Постанова КГС ВС № 921/12/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ cправа № 921/12/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., секретар судового засідання - Корнієнко О.В., за участю представників: Офісу Генерального прокурора - Гудименко Ю.В., Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях - Ткач Р.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т» - не з`явився, Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області - Вальчук В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Зварич О.В., Скрипчук О.С.) у справі № 921/12/25 за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, про виселення з орендованого державного нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т» (далі - ТОВ «Саната Т») про виселення з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям № 14 площею 864,0 кв. м, інвентарний номер: 101000032, реєстровий номер: 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30-А. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку з повернення орендованого державного майна після припинення договірних відносин за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.01.2019 № 1368. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладеного у відзиві на позовну заяву від 29.01.2025 (вх. №758 від 30.01.2025), відмовлено. У задоволенні позову відмовлено. Судові витрати в порядку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь Тернопільської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн. 26.05.2025 ТОВ «Саната Т» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25, у якій просило суд стягнути з позивача на свою користь 41 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2025 у задоволенні заяви ТОВ «Саната Т» про ухвалення додаткового рішення відмовлено. При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції з огляду на положення статті 14 ГПК, не надаючи жодної правої оцінки наданим відповідачем доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу та поданим іншими учасниками справи запереченням щодо стягнення витрат на правничу допомогу, їх розміру, з урахуванням того, що спір у справі № 921/12/25 виник з вини третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, на яку рішенням суду від 19.05.2025 покладено витрати зі сплати судового збору, відмовив у задоволенні заяви відповідача від 26.05.2025 про покладення витрат на правову допомогу на позивача. При цьому суд зазначив, що чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційні скарги прокурора та Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2025 у справі № 921/12/25 залишено без змін. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2025 залишено без змін. 20.10.2025 ТОВ «Саната Т» через систему «Електронний суд» подало до суду апеляційної інстанції заяву (вх. № 01-05/3084/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 заяву ТОВ «Саната Т» про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25 задоволено. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь ТОВ «Саната Т» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2025 року Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просить додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 у справі № 921/12/25 змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, скаржник посилається на те, зокрема, що при стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги критерії розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката, їх співмірність зі складністю справи та витраченим часом на надання послуг, відповідно до частини 4 статті 126 ГПК. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 921/12/25 за касаційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2026. РВ ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу погоджується із позицією третьої особи, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції є завищеним, неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом на їх надання. У зв`язку із чим позивач зазначає, що вимоги скаржника про зміну додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг підлягають задоволенню судом касаційної інстанції. Тернопільська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області; скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 у справі № 921/12/25 та постановити нову, якою змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності наданих послуг. 13.01.2026 ТОВ «Саната Т» через систему «Електронний суд» подало клопотання про розгляд касаційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області без участі представника відповідача, а також просило в задоволенні касаційної скарги відмовити. Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК. Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність клопотання ТОВ «Саната Т» про розгляд касаційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області без участі представника відповідача, також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Саната Т». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК). Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК). За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що 27.07.2022 між ТОВ «Саната Т» (Клієнт) та адвокатом Свірським Тарасом Володимировичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, за змістом якого предметом договору є надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів Клієнта у судах, в тому числі під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, судочинства в справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, в тому числі в рамках виконавчого провадження (пункти 3, 4). Відповідно до розділу 2 договору Адвокат зобов`язався представляти і захищати права та інтереси Клієнта, а Клієнт зобов`язався оплатити Адвокату гонорар та інші додаткові (фактичні) витрати, понесені останнім у зв`язку із виконання даного договору в порядку та строки, передбачені даним договором та/або додатковими угодами. Загальну ціну цього договору становитиме вартість усіх послуг, наданих Адвокатом під час його дії. Вартість конкретної послуги, наданої Адвокатом по даному договору (гонорар), встановлюється у фіксованому розмірі та зазначається у відповідному підпункті даного пункту договору та/або у додаткових угодах до договору (пункт 2 розділу 3 договору). Клієнт також зобов`язаний компенсувати Адвокату додаткові (фактичні) витрати, понесені останнім у зв`язку із виконання даного договору. Такими витратами, зокрема, але не виключно, є: оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом; транспортні витрати; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; перекладу та нотаріального посвідчення документів; поштові витрати; витрати на отримання з державних реєстрів різноманітних довідок, витягів, інших документів; витрати на пересилання кореспонденції; тощо). Погашення зазначених витрат відбувається Клієнтом шляхом авансування або, за усним погодженням з Адвокатом, по факту їх несення у строк, який не повинен перевищувати 10 днів з моменту отримання відповідної вимоги від Адвоката (пункт 3 розділу 3 договору). Розмір плати за надані Адвокатом послуги (гонорару) та порядок сплати додатково можуть бути визначені у додатковій угоді, підписаній сторонами. Даний пункт застосовується також щодо компенсації додаткових витрат (пункт 4 розділу 3 договору). Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 01.07.2025. У разі відсутності до дати закінчення строку дії даного договору письмового повідомлення від будь-якої із сторін про його припинення, строк дії договору вважатиметься щорічно продовженим на 1 рік (пункти 1, 2 розділу 4 договору). 21.01.2025 між сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору про надання правничої допомоги. Відповідно до внесених змін: - вартість послуг Адвоката по наданню професійної правничої допомоги Клієнту, пов`язаної із судовою справою №921/12/25, встановлюється в таких розмірах: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань 1 000 грн за одну консультацію/роз`яснення/інформацію; - підготовка та складення адвокатських запитів для збору необхідних доказів та отримання необхідної інформації 1 500 грн за один запит; - підготовка та складення відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) 15 000 грн; - підготовка та складення заперечення чи іншого процесуального документу, який відповідатиме ознакам заяви по суті 7 000 грн; - підготовка та складення апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу 10 000 грн за кожен із таких документів; - підготовка та складення касаційної скарги та/або відзиву на касаційну скаргу 10 000 грн за кожен із таких документів;- участь в судових засіданнях в судах усіх інстанцій (в тому числі в режимі відеозв`язку) 2 000 грн за одне судове засідання; - підготовка та складення додаткових письмових пояснень та інших процесуальних документів (в судах усіх інстанцій) 3 000 грн за один із таких документів (підпункт 2.1 пункту 2 розділу 3 договору); - послуги, зазначені у підпункті 2.1 пункту 2 договору, вважатимуться наданими Адвокатом з моменту підписання сторонами акта (актів) наданих послуг, який (які), в свою чергу, складається (складаються): - після ухвалення рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи № 921/12/25 (на стадії розгляду справи судом першої інстанції); - після винесення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи № 921/12/25 (на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції); - після винесення постанови суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду справи № 921/12/25 (на стадії розгляду справи судом касаційної інстанції) (підпункт 2.2 пункту 2); - договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.01.2028 (пункт 1 розділу 4 договору). Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору (пункт 5 додаткової угоди). 01.08.2025 між сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору про надання правничої допомоги. Відповідно до внесених змін: - вартість послуг Адвоката по наданню професійної правничої допомоги Клієнту, пов`язаної із судовою справою № 921/12/25, встановлюється в таких розмірах: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань 1 000 грн за одну консультацію/роз`яснення/інформацію; - підготовка та складення адвокатських запитів для збору необхідних доказів та отримання необхідної інформації 1 500 грн за один запит; - підготовка та складення відзиву на позовну заяву (в тому числі, але не виключно: правовий аналіз матеріалів та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; формування правової позиції) 15 000 грн; - участь в судових засіданнях в судах усіх інстанцій (в тому числі в режимі відеозв`язку) 2 000 грн за одне судове засідання; - підготовка та складення додаткових письмових пояснень та інших процесуальних документів (в судах усіх інстанцій) 3 000 грн за один із таких документів; - представництво в суді апеляційної інстанції 20 000 грн; - представництво в суді касаційної інстанції 20 000 грн (підпункт 2.1 пункту 2 розділу 3 договору). Відповідно до пункту 2 цієї додаткової угоди, інші умови договору залишено без змін. 20.10.2025 між Клієнтом та Адвокатом складено акт надання/отримання послуг про те, що згідно з договорм про надання правничої допомоги від 22.07.2022 (з урахуванням додаткової угоди) Адвокат надав, а Клієнт отримав адвокатські послуги (професійну правничу допомогу), пов`язані із представництвом в суді апеляційної інстанції у справі № 921/12/25; загальна вартість послуг становить 20 000,00 грн. За змістом пунктів 3-5 акта послуги надані в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами. Клієнт зобов`язаний оплатити вартість послуг у спосіб, не заборонений чинним законодавством України, в термін до 31.12.2025. У Клієнта відсутні будь-які претензії чи зауваження до Адвоката щодо виконання умов договору, зокрема стосовно повноти, своєчасності та якості наданих послуг. Також суд апеляційної інстанції установив, що адвокат Свірський Т.В. відповідно до умов договору від 27.07.2022, додаткових угод від 21.01.2025 та від 01.08.2025, ордера на надання правничої допомоги серії ВО № 1095833 від 21.01.2025, здійснював представництво інтересів ТОВ «Саната Т» у суді апеляційної інстанції у справі № 921/12/25, підготував та подав процесуальні документи, приймав участь в судових засіданнях 23.09.2025, 14.10.2025, що підтверджується протоколами судового засідання в режимі конференції. На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн в суді апеляційної інстанції ТОВ «Саната Т» до заяви долучило копії договору про надання правничої допомоги від 27.07.2022, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 21.01.2025, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025, акта надання-отримання послуг від 20.10.2025, ордера на надання правничої допомоги серії ВО № 1095833 від 21.01.2025. Загальне правило розподілу судових витрат передбачено в частині 4 статті 129 ГПК, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте в частинах 5-7 і 9 статті 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. Так, у частині 9 статті 129 ГПК передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Висновок щодо застування наведеної норми викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якого процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (такі висновки наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21). Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що відмовляючи в задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі РВ ФДМУ, до ТОВ «Саната Т» про виселення з орендованого державного нерухомого майна, суд першої інстанції установив, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, як балансоутримувача орендованого державного нерухомого майна. При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції у порядку частини 9 статті 129 ГПК витрати зі сплати судового збору поклав на Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову залишив без змін та погодився з його висновком, зокрема, щодо виникнення спору у цій справі внаслідок неправильних дій саме Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області. Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання відшкодування судових витрат проаналізував подані відповідачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, понесених в суді апеляційної інстанції, застосував критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, урахував всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, урахувавши складність та значення для сторін цієї справи, дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, заявлений представником відповідача, є пропорційним до предмета спору та підлягає стягненню з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь відповідача. З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що норма частини 9 статті 129 ГПК передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб, зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, що встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, суд апеляційної інстанції, оцінивши реальність, необхідність та співмірність цих витрат зі складністю справи, обсягом роботи адвоката, керуючись частиною 9 статті 129 ГПК, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн. При цьому такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК, викладеним у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Разом із тим необхідно зауважити, що суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені частиною 9 статті 129 ГПК, та прийняв відповідне рішення щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції саме на Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені скаржником доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих учасниками справи доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткової постанови суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 у справі № 921/12/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.С. Берднік Судді: В.А. Зуєв І.С. Міщенко