Ухвала КГС ВС № 914/2070/24

УХВАЛА 22 січня 2026 року м. Київ cправа № 914/2070/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І. перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Фарма" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Фарма" до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління майна громади виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Фарма" (далі - позивач, скаржник, ТОВ "ВО Фарма") звернулося до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Дрогобицької міської ради від 02.03.2023 № 1525 "Про включення в перелік земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на електронних земельних торгах та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" та визнання укладеним між ТОВ "ВО Фарма" та Дрогобицькою міською радою Львівської області договору оренди земельної ділянки площею 0,5571 га з кадастровим номером 4610600000:01:016:0072 в редакції, викладеній в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Дрогобицька міська рада всупереч прийнятим нею рішенням неправомірно зволікає з укладенням договору оренди землі, чим позбавляє ТОВ "ВО Фарма" його законного права на користування земельною ділянкою. Позивач, з урахуванням статей 93, 116, 124 Земельного кодексу України та статей 6, 13, 14 Закону України "Про оренду землі", вважає протиправним рішення Дрогобицької міської ради від 02.03.2023 № 1525, яким вирішено, зокрема, підпункт 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради від 27.07.2022 № 1229 "Про надання в оренду земельних ділянок вважати такими, що втратили чинність". Господарський суд Львівської області рішенням від 16.04.2025 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним рішення Дрогобицької міської ради від 02.03.2023 № 1525 "Про включення в перелік земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на електронних земельних торгах та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)". У задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди землі відмовив. Західний апеляційний господарський суд у постанові від 09.12.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 в частині задоволення позовних вимог скасував та прийняв нове рішення. Відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним спірного рішення Дрогобицької міської ради від 02.03.2023 № 1525, в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ "ВО Фарма" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржник зазначає, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 ухвалено внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права через неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для її оскарження в касаційному порядку. Як вказує ТОВ "ВО Фарма", суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.04.2023 у справі № 740/6216/21, від 20.08.2024 у справі № 910/9062/23 - в частині недотримання Дрогобицькою міською радою та Управлінням майна громади Виконавчих органів Дрогобицької міської ради принципів добросовісності та правової визначеності; у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та 05.06.2018 у справі № 338/180/17 - щодо порушення відповідачем та третьою особою доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки); постанові від 15.08.2024 по справі № 380/18997/21 - в частині недотримання Дрогобицькою міською радою та Управлінням майна громади Виконавчих органів Дрогобицької міської ради порядку надсилання повідомлень на адресу ТОВ "ВО Фарма". Водночас у пункті 68 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Суд вказує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням того, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Разом з тим Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у вказаній постанові у справі № 908/2287/17 погодився з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, щодо того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. З огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Водночас скаржник має обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок, що не врахований судами попередніх інстанцій. Водночас ТОВ "ВО Фарма", визначаючи підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не наводить формулювання висновку щодо застосування норми права як матеріальної, так і процесуальної, з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а лише цитує норми права, викладає фактичні обставини справи та посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що аргументи щодо невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу. За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги ТОВ "ВО Фарма" необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України і зазначити, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно і якого саме висновку не врахував щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень з огляду на наведене у цій ухвалі. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Фарма" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 914/2070/24 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 914/2070/24 вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Л. Рогач