встановив, що позивач у спірні періоди працював на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, тобто відповідають посадам, передбаченим Списком, який затверджений постановою КМУ №583 від 12.10.1992. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач-2 безпідставно не зарахував до спеціального страхового стажу позивача періодів його роботи: з 15.12.2002 по 12.02.2007 у Малому приватному підприємстві "Ельдорадо; з 01.05.2008 по 18.08.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; з 19.08.2009 по 11.10.2017 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть". Таким чином, оскаржуване Рішення Головного управління ПФУ у Львівській області №072350010652 від 12.07.2024 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції частково помилково вирішив позовні вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, а саме, щодо призначення та виплати позивачу пенсії. З цього приводу апеляційний суд враховує, що спірним у досліджуваних правовідносинах являється питання щодо права позивача на «призначення» пенсії за вислугу років відповідно до п."в" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення", а не питання щодо «виплати» пенсії. Саме з цього питання позивач отримав неправомірне Рішення відповідача-2 від 12.07.2024 року. Оскільки призначення пенсії позивача ще не здійснено відповідачем-2, тому, вимоги позивача у частині щодо виплати пенсії являються передчасними і безпідставними. Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10). Таким чином, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання вчинити певні дії, не втручаючись у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Щодо зобов`язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до його страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи: з 15.12.2002 по 12.02.2007 у Малому приватному підприємстві «Ельдорадо»; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття"; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть", - і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення. Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції помилково вказано назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо», замість правильно - Мале приватне підприємство «Ельдорадо». Крім цього, апеляційний суд враховує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №072350010652 не є предметом спору в цій справі. Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 06.12.2024 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії - підлягає скасуванню, з наведених вище мотивів, а у решта частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним встановленням обставин, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому підлягає залишенню без змін. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №260/5003/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи: з 15.12.2002 року по 12.02.2007 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо» на посаді водій лісовозу; з 01.05.2008 року по 18.08.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття" на посаді водій лісовозу; з 19.08.2009 року по 11.10.2017 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть" на посаді водій лісовозу, та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати з 08.01.2024 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - і в цій частині прийняти нову постанову, якою ці позовні вимоги задоволити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до його страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи: з 15.12.2002 по 12.02.2007 у Малому приватному підприємстві «Ельдорадо» на посаді водій лісовозу; з 01.05.2008 по 18.08.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фауна Закарпаття" на посаді водій лісовозу; з 19.08.2009 по 11.10.2017 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бирть" на посаді водій лісовозу, - і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення. У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №260/5003/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська